47. Крайня необхідність.

Крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам з метою відвернення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також сусп. інтересам чи інтересам держави, якщо ця шкода в даній обстановці не могла бути відвернена іншими засобами і якщо заподіяна шкода рівнозначна або менш значна, ніж шкода відвернена.

Для громадянина дії, вчинені у стані крайньої необхідності, є реалізацією його суб’єктивного права, а для певних категорій службових осіб (працівників міліції, пожежної охорони тощо) – обов’язком.

Умови наявності крайньої необхідності: 1) Небезпека може загрожувати особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави. Небезпеку, що породжує, створює стан крайньої необхідності, утворюють: дії сил природи; фізіологічні та паталогічні процеси; напад тварин; дії людей. 2) Загроза має бути наявно. Небезпека повинна загрожувати саме право охоронюваним інтересам. 3) Крайня необхідність здійснюється заподіянням шкоди третім особам, не винним у виникненні небезпеки. 4) Крайня необхідність припускає лише активну поведінку суб’єкта. 5) Своєчасність заподіяння шкоди полягає в тому, що вона може бути заподіяна лише протягом часу, поки існує стан крайньої необхідності. 6) Небезпеку в даній обстановці не можна було відвернути іншими засобами, тобто без завдання шкоди. 7) Не повинно бути допущено перевищення меж крайньої необхідності, тобто умисного заподіяння шкоди право охоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернута шкода.

Не може бути визнано правомірним заподіяння шкоди, яка є рівнозначною відвернутій шкоді. КК встановлює, що особа не підлягає крим. відповід. за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.

Відмінності необхідної оборони від крайньої необхідності: 1) підставою необхідної оборони є сусп. небезпечне посягання фізичної особи, що викликає необхідність у його негайному відверненні або припиненні, підстава крайньої необхідності – небезпека, що безпосередньо загрожує право охоронюваним інтересам, яку не можна усунути в даній обстановці інакше, ніж заподіянням шкоди; 2) за необхідної оборони шкода повинна бути заподіяна лише тому, хто посягає, за крайньої необхідності – третім особам; 3) заподіяння шкоди третім особам в стані крайньої необхідності правомірне лише в тому випадку, якщо це був єдиний засіб відвернення небезпеки. За необхідної оборони це необов’язково; 4) за необхідної оборони шкода, заподіяна тому, хто посягає, повинна відповідати небезпеці посягання та обстановці захисту; за крайньої необхідності заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена; 5) перевищення меж необхідної оборони тягне привілейовану відповідальність і лише у випадках, спеціально передбачених статтями КК, а за перевищення меж крайньої необхідності відповідальність настає на загальних засадах, хоча сам факт такого перевищення розглядається як обставина, що пом’якшує покарання.

Правомірні дії громадян та посадових осіб стану крайньої необхідності не утворюють.