6.3.2. "Система категорій" і "категоріальний апарат": дві іпостасі категоріального ладу філософії історії

На згаданому розрізненні варто спинитися докладніше, оскільки нині терміни "система категорій" і "категоріальний апарат" розглядаються вченими, що працюють у галузі філософії історії, переважно

як тотожні, взаємозамінні. Певний сенс у такому ототожненні, безперечно, є: зазначені поняття справді тісно пов'язані між собою, а за рядом змістових характеристик збігаються прямо та безпосередньо. Крім того, ототожнення категоріального апарату філософії історії з її системою категорій значною мірою пояснюється, напевне, ще й тією парадоксальною обставиною, що поняття "категоріальний апарат філософії історії" спеціально у нашій літературі досі не досліджувалося, хоча цей апарат фактично розробляється і використовується протягом усього часу історичного розвитку філософсько-історичної думки.

6.3.2.1. Категоріальний апарат філософії історії: онтологічний і понятійний виміри. Щоб з'ясувати причини виникнення такого парадоксу й усунути його, необхідно виявити відмінність між самим категоріальним апаратом як категоріальною характеристикою предметного змісту філософії історії, способом членування цього змісту і поняттям "категоріальний апарат філософії історії", за допомогою якого відображаються, усвідомлюються та фіксуються особливості категоріального апарату як характеристики чи способу членування предметного змісту філософії історії.

У своєму предметному аспекті — як спосіб членування предметного змісту — категоріальний апарат філософії історії може формуватися, вдосконалюватися і застосовуватися вченими, так би мовити, "інстинктеподібно", залишаючись, за висловом Гегеля, "поза спиною" їхньої свідомості. Вживання ж категоріального апарату філософії історії у понятійній формі і свідома розробка поняття про цей апарат має однією з важливих передумов введення відповідного терміна і визначення того змісту, який може бути адекватно відображений за допомогою зазначеного терміна.

6.3.2.2. Філософсько-історичний категоріальний апарат: період термінологічного оформлення. Аналіз фахової літератури переконує, що нині категоріальний апарат філософії історії переживає період своєрідного термінологічного оформлення. У категоріальних розробках, таких популярних у наш час, частота вживаності терміна "категоріальний апарат" зростає останніми роками досить помітно. Однак здебільшого спостерігається саме лише термінологічне вживання, оскільки зміст поняття "категоріальний апарат філософії історії", як і раніше, у вітчизняній (та й у зарубіжній) літературі не тільки не проаналізований спеціально, а навіть чітко не окреслений за обсягом. Тому, набуваючи дедалі більшого поширення у науковому обігу, термін "категоріальній апарат філософії історії" все ще не набув своєї предметної специфіки і залишається нерозрізненим щодо поняття "система категорій філософії історії". Зрозуміло, що такий стан справ навряд чи можна визнати задовільним, оскільки це призводить до

спорадичного, не завжди обгрунтованого і, нарешті, до неоднозначного використання означеного терміна.

Отже, назріла потреба глибшого розуміння поняття "категоріальний апарат філософії історії" і, зокрема, усвідомлення його відмінності від поняття "система категорій філософії історії".

6.3.2.3. "Апарат" як пізнавальний засіб: початкова постановка питання П.В.Копніним. Чи не першим із дослідників, хто запровадив і почав свідомо і цілеспрямовано використовувати термін "апарат" для характеристики пізнавальних засобів, був видатний український філософ Павло Васильович Копнін.

Спочатку в одній із своїх перших великих праць "Діалектика як логіка" він вживає цей термін лише стосовно традиційної формальної логіки⁶¹. Показово, що тут питання про розвиток формальної логіки він ставить передусім як проблему вирішення конфлікту, що виник між сучасним рівнем природознавства і апаратом класичної, традиційної логіки, шляхом створення нового апарату формальної логіки. Завдання ж розробки діалектики як логіки пов'язуються в цей час П.В.Копніним не з розробкою відповідного апарату, а з аналізом змісту та особливостей утворення й розвитку окремих філософських категорій та їх системи в цілому. Діалектика у значенні логіки розглядається передусім у її змістовому, а не функціональному вимірі. Охарактеризована з цих позицій діалектика, як зазначає П.В.Копнін, постає такою, що містить у собі множину різних законів і понять, категорій, що їх виражають (кількість і якість; заперечення заперечення; єдність і боротьба протилежностей; зміст і форма; сутність і явище; причина і наслідок тощо). Всі закони та категорії діалектики утворюють при цьому органічну цілісність, об'єднуючись ідеєю розвитку; відповідно ці закони та категорії виражають окремі сторони, процеси і форми розвитку⁶⁵. Термін же "апарат" стосовно діалектичної логіки Копніним тут не вживається, він лише акцентує необхідність змістової розробки діалектики як логіки, стану й перспектив дослідження її проблематики, з'ясування своєрідності загаль-нофілософських категорій як основних структурних одиниць її змісту, специфічності її концептуальної природи, шляхів і засобів створення системи її категорій⁶⁶.

6.3.2.4. Копнін про системну та "апаратну" іпостасі категорій діалектики. Дещо пізніше філософ починає використовувати термін "апарат" і для характеристики діалектичної логіки. Скажімо, у своїй праці "Логічні основи науки" він зміщує центр розгляду з особливостей походження загальнофілософських категорій та їх змісту на те, що вони є "методом сучасного науково-теоретичного мислення, здатного визначити місце і значення у русі знання всіх інших засобів, вироблених як формальною логікою, так і спеціальними науками"⁶⁷.

Реалізуючи цей підхід, П.В.Копнін вступає в діалог з представниками неопозитивізму, які, твердячи, що в ході історичного розвитку філософія перетворюється в метод і теорію знання, редукують, однак, останні до апарату лише формальної логіки. Насправді ж, як доводить учений, у цій ролі дійового універсального пізнавального апарату виступає передусім діалектична, а не формальна логіка. У праці "Логічні основи науки" мислителем вже виокремлюються і вивчаються дві основні іпостасі діалектики: а) діалектика як аналог об'єктивної діалектики, тобто система категорій, що розглядаються передусім як автентичне відображення відповідних реалій навколишнього природного і соціального світу;

б) діалектика як логіка, як мистецтво продуктивно і вміло користуватися загальнофілософськими категоріями в ролі логічних понять, апарат теоретичного мислення. "Діалектика, — зазначає П.В.Копнін, — з часів античності набула дві різні форми: мистецтва оперування поняттями (Платон) і теоретичного осмислення самої дійсності, передусім природи (Геракліт). Ці два начала в діалектиці здавалися абсолютно гетерогенними: діалектика вчить або мислити (мистецтво оперувати поняттями), або дає розуміння, осмислення самого світу, природи його речей. Ці дві системи знання протистояли одна одній як логічне онтологічному. Але хід руху філософської думки навів на думку про їх збіг. На ідеалістичній основі це було зроблено Гегелем, марксизм продовжив і розвинув його ідеї на принципах матеріалізму. У діалектики немає інших цілей, як створити і вдосконалювати апарат для науково-теоретичного мислення, що веде до об'єктивної істини. Але, виявляється, цим апаратом є система понять, зміст яких узято з об'єктивного світу. Діалектика як осмислення природи речей і мистецтво оперування поняттями має один і той самий зміст, бо закони об'єктивного світу, оскільки вони нами пізнані, виступають одночасно законами мислення, а останні є відображенням законів об'єктивного світу"⁶⁸. Варто зазначити, що автор навіть присвячує окремий параграф "Категорії — логічний апарат діалектики" з'ясуванню рис, властивих саме і тільки діалектичній логіці як категоріальному апарату філософії марксизму⁶⁹.

6.3.2.5. Проблема категоріального апарату філософії та науки у підсумковій праці Копніна. Доволі широко термін "апарат" застосовувався Павлом Васильовичем для характеристики не лише формальної⁷⁰ , а й діалектичної⁷¹ логіки і в його підсумковій узагальнюючій монографії "Філософські ідеї В.І.Леніна і логіка". І це аж ніяк не випадково, адже, як зазначав сам П.В.Копнін, "будь-яка логіка створює апарат для функціонування мислення. Якщо немає такого апарату, то немає й логіки"⁷². А якщо так, то, з урахуванням того, що колена наука є у певному розумінні прикладною логікою, стає безпе-

речною не лише правомірність, а й необхідність використання терміна "категоріальний апарат" іншими галузями філософського, загаль-нонаукового та спеціально-наукового пізнання. Сьогодні цей термін цілком закономірно увійшов у науковий обіг представників найрізноманітніших дисциплін сучасної науки.

6.3.2.6. Сучасний стан постановки та розробки проблеми співвідношення системи категорій та категоріального апарату філософії історії. Незважаючи на те, що термін "категоріальний апарат" став загальновживаним серед дослідників, сьогодні все ще можна констатувати лише виникнення саме терміна, а не поняття. Адже зміст (специфічний саме і тільки для нього) у розробках не лише спеціально, а й загальнонаукового, загальнологічного та філософського рівня, залишається досить невизначеним. Це завдання, очевидно, й справді перевершує рівень компетенції окремих галузей будь-якого з трьох основних "стовбурів" сучасного наукового пізнання (природознавства, суспільствознавства й технікознавства), входить до проблемного поля філософії, логіки та методології наукового дослідження. Але ж і в них означене питання поки що, по суті, проходить повз увагу фахівців. Навіть у тих небагатьох розділах і статтях, котрі спеціально присвячені розгляду категоріального апарату філософії, категоріального апарату науки в цілому, нарешті, категоріальному апарату певної окремої галузі сучасної науки, специфіку такого апарату з'ясовано явно недостатньо. І передусім, ймовірно, внаслідок того, що в зазначених розділах і статтях справа обмежується, зазвичай, розкриттям лише спільних рис понять "система категорій" і "категоріальний апарат". Відмітні ж особливості, притаманні якраз і тільки кожному з них, залишаються "за кадром". Між тим, якщо за часів П.В.Коп-ніна нагальною потребою було з'ясування спорідненості означених понять, то на сучасному етапі, вже на основі зробленого Павлом Васильовичем і його колегами, стає не тільки можливим і бажаним, а й необхідним подальше "занурення" у глибинний, властивий саме кожному з цих двох понять смисл, виявлення відносної їх самостійності і функціонального призначення. Оскільки ж цього немає, поняття "категоріальний (понятійний, концептуальний тощо) апарат" редукується до поняття вельми близького, але але ніяк йому не тотожного — "система категорій".

Логічним наслідком такого стану речей значною мірою якраз і є те, що, набуваючи всебічного поширення, термін "категоріальний апарат філософії історії" все ще не набув понятійного статусу і залишається, по суті, нерозрізненим стосовно поняття "система категорій філософії історії". Подібну ситуацію навряд чи можна визнати задовільною, оскільки вона неминуче спричиняє плутанину у тлумаченні та неефективне використання цього терміна в царині філософії та історичної науки.

6.3.2.7. Система категорій філософії історії та її категоріальний апарат: функціональний характер відмінності. Вже зазначалося, що дослідники сходяться на єдності понять "категоріальний апарат" і "система категорій". І це загалом природно, адже їх зміст справді багато в чому збігається. Але фіксується він (зміст) кожним із означених понять під іншим ракурсом. Інакше кажучи, відмінність між цими поняттями передусім не змістова, а функціональна.

Як видається, продуктивнішим розрізнення цих понять буде на основі загальнішого розмежування — між філософсько-історичною теорією та методологією історії. Відомо, що теорія спрямована на отримання знань про саму дійсність, методологія ж — на сам процес отримання знань, тобто філософсько-історичні теорія й методологія історії відносяться як мета і засіб. Таке відношення (мети і засобу) зберігається і тоді, коли йдеться про специфіку системи категорій філософії історії щодо її ж категоріального апарату. Система категорій філософії історії, як і її теорія, істинною і вірогідною постає для теоретика, що шукає нових знань про реальність, як мета, пізнавальний ідеал, досяжний лише "асимптотичне" (у ході пізнавального руху поколінь дослідників як своєрідна кінцева межа). Наявна ж на сучасному рівні розвитку філософії історії система категорій (теорія) тлумачиться як недосконала, що дедалі більше не збігається з емпірією, реаліями довкілля і потребує заміни розвинутішими, досконалішими категоріальними системами (теоріями).

Для методолога ж істинною, вірогідною і ( що для нього вельми важливо) нормативною категоріальною системою філософії історії виступає саме наявна нині, а не майбутня. Він розглядає вже існуючу систему категорій не як мету чи пізнавальний ідеал, а як категоріальний апарат — пізнавальний засіб, спосіб, інструмент, метод (якщо йдеться про дану науку) або методологію, систему принципів формування та застосування методів пізнання й предметної зміни історичної дійсності (в нижчих за рівнем узагальнень галузях досліджень чи для практичного перетворення історичної реальності). За методологічного підходу саме розроблена на конкретний час філософсько-історична система категорій постає як така, що її можна і потрібно використовувати для розв'язання пізнавальних або практичних завдань уже нині, в ситуації, що реально склалася на певний момент.

Отже, для теоретика система філософсько-історичних категорій — ідеал, мета, яку ще слід здійснити в майбутньому; для методолога ж — це вже існуюча система категорій, категоріальний апарат філософії історії, знаряддя інтелектуальної праці, основа подальшого пізнавального руху. Тобто — це вже система функціональна й функціонуюча. Звісно, що будь-яке подібне розмежування містить момент умовності. У реальному процесі історичного пізнання ні теоретик, ні ме-

тодолог не змогли б результативно діяти, не враховуючи необхідною мірою обох аспектів системно-категоріальної природи філософії історії, сфери загальнонаукового історичного пізнання чи відповідної спеціальної історичної науки. Справа лише у переважанні того чи іншого з двох аспектів у кожному конкретному випадку.

6.3.2.8. Термін "апарат" — довідникова характеристика. "Зазем-леність", практична, інструментальна спрямованість категоріального апарату філософії історії на реальні потреби соціально-гуманітарних, передусім історичних, наук і запитів практичної життєдіяльності людини і суспільства в побіжній формі зафіксовані вже самим терміном "апарат". У найрізноманітніших енциклопедіях і словниках "апарат" визначається як щось інструментальне, призначене для "слугування". Так, в Українській Радянській Енциклопедії читаємо: "Апарат (лат. аррагаіив — устаткування) — 1) прилад або технічний пристрій (наприклад, телефонний А.); 2) сукупність органів, що виконують певну життєву функцію організму (напр., дихальний А.); 3) установа або сукупність установ, що обслуговують певну галузь управління, господарства (напр., державний А.); 4) сукупність працівників установи (організації), її штат; 5) примітки та інші допоміжні матеріали до наукової праці, збірки творів (А. книги); 6) метод, спосіб дослідження (математичний апарат)"⁷³. Особливо важливим для розгляду своєрідності категоріального апарату філософії історії є передусім шосте значення терміна "апарат", де останній тлумачиться як метод, спосіб дослідження. А також друге, де він визначається як сукупність органів, що виконують певну життєву функцію організму. Адже ця характеристика відіграє особливу роль при побудові та використанні категоріального апарату філософії історії, який, відображаючи суспільство як самобутній соціальний організм, і сам має виступати як своєрідна органічна цілісність, "органами" якої є категорії.

6.3.2.9. Система категорій і категоріальний апарат: взаємозумов-лююча рефлексія. У наведеному визначенні увага, як бачимо, фокусується на службовій, прикладній, практичній призначеності апарату. В цьому сенсі апарат і система, принаймні коли йдеться про категоріальний апарат і систему категорій філософії історії, постають як кореляти і утворюють опозицію. Але опозицію не контрадикторну, тобто таку, що містить взаємовиключні одиниці, а доповнюючу, члени якої передбачають, потребують один одного, утворюючи разом формування гармонійніше й цілісніше, ніж кожний з них окремо. Іншими словами, означені система категорій та категоріальний апарат перебувають у відношенні передбачливої рефлексії, взаємного зумовлення. Образно кажучи, вони утворюють послідовні фази ("вдих" і "видих") "дихання" філософії історії.

Отже, категоріальний апарат філософії історії у певному ракурсі

може розглядатися як відносно самостійне утворення і відіграє важливу роль як у пізнанні (включаючи предметну область самої філософії історії), так і в практичних змінах соціально-історичної дійсності. Тому, коли йдеться про категоріальний лад філософії історії, слід вести мову не тільки про системогенез її категорій як ідеал філософсько-історичного пізнання, а й про категоріальний апарат, тобто ту ж саму систему категорій, але вже як функціональну та функціонуючу, як засіб, спосіб, інструмент пізнання і перетворення історичної дійсності. Тлумачена як категоріальний апарат, система філософсько-історичних категорій постає передусім не як канон, не як мета філософського осмислення світу Історії, а як органон такого осмислення, загальна методологія всіх рівнів і форм спеціально-наукового дослідження та позанаукового пізнання історичних процесів і явищ.

Система філософсько-історичних категорій як пізнавальний ідеал теоретиків цілеспрямовує пізнавальний рух від історичної реальності через емпірію до історичної теорії; категоріальний же апарат філософії історії є однією з найістотніших передумов і складових зворотного пізнавального руху — від теорії до дійсності, виконуючи як основні світоглядну та методологічну функції.

6.3.2.10. Світоглядно-методологічна роль категоріального апарату філософії історії: два способи реалізації. Цю роль категоріальний апарат реалізує двояко. По-перше, опосередковано, через множину історичних спеціально-наукових теоретичних систем, а також позанаукових форм історичного пізнання меншого ступеня узагальнень. По-друге, безпосередньо, коли категоріальний апарат філософії історії сам постає одним із засобів цілеспрямованих змін у царині життєвого світу людини і суспільства. Варто не випускати з уваги тієї обставини, що й тоді, коли система філософсько-історичних категорій використовується як категоріальний апарат, здійснюється не тільки її функціонування й застосування, а й подальший розвиток. Однак тут розвиток категоріальної системи філософії історії здійснюється значно складнішим шляхом, становлячи "побічний продукт" її використання.

Система категорій і категоріальний апарат можуть бути атрибутивною характеристикою не лише філософії історії та сфери загаль-нонаукового історичного пізнання, а й низки спеціально-наукових галузей історичного знання. Але не всіх таких галузей. Адже, щоб мати власну категоріальну систему та категоріальний апарат, певна галузь знань про історичну реальність повинна характеризуватися, по-перше, необхідним, досить високим ступенем загальності; по-друге — належним рівнем розвитку. Загальновідомо, що методологія потрібна там, де йдеться про співвідношення різних за ступенем уза-

гальнень рівнів пізнання. При цьому кожна система історичних знань з вищим ступенем узагальнень відіграє роль методології стосовно всіх систем історичного знання з нижчим ступенем узагальнень. Методологічна роль категоріального апарату філософії історії полягає насамперед у тому, що він утворює своєрідний "кістяк" відповідної системи філософсько-історичних знань, окремими "кістками" якого є категорії. Ця роль певним чином реалізується у галузях історичного пізнання, що мають достатньо високий ступінь узагальнень і розвитку, а також у тих його галузях, які цього не мають. Про це дуже вдало висловлюється Л.С.Виготський: "Є два типи наукових систем щодо методологічного хребта, який підтримує їх. Методологія завжди подібна до кістяка, скелета в організмі тварини. Найпростіші тварини, як равлик і черепаха, носять свій скелет зовні, і їх, як устриць, можна відокремити від кістяка, залишивши малодиференційованою м'якоттю; вищі тварини носять скелет всередині і роблять його внутрішньою опорою, кісткою кожного свого руху"⁷⁴. Відповідно найпростіші наукові системи історичних знань змушені користуватися лише "чужим" категоріальним апаратом, який є органічною складовою інших, загальніших наукових систем. Історичні ж дисципліни з необхідним ступенем розвитку та загальності мають власний категоріальний кістяк (апарат), хоча й вони зазнають методологічного впливу ззовні; зокрема через категоріальний апарат філософії історії, ступінь узагальнень якої вищий. Специфічне місце посідає категоріальний апарат філософії загалом, яка відрізняється найвищим рівнем узагальнень, відіграючи завдяки цьому роль всезагальної методології наукового та позанаукового історичного пізнання.

6.3.2.11. У чому ж виявляється методологічна функція категоріального апарату філософії історії? Вона реалізується двома основними шляхами: опосередковано — через системи історичних наукових знань меншого ступеня теоретичних узагальнень; і безпосередньо, коли апарат філософії історії постає як умова практичного перетворення історичного світу людиною. Методологічна функція категоріального апарату філософії, в тому числі філософії історії, полягає, зокрема, у тому, що він дозволяє фіксувати і з'ясовувати специфіку різних рівнів узагальнень у сферах загальнонаукового та історичного спеціально-наукового пізнання, характер взаємозв'язку загальних і спеціальних історичних теорій, фундаментальних і прикладних досліджень у різних галузях спеціально-наукового історичного пізнання, особливості співвідношення наукового та позанаукового осягнення своєрідності історичних реалій. Але чи не передусім у тому, що з участю такого апарату здійснюється (не завжди усвідомлено) категоріальний синтез знань на рівні фундаментальних теорій окремих галузей історичних знань. При цьому основою категоріального син-

тезу знань у базисній теорії відповідної спеціально-наукової галузі історичного пізнання виступає, зазвичай, не весь категоріальний апарат філософії історії, а лише одна з його категорій чи їх невелика група (зв'язка). Методологічне значення категорій виявляється, зокрема, в тому, що та чи інша з філософсько-історичних категорій чи їх зв'язок задають для відповідної фундаментальної спеціально-наукової історичної теорії її зріз, змістову сферу, предметне поле, роблять можливим формування і застосування основоположних для певної теорії уявлень, а в подальшому, вже на цій основі, — створення системи основних понять всієї науки.