7. Структура кримінального закону. Диспозиція і санкція та їх види.

Закон про крим. відповідальність складається із Загальної та Особливої частин, кожна з яких, у свою чергу, складається з розділів, а розділи – зі статей, які застосовуються у взаємозв’язку. При цьому норми ОЧ кожного окремого складу злочину, який описано в диспозиціях цих норм, є і в частині застосування покарань, які описані в їх санкціях.

У загальній частині КК містяться норми, що встановлюють принципи і загальні положення крим. права, чинність крим. закону в просторі і часі, визначають поняття злочину, стадії вчинення умисного злочину, ознаки суб’єкта злочину, зміст вини, поняття співучасті, види множинності злочинів, обставини, що виключають злочинність діяння, підстави звільнення від крим. відповідальності, та від покарання та його відбування тощо.

ЗЧ та ОЧ взаємопов’язані і складають систематизовану єдність. Неможливо застосовувати норми ОЧ, якщо не звертатися при цьому до ЗЧ.

Більшість норм ОЧ передбачає крим. відповідальність за окремі види злочинів, їх структура має однорідну побудову і поділяється на диспозицію та санкцію.

Диспозиція – це частина норми ОЧ КК, в якій визнається конкретне злочинне діяння або описується його ознаки. За технікою побудови та способом описування ознак конкретного виду злочину розрізняють чотири види диспозиції: проста, описова, бланкетна, відсилочна. Проста диспозиція лише називає склад злочину і не розкриває його зміст. Описовою визнається диспозиція, в якій описуються найбільш суттєві ознаки злочину. Більш пріоритетні ніж проста. Бланкетна називає лише сам склад злочину, а для визначення ознак такого злочину відсилає до норми інших галузей права або інших підзаконних актів, що не є кримінальними. Відсилочною є диспозиція, яка відсилає до іншої статті або іншої частини статті крим. закону, де називається злочин або описуються його ознаки, або ознаки, що включають відповідальність за злочин, описаний у цій диспозиції. Найчастіше вживають для того, щоб уникнути повторень.

За вчинений злочин залежно від його суспільної безпеки в законі встановлена санкція. Санкція – це структурна частина статті ОЧ КК, яка встановлює вид і розмір покарання за злочин, вказаний у диспозиції. Два види санкцій: відносно визначена і альтернативна. Відносно визначена санкція передбачає покарання певного виду у певних межах, вказуючи або не вказуючи текстуально його нижчу межу, але обов’язково вказуючи його вищу межу. Альтернативна санкція передбачає не один, а два і більше видів основних покарань, з яких суд може призначити тільки одне. Можуть бути двох видів: 1) санкція, в якій по кожному виду покарання вказані його верхня і нижня межі, тобто два або більше відносно визначені види покарань; 2) санкція, в якій вказано відносно визначений і абсолютно визначений види покарання. У відносно визначених та альтернативних санкціях може міститися вказівка на призначення додаткового покарання.

8. Тлумачення кримінально-правових норм та його види.

Тлумачення закону полягає в діяльності органів держави, організацій, посадових осіб, окремих громадян з установлення зміст норм права, розкриття в них волі законодавця.

Тлумачення крим. закону поділяється на види, залежно від суб’єкта тлумачення, прийомів та обсягу тлумачення.

Залежно від суб’єкта: легальне (офіційне), судове (казуальне) та наукове (документальне) тлумачення. Легальним є тлумачення, що проводить органом державної влади, який уповноважений на те законом. Цим правом наділений Конституційний Суд У. відрізняється від закону, що тлумачиться лише за формою. Положення, що наведені в акті легального тлумачення, є обов’язковими для виконання на території У., остаточними і не можуть бути оскаржені. Судове тлумачення – це найбільш поширене і уживане тлумачення крим. закону. Має два різновиди: а) тлумачення, що надається судами в процесі розгляду конкретної крим. справи. Здійснюється судом будь – якої інстанції. Обов’язкове лише у тій справі, у зв’язку з якою воно було вироблене; б) тлумачення, що надається Пленумом верховного Суду У., має право дати керівні роз’яснення судам про правильність застосування закону у судовій практиці. Є обов’язкові для всіх судів У. під час розгляду ними крим. справ, щодо яких надані вказівки. Наукове тлумачення – надається науковими та навчально юридичними закладами, окремими закладами, підручниках, посібниках, статтях тощо. Не має обов’язкової сили, не відіграє помітну роль в розвитку науки крим. права.

Прийоми крим. закону: граматичне, системне, історичне тлумачення. Граматичне тлумачення полягає в з’ясуванні змісту крим. закону шляхом етимологічного чи синтаксичного аналізу тексту закону, а також з’ясуванні значення і змісту слів, термінів, понять, що використовуються в законі. Системне тлумачення полягає в з’ясуванні змісту закону, його окремих положень шляхом зіставлення з іншими положеннями цього самого чи іншого закону. Історичне тлумачення закону полягає в з’ясуванні умов, причин, соціальних факторів, що обумовили його прийняття, зверненні до аналогічних крим. законів, що діяли раніше.

Тлумачення крим. закону за обсягом може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним. Буквальним називається тлумачення, відповідно до якого справжній зміст крим. закону достеменно відповідає його текстуальному виразу. Обмежувальне тлумачення дає привід застосувати закон до більш вузького кола випадків, ніж це випливає з його тексту. Поширювальне тлумачення надає крим. закону більш широкий зміст і дозволяє застосувати його для більш широкого кола випадків, ніж це буквально зазначено в буквальному тексті закону.

Поширювальне тлумачення крим. закону слід відрізняти від зовнішньо схожого на нього застосування закону за аналогією. Під аналогією закону розуміють застосування до суспільно небезпечного діяння, що прямо не передбачено законом на момент його вчинення, крим. закону, що встановлює відповідальність за найбільш схожий за важливістю і характером злочин. ККУ забороняє застосування законів за аналогією.