13. Поняття злочину та його ознаки.

Злочином є передбачене ККУ суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Ознаки: 1) злочином є тільки діяння (дія або бездіяльність); 2) ця дія може біти вчинена суб’єктом злочину; 3) вона повинна бути винною; 4) зазначена дія повинна бути суспільно небезпечною; 5) відповідна дія повинна бути передбачена КК; 6) крим. караність діяння. Відсутність хоча б однієї з цих ознак вказує на відсутність злочину. В такому випадку можна вести мову тільки про суспільно небезпечне діяння, за яке крим. відповід. не настає.

1) Для будь – якого діяння є наявність об’єктивних і суб’єктивних ознак. Перші відображають фізичні рухи, здійснювані тими чи іншими органами людського організму (або утримання від таких рухів). До суб’єктивних належать інтелектуальна та вольова ознаки, а також умотивованість та цілеспрямованість.

Злочином не можуть бути визнані: а) почуття, думки, побажання або ідеологічні, політичні, релігійні чи інші переконання особи; б) вимова, написання чи висловлювання в інших спосіб думки, якщо таким висловлюванням не здійснюється посягання на національну безпеку, територіальну цілісність, громадський порядок, здоров’я населення тощо; в) належність особи до тієї чи іншої расової, етнічної, національної, мовної, політичної тощо групи; г) суб’єктивні якості особи.

Під діє у КК розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Бездіяльність є пасивною поведінкою, в якій так само виражена зовні воля особи і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків; крім того, обов’язковою ознакою бездіяльності є наявність спеціального обов’язку і реальної можливості запобігти відповідним наслідкам.

2) Суб’єктом злочину є фізична осудна людина, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати крим. відповід.

3) Суспільно небезпечне діяння може бути визнане злочином лише у разі, коли воно є проявом свідомості і волі особи, тобто вчинене винно. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана крим. покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Не можуть вважатися злочином: рефлекторні, імпульсні, інстинктивні або інші рухи тіла, які не є результатом вольової поведінки особи; рухи тіла або відсутність таких рухів, що є результатом тільки чужої волі чи впливу непереборної сили; діяння, можливість настання суспільно небезпечних наслідків якого особа не передбачала і не могла передбачити.

4) Суспільна небезпечність як ознака злочину визначається об’єктивною стороною – характером і розміром заподіяної шкоди, способом дії та іншими об’єктивними ознаками, а також суб’єктивною стороною – ступенем усвідомлення заподіяння шкоди, активністю волі, мотивами і цілями поведінки особи, які поєднуються. Злочином суспільне небезпечне діяння стає тоді, коли ступінь і характер його небезпечності для панівних у суспільстві відносин змушують законодавця вести з ним боротьбу кримінально – правовими заходами, тобто коли кримінальним законом визнається злочином. Характер суспільної небезпеки – це якісна ознака злочину. Залежить від суспільної цінності об’єкта посягання, мотиву та форми вини, а також злочинних наслідків.

5) КК встановлює вичерпний перелік злочинів. Тому не можна вважати злочином вчинене особою винного діяння, для якого характерна фактична суспільна небезпека, на що навіть може існувати пряма вказівка в іншому законі У, але яке не передбачене чинним КК. Отже, яка б не була суспільна небезпечність того чи іншого діяння, доки воно не буде визнано крим. законом, а не будь – яким іншим - крим. відповід. воно не тягне.

6) Під караністю суспільно небезпечного діяння (злочину) розуміється не фактичне застосування покарання за його вчинення, а можливість застосування покарання, передбаченого санкцією крим. – правової норми, якою визначений склад конкретного злочину і встановлені види та межі покарань, що можуть бути призначені особі, яка вчинила таке діяння. Караність суспільно небезпечного діяння є ознакою злочину, але визнати її самостійною ознакою немає потреби, оскільки крим. – правовою нормою, в якій формулюються ознаки складу конкретного злочину, одночасно визначається і покарання, що можуть бути призначені особі, визнаній винною у вчиненні злочину.