42. Порушення права на отримання освіти та безоплатної медичної допомоги ( ст. Ст. 183,184).

Порушення права на отримання освіти (ст. 183). Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують громадянам отримання освіти.

Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконній відмові у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності. Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, спрямо­ваних на відмову у прийнятті до навчального закладу.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт злочину спеціальний — службова особа, яка володіє правом прийому до навчального закладу (директор школи, ректор вищого учбового закладу, відповідальний секретар приймальної ко­місії, декан факультету тощо).

У частині 2 ст. 183 передбачена відповідальність за незаконну вимогу оплати за навчання у державних або комунальних навчаль­них закладах. Це прямий примус внести плату за навчання або створення для потерпілого таких умов, за яких він вимушений спла­тити за навчання в навчальному закладі. Діяння вважається закінченим з моменту пред'явлення особі ви­моги про оплату за навчання.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 183 — штраф до 1000 НМДГ з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.; за ч. 2 ст. 183 — штраф до 1000 НМДГ або позбавлення волі на строк до 3р., з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3р.

Порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184). Безпосереднім об'єктом цього злочину слід вважати суспільні відносини, що забезпечують громадянам право на охорону здоров'я і медичну допомогу. З об'єктивної сторони злочин характеризується незаконною вимогою оплати за надання медичної допомоги в державних чи ко­мунальних закладах охорони здоров'я. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення незакон­ної вимоги про оплату медичної допомоги. Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Суб'єкт злочину спеціальний — ним може бути тільки праців­ник державного або комунального закладу охорони здоров'я.

За частиною 2 ст. 184 настає відповідальність за незаконне ско­рочення мережі державних і комунальних закладів охорони здо­ров'я. В цьому випадку суб'єктом злочину є службова особа відпо­відного органу виконавчої влади. Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 184 — штраф до 100 НМДГ або арешт на строк до 6 місяців; за ч. 2 ст. 184 — штраф до 1000 НМДГ або виправні роботи на строк до 2р.

43. Загальна характеристика злочинів проти власності.

Об'єктом злочинів проти власності є суспільні відносини влас­ності, що охороняються кримінальним законом як частина економіч­них відносин, як основа економічної системи держави. Єдність об'єкта — відносин власності — не виключає того, що безпосереднім об'єктом конкретних злочинів може виступати та чи інша форма власності. Крім об'єкта, злочини проти власності мають також інші загальні об'єктивні і суб'єктивні ознаки. Особливе значення для цих злочинів має їх предмет. Ним є приватне, колективне або державне майно.

Майно як предмет злочину має певні ознаки: 1) юридична — право на майно належить певному власнику або особі, якій воно на законній підставі ввірено, знаходиться у її веденні чи під її охоро­ною. Для винного майно є чужим; 2) економічна — майно має пред­ставляти певну матеріальну цінність, мати певну вартість. Іноді цю ознаку називають соціальною, оскільки вона означає, що в майно вкладена праця людини. Цінність, вартість майна якраз і вимірюєть­ся цією працею; 3) фізична — це предмети, речі, які можна вилучи­ти, привласнити, спожити, пошкодити, знищити тощо. З об'єктивної сторони більшість з них сконструйовані законо­давцем як злочини з матеріальним складом — їх обов'язковою озна­кою є спричинення внаслідок протиправного діяння суспільно не­безпечних наслідків у вигляді матеріальної шкоди відносинам влас­ності. Тому закінченими вони є з моменту настання цієї шкоди. Од­нак для закінчення таких злочинів як розбій, вимагання, погроза знищення майна не потрібно фактичного настання шкоди. З суб'єктивної сторони більшість злочинів проти власності ха­рактеризуються прямим умислом, за якого особа усвідомлює, що по­сягає на чужу власність, на яку вона не має права, передбачає спричинення матеріальної шкоди і бажає цього, одночасно бажаючи та власного незаконного збагачення. Поряд з цим знищення або по­шкодження майна (ст. 194) може бути вчинене і з непрямим умис­лом, а необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196) і по­рушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197) можуть бути вчи­нені через необережність.

Злочини проти власності (статті 185—198): 1) корисливі (статті 165—193): пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (статті 185—191); не пов'язані із обертанням чужого майна на користь винного або інших осіб (статті 192, 193); 2) некорисливі (статті 194—198).