Норми оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з історії за 12-бальною системою

	Характеристика знань учнів	Рівень розвитку інтелектуальних і загальнонавчальних умінь	Досвід творчої діяльності	Рівень розвитку спеціальних умінь		Емоційно-ціннісна сфера
				Локалізація подій у часі і просторі	Дослідження історичних джерел
1	Пригадування окремих фактів	Пояснення власних дій	–	Відрізняння минулого від теперішнього часу	Уміння отримувати інформацію (читати)	Розуміння відмінності доброго від злого
2	Відтворення фрагментів навчального матеріалу	Виділення головної події Віднесення фактів до родових понять Елеметарне порівняння за однією ознакою Оцінювання відповіді учня на рівні “краще-добре”	–	Визначення, наскільки давно відбувалися події (недавно, давно, дуже давно) Орієнтація, на території нашої країни чи за її межами відбувалася подія	Розуміння, що джерела можуть розповісти про реальних і вигаданих людей Виділення головної думки у невеличкому фрагменті, спираючись на поставлені питання	Загальне уявлення про добру чи злу спрямованість події
3	Репродуктивне відтворення частини навчального матеріалу або описання його в загальних рисах	Визначення події за описом Виділення істотних складових події Співставлення явищ за кількома ознаками Наведення одного аргумента на користь оціночного судження	–	Визначення, яка подія відбулася раніше, яка пізніше Загальне уявлення про історичну карту	Визначення головної думки у невеличкому фрагменті нескладного історичного джерела Розуміння, що одна подія може по-різному висвітлюватися	Визначення власного ставлення до дійових осіб історичних подій
4	Репродуктивне відтворення значної частини навчального матеріалу	Добір необхідних фактів Групування фактів за певними ознаками Відрізнення причин та наслідків події Вміння робити прості висновки	Визначення суперечностей у вчинках людей	Визначення послідовності і тривалості подій за їх датами Демонстрація на карті місць подій, кордонів держав	Розрізняння факту і точки зору щодо нього Аналіз невеличких історичних джерел за докладним планом	Визначення власних симпатій до дійових осіб історичних подій
5	Розуміння учнем навчального матеріалу на рівні пояснень і стислих викладів з опорою на доповнення	Порівняння подій та явищ відповідно до визначеної мети Складання простого плану Вміння давати визначення понять на рівні загальних рис Вміння давати оцінку відповіді однокласника і аргументувати її	Елементарне перенесення отриманих на попередніх уроках знань у нову, але подібну ситуацію	Вміння співставляти рік із століттям та історичними епохами Визначення періодів та етапів історичних подій Супроводження словесного опису показом на карті Використання легенди карти	Бачення різниці між описом події і дійсними подіями Аналіз невеличких джерел за загальною пам’яткою	Уявлення себе на місці людини в минулі часи
6	Розуміння учнем навчального матеріалу на рівні переважно самостійного викладу	Аналіз історичних подій та явищ по компонентах і складових Складання невеличких логічних схем Здійснення порівняння складних об’єктів за пам’яткою Вміння робити висновки і підтверджувати їх прикладами Бачити недоліки у відповідях учнів і тактовно їх виправляти	Розуміння навчального проблеми Висування простої гіпотези щодо її розв’язання, спираючись на допомогу вчителя	Складання хронологічної таблиці та нескладної картосхеми	Доведення корисності історичних джерел На основі аналізу джерела надання характеристики подіям та особам	Виявлення почуттів, що могли виникати у людей в певні історичні часи та визначення власного ставлення до них
7	Правильний і логічний виклад навчального матеріалу і застосування його в стандартних ситуаціях	Виявлення значення подій і осіб в історії Складання порівняльних характеристик та узагальнюючих таблиць Відрізняння об’єктивного від суб’єктивного Вміння давати усний відгук на відповідь однокласника, поважати його думку	Складання плану розв’язання проблеми з опорою на допомогу вчителя	Визначення синхронності подій вітчизняної та світової історії Вільне користування картою як джерелом знань	Вміння відрізняти упереджену інформації від неупередженої Вміння співставляти інформацію різних джерел	Розуміння проблем людини в минулі часи Співчуття до чужого горя
1	2	3	4	5	6	7
8	Повний логічний обґрунтований виклад навчального матеріалу і вільне його застосування в стандартних ситуаціях	Вміння давати розгорнуту характеристику діячів і подій, визначаючи їх місце і роль в історичному процесі Складання розгорнутого плану Правильне застосування історичного поняття і термінології	Перенесення знань і умінь в нову ситуацію в межах навчальної теми	Вільна орієнтація в хронології, синхронності подій та в історичній карті	Бачення сильних і слабких сторін інтерпретації історичних подій Аналіз історичних джерел за загальним планом	Розуміння позиції людини з точки зору її досвіду, національної, релігійної та соціальної приналежності
9	Вільне володіння навчальним матеріалом і застосування його в дещо зміненій ситуації	Самостійне встановлення причинно-наслідкових зв’язків з ранжуванням їх за значущістю	Перенесення внутрішньопредметних знань і умінь в нову ситуацію	Вільна орієнтація в хронології, синхронності подій та в історичній карті	Визначення вірогідності і цінності джерела, спираючись на знання обставин його створення	Толерантне ставлення до інших народів, релігій, соціальних груп, неприйняття пригнічення та дискримінації
10	Глибокі і міцні знання і здатність їх використовувати у нестандартних ситуаціях	Самостійно визначати цілі навчального діяльності Сприйняття супротивних позицій як альтернативних	Комбінування різних способів розв’язання проблеми	Вільна орієнтація в хронології, синхронності подій та в історичній карті	Розуміння відносної цінності будь-якого джерела	Толерантне ставлення до інших народів, релігій, соціальних груп, неприйняття пригнічення та дискримінації
11	Узагальнення знань і здатність аргументовано їх використовувати у нестандартних ситуаціях	Узагальнене сприйняття історичних процесів Вільна орієнтація в історичних термінах Визначення тенденцій та протиріч історичного розвитку	Вільне перенесення міжпредметних і позапредметних знань і прийомів роботи	Вільна орієнтація в хронології, синхронності подій та в історичній карті	Самостійний аналіз історичних джерел відповідно до визначеної мети	Толерантне ставлення до інших народів, релігій, соціальних груп, неприйняття пригнічення та дискримінації
12	Системні дієві знання та неординарні творчі здібності	Аналіз і узагальнення матеріалу в певній системі Використання методів наукового пізнання Використання основних видів доказів і спростувань Виявлення розбіжностей в позиціях Критичне ставлення до тенденційних інтерпретацій	Самостійне творче перенесення знань і умінь у різні ситуації Вміння ставити і вирішувати проблему	Вільна орієнтація в хронології, синхронності подій та в історичній карті	Робота з усіма доступними джерелами знань Самостійний пошук інформації	Толерантне ставлення до інших народів, релігій, соціальних груп, неприйняття пригнічення та дискримінації

На нашу думку, показники, визначені в “Критеріях”, є недостатньо чіткими, зокрема, “характеристика відповіді учня”. Адже основною такої характеристики є якість знань, продемонстрована учнями, і ступінь сформованості умінь і навичок, міцно пов’язаний з рівнем оволодіння розумовими операціями, які за своєю сутністю вже є інтелектуальними уміннями. Тому під час обговорення “Критеріїв” та відразу після їх прийняття частіше за інших піднімалася проблема теоретичних підвалин рівнів успішності учнів у навчанні.

В.М.Сотниченко запропонував покласти в основу “Критеріїв” характер засвоєння знань учнями: 1) фрагментарні знання, з яких неможна скласти картину цілісного бачення об’єкту вивчення; 2) знання на рівні цілісного (загального) уявлення про об’єкт вивчення; 3) знання на рівні структурного уявлення про об’єкт вивчення; 4) повне знання, побудоване на основі результатів аналізу змісту структурних складових об’єкту вивчення²⁷⁸. Уміння та навички при цьому враховуються, але відіграють другорядну роль. Такий підхід означає повернення до предметно орієнтованої освітньої парадигми.

Р.Я.Пастушенко, Л.І.Уланова пішли шляхом впровадження до визначених рівнів навченості учнів системи навчальних цілей (таксономії) Б.Блума, згідно з якою відокремлюються п’ять рівнів: 1) розрізнення; 2) запам’ятовування; 3) розуміння; 4) уміння; 5) перенесення²⁷⁹, що конвертуються, відповідно, 1 і 2 – у початковий рівень, 3 – у середній, 4 – у достатній, 5 – у високий. Але, як у В.М.Сотниченка, так і у Р.Я.Пастушенка, Л.І.Уланової при наявності провідної ідеї відсутня чітка система показників, яка може лише вгадуватися по характеру тих завдань, яку автори пропонують учням виконати.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів повинні випливати з мети навчання конкретного предмета шкільного курсу. Якщо у комплексі цілей навчання домінуючою визнається розвиток історичного мислення, яке передбачає загальне розуміння історичного процесу в його різноманітності й суперечності, застосування історичних знань і набутих умінь, а супутними – формування основ історичних знань і виховання ціннісних духовних орієнтацій при загальній зорієнтованості шкільної освіти на виховання громадянина України соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, то слід визнати основними критеріями, за якими визначається ступінь досягнення визначеної мети, розвиненість історичного мислення, характер знань, сформованих в учнів, та емоційністний розвиток. В свою чергу, показником розвиненості історичного мислення є ступінь розвитку специфічних розумових умінь, частина яких базується на загальних розумових операціях (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо), що набувають специфіки у зв’язку із своєрідністю історичного матеріалу, а інша частина специфічна для історичної науки – локалізація подій у часі і просторі та дослідження історичних джерел.

Сучасна школа зорієнтована на розвиток творчої особистості, тому доцільно в критеріях окремим рядком означити елементи творчої діяльності. Таким чином, вимальовується загальна структура критеріїв оцінки учнівських досягнень: характер знань, сформованих в учнів під час навчання; ступінь розвитку інтелектуальних умінь; досвід творчої діяльності; ступінь розвитку специфічних умінь та навичок; емоційно-ціннісний розвиток.

Спираючись на ці критерії та єдиний підхід до оцінювання учнів будь-якої паралелі класів, можна створити орієнтовну сітку норм оцінювання учнівських досягнень (таблиця №)²⁸⁰. Нажаль, запропонована ідея не співпадала із загальним напрямком реформування системи оцінювання. Її розглядали як занадто радикальну, тому вона не знайшла свого відображення у подальшій корекції “Критеріїв”.

У 2001 році у зв’язку з підготовкою нової редакції навчальної програми з історії, зазнали змін і “Критерії навчальних досягнень учнів з історії”, які були внесені до програми як її складова. Внаслідок цього було: 1) визначено вимоги до картографічних умінь (називати історико-географічні об’єкти, показувати на карті географічні об’єкти, основні місця подій, “читати” історичну карту з опорою на їх легенду тощо); 2) уточнено вимоги до хронологічних умінь; 3) конкретизовано вимоги до обсягу матеріалу (2-3 речення замість кількох, 4-6 речень замість частини матеріалу тощо); 4) чітко проведено лінію щодо визначення якості знань (репродуктивне відтворення (4-6 речень); відтворення основного змісту; загалом самостійне відтворення фактичного матеріалу; послідовне, логічне і самостійне відтворення матеріалу; використання знань для аналізу; вільне оперування матеріалом; впевнене оперування набутими знаннями; застосування знань для розв’язання нових навчальних проблем тощо); 5) дещо спрощено вимоги (з початкового рівня усунуто вимогу впізнати історичне явище, з середнього – дати характеристику явища та відтворити загальну картину історичного процесу тощо). Але й після коригування у “Критеріях навчальних досягнень учнів” залишилось багато нюансів, які потребують подальшого удосконалення. На це справедливо звернули увагу Р.Я.Пастушенко та О.П.Мокрогуз²⁸¹.

Однією з проблем оцінювання навчальних досягнень учнів було перенесення критеріїв оцінювання в площину конкретних навчальних завдань. Група дослідників, які співпрацювали із Запорізьким видавництвом “Прем’єр”, Я.М.Бердичевський, М.М.Колодяжний, І.Я.Щупак та інші, пішла шляхом складання завдань, що відповідають кожному балу від 1 до 12. Типи завдань визначалися відповідно до вимог “Критеріїв”. Наприклад, щоб отримати 1 бал учень мав назвати 1-2 події, дати або історичні особи (завдання 1) “Коли з тваринного світу виділилася людина?”, 2) “Назви 1-2 відомих тобі богів стародавнього світу”). Провести межу між балами навіть у рамках одного рівня на практиці дуже складно – завдання за типом повторюються, хоча з кожним рівнем ускладнюються. Це призводить до певної плутанини, яка яскраво виявляється у “Збірнику тестів, питань і завдань за 12-бальною шкалою оцінювання навчальних досягнень”. Наприклад, у збірнику з історії стародавнього світу (І.Я.Щупак) при оцінюванні теми “Стародавній Єгипет – перша цивілізація Стародавнього Сходу” учням пропонується визначити причини виникнення держави (8 балів), релігійних реформ Ехнатона (11 балів), занепаду Єгипетської держави (12 балів)²⁸².

Переважна більшість авторів подібних збірників не стали виокремлювати питання на кожний бал, а згрупували їх за рівнями і визначили основним показником, за яким вираховується оцінка, кількість виконаних учнем завдань. Цей підхід притаманний роботам авторського колективу з лабораторії історичної освіти НДІ педагогіки України під керівництвом О.В.Малій (В.С.Власов, Т.О.Чубукова, П.В.Мороз, Н.В.Назаренко), колективу харківських учителів (С.В.Дьячков, В.М.Єжелий, І.В.Голуб, С.Д.Литовченко, А.Г.Чередниченко) та серії завдань О.В.Гісема та О.О.Мартинюка²⁸³.

Р.Я.Пастушенко та його співавтори (З.А.Барна, Г.П.Івануса, І.І.Марушкіна, В.І.Полулях, Є.Р.Кузьменко) пропонують розпочинати роботу з тематичного оцінювання з чіткого визначення цілей у вигляді конкретних показників, на які мають бути зорієнтовані завдання. Самі завдання мають бути згрупованими по блоках: І-ІІ рівень – тестовий, ІІІ рівень – питання характеристику, обґрунтування судження тощо, ІV – питання на доведення, визначення ролі тощо²⁸⁴. За виконання завдань кожного з рівнів можна отримати від 0 до 4 балів, що в сумі складає 12 балів. Залежно від кількості та якості виконаних завдань учень отримує певну оцінку. Не вдаючись до дрібних зауважень щодо цього підходу, слід зазначити суттєву, концептуальну ваду – зорієнтованість насамперед на перевірку якості знань і лише часткову перевірку умінь.

Основною одиницею оцінювання є навчальна тема. Це зумовлено психологічними закономірностями процесу навчання та необхідністю реалізації його послідовних етапів протягом логічно завершеного навчального циклу. На практиці процедура оцінювання часто відкладається на останній урок з теми, визначений у навчальній програмі як “тематичне оцінювання”. В результаті створюється загальна картина засвоєння учнями навчального матеріалу, проте втрачається діагностування розвиненості в учнів інтелектуальних і спеціальних умінь і навичок. Отже, оцінюються, насамперед, рівень знань учнів і ступінь розвиненості пам’яті, а інтелектуальний розвиток залишається поза увагою вчителя. Щоб цього уникнути, треба відійти від орієнтації навчання на знання, як на основний показник навчальних досягнень учнів, і запровадити компетентнісно-орієнтований підхід.

Поняття компетентності належить до сфери складних умінь та якостей особистості, а не зводиться лише до знань і навичок. Тому компетентнісно-орієнтований підхід передбачає більш чітке визначення кола інтелектуальних і спеціальних умінь і, відповідно, розробку системи завдань, спрямованих на їх розвиток. Такі завдання можна використовувати під час навчання і тематичного оцінювання, їх самостійне виконання дозволить визначити й оцінити рівень навчальних досягнень учнів. Вони логічно поєднуються у шість груп. Кожна позначається певною літерою й спрямована на виявлення в учнів рівня: загальноінтелектуальних вмінь (виділяти головне, аналізувати, узагальнювати тощо), повноти, глибини і системності знань, набуття досвіду творчої діяльності (завдання А); вміння орієнтуватися в часі (локалізувати історичні події у часі) (завдання Б); вміння орієнтуватися в історичному просторі (локалізувати події у просторі) (завдання В); вміння порівнювати історичні явища, події та особи, виявляти зміни, що відбулися (завдання Г); вміння виявляти причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями, явищами та процесами (завдання Д); вміння аналізувати історичні джерела (завдання Е) (таблиця №6.5).

Таблиця №6.5