62. Перелік основних і додаткових видів покарань.

Система покарань – це вичерпний загальнообов’язковий для суду перелік видів покарань, що характеризується внутрішньою єдністю та узгодженістю.

За порядком призначення покарання поділяються на такі види: основні, додаткові, покарання, що можуть призначатися і як основні і як додаткові.

До основних видів покарання належать: громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

Додаткові покарання не призначаються самостійно, а тільки в сукупності з основними, додатково до них. Належать: позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна.

Покарання, що можуть призначатися і як основні і як додаткові – тобто як основні вони застосовуються на загальних підставах, як додаткові – в межах, установлених ОЧ КК. Належать: штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

63. Позбавлення волі (характеристика).

Позбавлення волі – один із видів основних покарань, який полягає в примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до крим. – виконавчої установи. Може застосовуватися лише тоді, коли воно вказане в санкції статті КК, а також при заміні довічного позбавлення волі позбавлення волі на певний строк у порядку амністії чи помилування. Вид крим. – виконавчої установи визначається відповідним органом крим. – виконавчої системи. Такими установами є: виправно – трудові колонії; тюрми; виховно – трудові колонії (для неповнолітніх).

При позбавленні волі засуджений обмежується в праві вільного пересування і користування своїм часом, вибору місця проживання та місця і часу праці, на відпочинок, освіту тощо. Його життя і діяльність підпорядковані установленому режиму відбування цього покарання.

Звільнення від відбування позбавлення волі з випробуванням може застосовуватися лише тоді, коли воно призначене на строк більше 5-ти років.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується тільки у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі – найсуворіший із усіх видів основних покарань. Застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкції статті ОЧ КК. Не застосовується довічне позбавлення волі до: осіб, що вчинили злочин у віці до 18р.; …понад 65р.; що були у стані вагітності під час вчинення злочину; у стані вагітності на момент постановлення вироку.

64. Виправні роботи, громадські роботи (характеристика, відповідальність від ухилення від відбування цього покарання).

Громадські роботи полягають у виконанні у вільний від роботи чи навчання денний час безоплатних суспільно – корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Закон не передбачає можливості звільнення осіб, засуджених до громадських робі, від відбування покарання з випробуванням, умовно – дострокового їх звільнення від покарання, а також заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням. Дані роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більше як 4 години на день. Громадські роботи не призначаються інвалідам І або ІІ групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби).

Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від д6 місяців до 2-х років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленого вироком суду, в межах від 10 до 20%. Не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебуваються у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли 16р., та тих що досягли пенсійного віку, а також, до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Не може застосовуватися до безробітних. Ухилення від відбування виправних робіт утворює склад злочину, передбаченого ККУ.