51. Замах на злочин.

Замах на злочин – це вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідно статтею ОЧ КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причини, що не залежали від її волі.

Об’єктивні ознаки замаху: вчинення сусп. небезпечного діяння, спрямованого на вчинення злочину; не доведення злочину до кінця; причини не доведення злочину до кінця не залежать від волі винної особи.

Замах характеризується тим, що під час його вчинення злочин не завершується, не доводиться до кінця. Саме за цією ознакою замах відрізняється від закінченого злочину. замах на злочин характеризується тільки прямим умислом.

Закон розрізняє два види замаху: закінчений – якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі; незакінчений – якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця.

Залежно від придатності об’єкта і засобів посягання поділяють: замах на непридатний об’єкт (предмет); замах із непридатними засобами. Замах на непридатний об’єкт (злочин може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли об’єкт не має необхідних властивостей або він зовсім відсутній, внаслідок чого винний не може довести злочин до логічного кінця. Замах із непридатними засобами (злочин може бути закінченим або незакінченим) має місце тоді, коли особа помилково через незнання використовує такі засоби, за допомогою яких неможливо вчинити злочин.

52. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця та її значення.

Добровільна відмова – це остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Ознаки добровільної відмови: 1) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; 2) відмова від вчинення злочину з волі самої особи; 3) наявність в особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця. Мотиви добровільної відмови від доведення злочину до кінця можуть бути різними: страх перед покаранням, жалість до потерпілого, невигідність вчинення злочину тощо. На рішення питання про звільнення від крим. відповідальності мотиви не впливають.

Після закінчення злочину добровільна відмова неможлива. У даному випадку можливе лише каяття, яке є обставиною, що пом’якшує відповід.

Діяльне каяття – це дії особи, які свідчать про осуд нею вчиненого нею ж злочину і про прагнення усунути сусп. небезпечні наслідки. Діяльне каяття може проявлятися у: запобіганні шкідливих наслідків вчиненого злочину; добровільному відшкодуванні завданого збитку або усунення заподіяної шкоди; сприянні розкриттю злочинів; з’явленні з повинною.

Відмінність діяльного каяття від добровільної відмови від доведення злочину до кінця полягає у наступному: 1) добровільна відмова можлива тільки за незакінченого злочину. діяльне каяття можливе як за закінченого, так і за незакінченого злочину. 2) Добровільна відмова можлива тільки за порушення крим. справи щодо особи, яка вчинила готування чи замах на злочин, а діяльне каяття – і після порушення крим. справи щодо винної особи. 3) Добровільна відмова характеризується утримання від продовження злочину (бездіяльністю), а діяльне каяття – тільки активним діями: щирим каяттям, повним відшкодування збитків тощо. 4) Добровільна відмова можлива тільки від злочинів, що вчинюються з прямим умислом, а діяльне каяття – за вчинення як умисних злочинів, так і необережних. 5) При добровільній відмові особа звільняється від крим. відповід., тому що її діяння не вважається злочином, а діяльне каяття є обставиною, що пом’якшує покарання.