84. Зняття судимості.

Судимість – це правове становище особи, яке є наслідком засудження особи вироком суду до крим. покарання. КК передбачає два види припинення судимості: погашення; зняття судимості.

Погашення судимості – це автоматичне її припинення за встановлення певних, передбачених законом умов.

Зняття судимості можливе: після відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі; якщо особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення; після закінчення не менш як половина строку погашення судимості, зазначеного у ст 89КК. Порядок зняття судимості встановлюється КПК У.

Дострокове зняття судимості можливе лише щодо осіб, які відбули покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі.

Дострокове зняття судимості не застосовується до: 1) військовослужбовців, яким позбавлення волі на строк до 2р. замінено на тримання у дисциплінарному батальйоні на цей же строк; 2) звільнення від відбування покарання з випробуванням: за умови, що вони успішно пройшли випробування і не направляються для відбування призначеного покарання; вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 7р.; 3) звільнених від покарання: у вигляді позбавлення волі або обмеження волі у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; унаслідок бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці осіб, яких на час розгляду справи у суді не можна вважати сусп. небезпечними; 4) осіб, яким невідбута частина покарання у виді позбавлення волі чи обмеження волі замінена або ж на підставі акта амністії чи помилування на більш м’яке покарання. Це не поширюється на осіб, яким позбавлення волі було замінено на обмеження волі – судимість з них може бути знята достроково; 5) звільнених від відбування покарання: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3р.; за хворобою .

Дострокове зняття судимості можливе після спливу не менше половини строку погашення судимості, встановленого законом.

Оскільки судимість є наслідком відбування покарання за конкретний злочин, то й зняття судимості здійснюється стосовно кожного х них окремо.

Зняття судимості, на відміну від її погашення, відбувається не автоматично. Особа вважається такою, що не має судимості, яка з неї знята, з моменту набрання чинності відповідною постановою суду. Наслідком зняття судимості, як і її погашення, є припинення всіх її правових наслідків як крим. – правового характеру, так і загальноправових.

Особлива частина

1. Система Особливої частини кримінального права та Кримінального Кодексу України.

Кримінальне право складається із двох органічно пов’язаних між собою частин – Загальної та Особливої. У ЗЧ зібрані принципові відправні положення: підстава крим. відповід., поняття злочину, мета та система покарань, підстави і порядок їх призначення, умови звільнення від крим. відповід. та покарання. В ОЧ формулюються ознаки окремих злочинів із вказівкою на види покарань і межі, в яких вони можуть призначатися.

Норми ЗЧ І ОЧ крим. права як певні підсистеми ККУ перебувають у тісній і нерозривній єдності. Єдність ЗЧ і ОЧ КК забезпечує внутрішню узгодженість інститутів та норм Кодексу і, в кінцевому результаті, ефективність їх застосування.

ОЧ КК – це система норм, що встановлюють, які саме конкретні сусп. небезпечні діяння (дія чи бездіяльність) є злочинами, та які види покарань і в яких межах можуть бути застосовані до осіб, які їх вчинили. Тільки діяння, передбачене відповідною статтею ОЧ КК, може вважатися злочином. Діяння, прямо в ній не передбачене, ні за яких умов не може тягти за собою покарання. Застосування крим. закону за аналогією цілком виключається. Суд зобов’язаний керуватися тільки прямими вказівками того закону, який передбачає відповід. за цей злочин.

Значення ОЧ полягає в тому, що вона встановлює законодавчі межі криміналізації сусп. небезпечних діянь, забезпечуючи тим самим реальні підстави додержання законності та прав людини. Крім того, в ОЧ законодавство диференціює крим. відповід. за конкретні злочини з урахуванням їх тяжкості, тобто характеру і ступеня сусп. небезпеки. Загально превентивна функція норм ОЧ також полягає у тому, щоб під загрозою покарання примусити нестійких членів суспільства утриматися від вчинення злочинів і, тим самим, сприяти їх попередженню.

ОЧ КК побудована за родовими об’єктами злочинів. Родовий об’єкт – це певна групи сусп. відносин, що відрізняються за своєю однорідністю (єдністю). Цій групі сусп. відносин відповідає і певна група однорідних злочинів, які посягають на ці відносини. Найменування відповідних розділів прямо вказують на цей об’єкт (злочин проти основ національної безпеки У., злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту…).

Всі норми ОЧ за своїм змістом можна поділити на три групи: заборонні, роз’яснювальні та заохочувальні. Заборонні (більшість) норми, що забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливого виду державного примусу – крим. покарання. Заборонні норми за своєю структурою поділяються на диспозиції та санкції. Роз’яснювальні норми пояснюють певні поняття, розкривають зміст термінів, що вживаються у КК. У КК також міститься багато заохочувальних норм, сутність яких полягає в тому, що за певних умов особа, яка вчинила злочин, звільняється від крим. відповід. з урахуванням її посткримінальної поведінки. Заохочувальні норми мають важливе значення для попередження і припинення відповідних злочинів, стимулювання посткримінальної поведінки, що свідчить про втрату особою сусп. небезпеки.