Порівняльна таблиця змісту навчання історії в школах астр і в школі вільного розвитку особистості

Клас	Академія Вільного Творчого Розвитку (АСТР) м.Одеса	Школа вільного розвитку особистості м.Дніпропетровськ
5	Історія Стародавнього світу (120 год.) Епохи: Культура Індії Стародавня Персія. Межиріччя Єгипет Давня Греція	Історія Стародавнього Сходу і Стародавня Греція (68 год.) Епохи: Історія і культура Стародавнього Сходу Історія і культура Стародавньої Греції
6	Історія Стародавнього Риму і середніх віків (90 год.) Епохи: Історія Стародавнього Риму Історія середніх віків. Європа	Історія Стародавнього Риму і середніх віків (68 год.) Епохи: Історія Стародавнього Риму Історія середніх віків (ІV-ХV ст.)
7	Епоха Відродження (100 год.) Епохи: Економічні та наукові передумови географічних відкриттів. Жанна Д’Арк. Книгодрукування Нова наукова свідомість. Політичні революції. Росія ХV- ХVІІ ст.	Історія Нового часу. ХV- ХVІІст. (68 год) Епохи: Початок Нового часу. ХV-ХVІ ст. Історія Нового часу ХVІ- ХVІІ ст.
8	Історія Нового часу (до поч. ХХ ст.) (90 год.) Епохи: Новий час. Промислова революція Історія Росії ХVІІІ-ХХ ст.	Історія Нового часу. ХVІІ-ХХ ст. (85 год) Епохи: Історія розвитку науки і техніки. ХVІІІ-ХІХ ст. Історія Нового часу ХІХ-ХХ ст.
9	Історія Нового часу (90 год.) Епохи: Історія Нового часу. ХVІІ-ХІХ ст. Історія Нового часу. Перша пол. ХХ ст. Історія Нового часу. Друга пол. ХХ ст.	Історія Нового часу. ХVІІ-ХХ ст. (85 год) Епохи: Історія Нового часу. ХVІІІ-ХІХ ст. Історія Нового часу. Кінець ХІХ-ХХ ст.
10	Вивчається за державною програмою	Історія Стародавнього світу. Епохи: Первісне суспільство і культури Індії, Межиріччя, Єгипту Стародавня Греція
11	Вивчається за державною програмою	Історія Стародавнього Риму і середні віки. Епохи: Історія Стародавнього Риму Історія середніх віків
12		Огляд історії Нового часу ХV-ХХ ст.

Підручниками у вальдорфських школах майже не користуються. Основне джерело інформації – живе слово вчителя. Як допоміжний засіб використовують уривки текстів, частіше першоджерел. Підручник сприймається як носій певної заданості історичного сприйняття й викладу, що прив’язує учня до будь-чиєї точки зору, а це послідовники Р.Штайнера категорично відкидають.

Навчання у вальдорфській школі відбувається за методом епох, сутність якого полягає в тому, що починаючи з першого класу, навчання предметів основного циклу (рідна мова і література, математика, з п’ятого класу історія, географія, фізика, хімія) ведеться протягом 3-4 тижнів щоденно з 7.45 до 9.40 ранку (наукою доведено що з 5 години ранку до 11.30 людина перебуває у стані інтелектуальної активності, близько 12.00 ця активність спадає). Відповідно до цього методу, історія в школі викладається в 2-3 прийоми. Тобто один раз на півріччя історія викладається цілий місяць щодня на першому 100-хвилинному уроці (епоха). Вивчивши історію, учні переходять до ознайомлення з іншими предметами, які також викладаються 3-4 тижні кожний день. Після“епохи” (з 9.40) учні відвідують 3-4 практичні заняття по 45 хвилин з тих предметів, які потребують постійного вправляння (рідна та іноземна мови, музика тощо).

На відміну від учнів 1-6 класів, у старшокласників коло предметів збільшується за рахунок природничих дисциплін та історії, а практичні заняття набувають прикладного характеру (ручна праця, ремесло, технологічне навчання)²⁵². Історія у вальдорфській системі вивчалася лише як предмет головного циклу, практичні заняття з неї не ведуться.

Кожний стохвилинний урок має, як правило, ритмічний початок (20 хвилин). Це може бути хорове декламування віршів, спів тощо. Цей специфічний організаційний момент (його аналогії простежуються в системах М.Монтессорі, С.Френе, П.Петерсона) створює емоційне тло, душевний настрій для подальшого навчання. За ним слідує актуалізація знань, пояснення нового матеріалу й повторення²⁵³.

Механізм вивчення історії за системою Р.Штайнера, схожий на механізм навчання біології та зоології: наочне зображення, описова характеристика і після паузи – оціночне судження. З антрополого-психологічного погляду, в основі такого механізму лежить думка про те, що під час спостереження за експериментом або при внутрішньому переживанні зображення історії, воля в організації сприймання разом зі сприйманням і мисленням людини задіяна в цілому так, що на другому ступені діють сприймання й мислення. І нарешті, на третьому – відбувається усвідомлення дитиною сутності закону й формується оціночне судження.²⁵⁴ Сам Р.Штайнер так визначав особливості викладання історичного матеріалу: “Навчаючи дитину історії, я розповідаю їй не просто про факти, вони більш-менш забуваються. Я маю вести справу вишукано, таким чином, щоб були представлені життєві процеси. Цього я можу досягти у такий спосіб: сьогодні я розповідаю дітям звичайні факти у зв’язку з часом і простором… Потім я додаю деякі відомості про особистостей, а ще не розповідаю про них по-справжньому… Тепер я відпускаю дитину. Вранці я знов з нею зустрічаюся. Вона приносить у своїй голові духовні “фотокартки” того, що вивчили напередодні… Розглядаю, наприклад, чи були порядними людьми Митридат або Алквіад. Перший день я мушу об’єктивно характеризувати, а на другий – виносити судження, розглядати”²⁵⁵.

Одним з найважливіших моментів вивчення нового матеріалу у вальдорфській школі є створення образу цивілізації, яка вивчається, через узагальненого представника тієї чи іншої культури. У Стародавній Індії – це просвітлений йог, готовий досягти вищого світу, у Персії – працьовитий старанний селянин, у Месопотамії – будівничий храму (“Вавилонської вежі”), у Греції – мудрий та хитрий герой. Цей образ створюється не тільки за допомогою слова вчителя, а й за допомогою використання елементів одягу, залучення дітей до інсценізації обрядів.

Учителька вільної школи АСТР М.В.Яцкевич, наслідуючи постулат Р.Штайнера: “Спробуйте історію подати наочно, тоді ви зможете викладати справжню історію”, запрошує учнів 5-х класів взяти участь в обряді. “Учні сидять обличчям на схід (Індра обертає Сонце).

Вчитель: В цей день і в цей час благословенний Великим Брахмою, творцем світу, я, вчитель думки вашої і світу вашого. (Звертається до учня) Підійди до мене, о сину Вішну! (Торкається правою рукою до серця). По своїй волі беру я серце твоє.

Учень: По своїй волі віддаю я серце своє”.

Далі інсценізується обряд. Учитель подає учневі мотузку, сплетену з трьох ниток. Пояснює – три нитки – три борги: мудрецям – вивчення Веди, пращурам – продовження роду, богам – пожертва, а ще три нитки – це три боги: Брахма, Вішну і Шива²⁵⁶.

У 9-10-х класах методичні підходи змінюються відповідно до зміни змісту навчання. Наприклад, історичну постать Цезаря учні вивчають у 6-х і 10-х класах. Але якщо в 6-му класі учні знайомились із його вчинками, з народами, по землях яких він проходив, та живим своєрідним стилем його творів, то в 10-му класі йдеться не тільки про вчинки, а й про наміри, про те, що та чи інша акція Цезаря могла бути здійснена по-іншому, про те, чому все сталося саме так, а не інакше, які умови були на той час сприятливими, а які ні.

Провідними методами навчання у вальдорфській школі є розповідь учителя й бесіда. Учні в школі ведуть зошити з кожної епохи окремо. У них фіксується найсуттєвіше з того, що відкрили вчитель і учні для себе. Текст до 8-го класу записується під диктовку вчителя або складається спільно з ним і вноситься учнями до зошита. Ілюстрації до текстів у зошиті є творчістю самих учнів або творчою обробкою малюнків учителя, зроблених крейдою на дошці.

У старших класах учні самостійно складають конспект за розповіддю вчителя, доопрацьовують його, залучаючи цитати і відомості із додаткових джерел. На кінець навчання зошити за епохами являють собою своєрідний підручник, написаний і оформлений самими учнями. Вчитель періодично перевіряє зошити, але оцінок не виставляє, а залишає невеличкі записи на зразок: “Ця тема в тебе вийшла краще”, “Кращим у твоїй роботі є…”. Тобто будь-яке порівняння учня з іншими відсутнє. Існує лише одна лінія порівняння: учень сьогодні з учнем учора та з його ймовірними можливостями завтра.

Оцінки у вальдорфській школі відсутні взагалі. Існують лише словесна підтримка учнів і підкреслення їхніх успіхів у тій чи іншій галузі навчання. Проте на кінець року вчитель складає докладну характеристику на кожного учня. У загальному вигляді навчання історії за вальдорфською системою можна подати за такою схемою (рис.5.14).

Рис. 5.14. Навчання історії за вальдорфською системою

У численних публікаціях останніх років досить широко висвітлювалися сильні сторони вальдорфської школи як системи інноваційного навчання. Це, передусім, її зорієнтованість на особистість учня, увага до його потреб та інтересів, опора на закономірності людської природи й особливості вікового розвитку²⁵⁷. Деякі дослідники наголошують на суто дидактичних перевагах системного подання матеріалу в такій послідовності й такими методами, що дає можливість здійснювати всебічний і гармонійний розвиток дитини в повному узгодженні зі спонукальними мотивами, притаманними віку й природі, побудова навчання в певному ритмі з урахуванням психології сприймання під час навчання не тільки теоретичних знань, а й практичних умінь, виховання якостей і соціальної активності, а також створення атмосфери теплоти, відвертості, взаємоповаги і довіри²⁵⁸.

Однак, поряд з позитивними оцінками навчання за вальдорфською системою, в сучасній педагогіці зустрічаються деякі застереження щодо широкого впровадження вальдорфської школи. Підкреслюється її залежність від теософії, різновидом якої є антропософське вчення Р.Штайнера. Висловлюються побоювання, що під виглядом антропософії дитині можуть втлумачувати будь-які сектантські ідеї. Критики зазнає дискретне (уривчасте) викладання історії, зосередження уваги на окремих яскравих темах і втрата загальної картини історичного процесу, занурення у предмет протягом навчальної епохи, що ніби порушує міжпредметні зв’язки, викладання у перші 8 років навчання всіх предметів одним учителем, наслідком чого є неглибоке, поверхове вивчення навчальних предметів²⁵⁹.