78. Примусові заходи медичного характеру (суть, підстави, порядок застосування).

Примусовими заходами медичного характеру є: надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила сусп. небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ОЧ КК, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею сусп. небезпечних діянь.

Підставами застосування до особи примусових заходів медичного характеру є: вчинення нею сусп. небезпечного діяння, що містить ознаки злочину; наявні в особи психічного захворювання; визнання судом того, що особа є небезпечною для суспільства.

Примусові заходи медичного характеру можуть застосовуватися судом до осіб, які: вчинили в стані неосудності сусп. небезпечні діяння (такі особи не підлягають крим. відповід.); вчинили у стані обмеженої осудності злочини (такі особи підлягають крим. відповід.); вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку (ці особи не підлягають покаранню. До них за призначення суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання можуть підлягати покаранню); вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання.

Суд може застосовувати такі примусові заходи медичного характеру: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу зі звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом. Слід зазначити, що застосування примусових заходів медичного характеру є правом, а не обов’язком суду. Вони застосовуються лише до осіб, які є сусп. небезпечними.

Головна відмінність примусових заходів медичного характеру від інших видів психіатричної допомоги полягає в тому, що примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які визнані судом неосудними чи обмежено осудними у зв’язку із вчиненням ними сусп. небезпечного діяння, передбаченого КК. Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини визнається злочинним діянням.

Оскільки примусові заходи медичного характеру обмежують свободу особи, її тримання у психіатричному закладі за рішенням органів досудового розслідування чи суду за своїм характером і значенням прирівнюється законом до тримання під вартою і зараховується до строку покарання день за день.

79. Амністія. ( Поняття, порядок застосування ).

Амністія – це правовий акт, який, не скасовуючи і не змінюючи відповідного крим. закону, передбачає повне або часткове звільнення індивідуально невизначеної категорії осіб, винних у вчиненні певних злочинів, від крим. відповід. та покарання.

Звільнення від крим. відповід. на підставі закону про амністію не допускається, якщо обвинувачений чи підсудний проти цього заперечує.

КК встановлює перелік осіб, щодо яких забороняється застосування амністії: особи, яких засуджено до довічного позбавлення волі; особи, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; особи, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин; особи, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину, крім зазначених у попередньому пункті, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Закон розрізняє три види амністії: 1) повна – це повне звільнення у законі про амністію осіб від крим. відповід. чи від покарання; 2) часткова – це часткове звільнення зазначених у законі про амністію осіб від відбування призначеного судом покарання; 3) умовна. У виняткових випадках, з метою припинення сусп. небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію.

Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду.

Судимість не може бути знята законом про амністію.

ВРУ може приймати ЗУ про амністію не частіше одного разу протягом календарного року. Як правило, амністія проголошується з приводу знаменних дат і виступає як прояв гуманізму в державі.