- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність.... 15
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії..........................................................17
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності.........................................38
- •1.4. Філософія історії як вираження
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання.................................................................95
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку ..................................................................115
- •2.3. Основні виміри філософії історії.......................130
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії:
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку....................................248
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання.................................260
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії
- •5.2. Постнекласична перспектива
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика...................................................350
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій..............................................................367
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії.........386
- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність
- •1.1.1. Початкова характеристика філософії історії
- •1.1.2. Філософія історії як сукупність ідей і як галузь пізнання
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії
- •1.2.1. Міфології — перші всезагальні історії
- •1.2.2. Міфологія як форма світоглядного осягнення історії у розвинутому суспільстві
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності
- •1.3.1. Загальна характеристика релігії як форми світосприйняття історії
- •1.3.2. Неоднозначність тлумачень релігії та її ролі в осмисленні історичного процесу
- •1.3.3. Релігія та релігійний історичний світогляд
- •1.3.4. Відношення "людина—світ історії" в релігійному історичному світогляді
- •1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії
- •1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу
- •1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
- •1.3.8. Релігія у системі сучасних форм осмислення історії
- •1.4. Філософія історії як вираження філософського світогляду
- •1.4.1. Специфіка філософсько-світоглядного осягнення історії
- •1.4.2. Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії
- •1.4.3. Філософський історичний світогляд: загальна характеристика змісту і структури
- •1.4.4. Філософія історії як світоглядне утворення і як галузь пізнання
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання
- •2.1.1. Історичний процес як об'єкт філософії історії
- •2.1.2. Філософські та спеціально-наукові знання про минуле
- •2.1.3. Об'єкт і предмет історичного пізнання як проблема некласичної філософії історії
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку
- •2.2.1. Зміна місця та ролі філософії історії
- •2.2.2. Філософія та філософія історії: структурний зріз співвідношення
- •2.2.3. Співвідношення філософсько-історичного, соціально-філософського та загальносоціологічного підходів до вивчення суспільного розвитку
- •2.2.4. Філософія історії та історична наука
- •2.3. Основні виміри філософії історії
- •2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
- •2.3.2. Філософія історії: історіософія
- •2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання
- •2.3.3.3. Закони історії як предмет теорії історичного пізнання.
- •2.3.4. Філософія історії: методологія історії
- •3.1. Виникнення філософії історії як галузі пізнання: загальна характеристика
- •3.2. Прогресистський напрям філософії історії
- •3.2.1. Прогресиетський характер філософсько-історичної концепції Аврелія Августина
- •3.2.2. Прогресизм просвітницької філософії історії
- •3.2.3. Прогресистське тлумачення історії представниками класичної німецької філософії
- •3.2.3.5. Подальша доля філософсько-історичного прогресизму.
- •3.3. Регресистський напрям філософії історії
- •3.3.1. Регресистське тлумачення історії: класична парадигма
- •3.3.2. Зміна ролі регресистських концепцій у кризові періоди
- •3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем
- •3.3.3.1. Об'єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня.
- •3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
- •3.4. Циклічний напрям класичної філософії історії
- •3.4.1. Причини особливого значення коловоротних теорій історії у пізньому стародавньому суспільстві
- •3.4.1.4. Перехідні періоди — час панування циклічних концепцій.
- •3.4.2. Історичні концепції Полібія та Сима Цяня
- •3.4.3. Формування європейської циклічної філософії історії
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
- •3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
- •3.5.1.4. Термін "суслільно-історична теорія": основні значення.
- •3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії. На
- •3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
- •4.1.1. Поняття "цивілізація": генеза і динаміка змісту
- •4.1.2. Витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання
- •4.2.1. Постановка питання
- •4.2.2. Вчення м.Я.Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії
- •4.2.3. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії Освальда Шпенглера
- •4.2.4. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі
- •II. Недорозвинені цивілізації
- •4.2.4.9. Тойнбі, Данилевський та Шденглер: збіги й розбіжності.
- •4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії зрілості: основні характеристики
- •5.1.1. Плюралізм підходів і полісемантичність понять як відмітні ознаки некласичної філософії історії
- •5.1.2. Комплементарність і лейтмотивність цивілізаційного та формаційного підходів у системі некласичного філософсько-історичного мислення
- •5.1.3. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні значення
- •5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції
- •5.2. Постнекласична перспектива сучасної філософії історії
- •5.2.1. Постнекласичний підхід: специфіка й стан розробки
- •5.2.2. Що ж таке монадологічне розуміння історії?
- •5.2.3. Тоталлогія як інша основна версія постнекласичного розуміння історії
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика
- •6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення
- •6.1.2. Категорії філософії історії: історична та сучасна постановка питання
- •6.1.3. Філософсько-історичні категорії як форми історичної всезагальності
- •6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій
- •6.2.1. Системогенез категорій філософії історії: відмітні риси
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії
- •6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
- •6.3.2. "Система категорій" і "категоріальний апарат": дві іпостасі категоріального ладу філософії історії
- •6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
- •7.1. Закономірності історичного процесу: постановка проблеми
- •7.1.1. Історичні закономірності: сучасний стан вивчення
- •7.2. Три ракурси розгляду закономірностей історії
- •7.3. Закономірності історії: традиційний підхід
- •7.3.1. Колорит Просвітництва
- •7.3.2. Інтервал застосовності традиційного підходу
- •7.3.3. Різні форми становлення закономірностей історії та зміна уявлень про них
- •7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об'єктивна історична необхідність
- •7.4. Закономірності історії: нелінійний підхід
- •7.4.1. Основні характеристики, грані та етапи синергетичного вивчення історичних законів
- •7.4.2. Особливості сучасного етапу нелінійного осмислення законів історії
- •7.5. Закономірності історії: антропологічний підхід
- •7.5.1. Загальна характеристика
- •7.5.2. Людиноцентризм як закон історії
- •7.5.3. Самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти як закон історії
- •Тема 1. Філософія історії: загальна характеристика та співвідношення з іншими галузями соціально-гуманітарних знань
- •Тема 2. Філософія історії як система знань: предмет, структура, функції
- •Тема 3. Основні напрями розвитку філософії історії
- •Тема 4. Найважливіші етапи поступу філософії історії старовини
- •Тема 5. Формування та утвердження класичної філософи історії (від Середньовіччя до Нового часу)
- •Тема 6. Становлення некласичної філософії історії (середина XIX — кінець XX ст.)
- •Тема 7. Плюралістичний характер некласичної філософії історії
- •Тема 8. Історія як предмет філософського розгляду. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •Тема 9. Суб'єкт історії,: людина, спільнота і суспільство
- •Тема 10. Спрямованість та сенс історичного процесу
- •Тема 11. Духовність у структурі історичного процесу
- •Тема 12. Особливості осягнення історичного процесу
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
Релігійне осягнення історії відбувається за допомогою всього розмаїття форм релігійної свідомості, релігійного світогляду та й форми суспільної релігійної свідомості в цілому найнаочнішим, беззаперечним чином. Реалізується воно й через інші компоненти релігії як соціального інституту — релігійні: діяльність, відносини, цінності й норми, установи, заклади та організації, — хай і не так наочно та незаперечне.
Великою заслугою таких напрямів сучасної світової філософії, як філософія життя, марксизм, екзистенціалізм, сучасна німецька практична філософія, є те, що вони показали неспроможність спроб звести процеси осягнення людиною історичної реальності лише до пізнання, тлумаченого в дусі класичної філософії, тобто як відображення цієї реальності лише за допомогою так званих пізнавальних здібностей людини і лише у вигляді спеціалізованої та цілеспрямованої діяльності. Всупереч цій усталеній віками традиції вони довели, що осмислення історії здійснюється, хай "під сурдинку", побіжно до основних цілей, буквально в усіх різновидах людського буття. Зрештою, лише саме людські — життя, буття, практика, існування — й можуть поставати повнокровними й автентичними джерелами осягнення людською особистістю історії. Саме з урахуванням цієї обставини й стає зрозумілим, чому не тільки релігійна свідомість, а й релігійні — діяльність, відносини, цінності й норми і, нарешті, установи, заклади та організації — теж можуть тією чи іншою мірою розглядатися засобами релігійного осягнення історичної дійсності.
1.3.7.1. Релігійна діяльність як спосіб освоєння історичної реальності людиною. Істотною формою духовно-практичного освоєння, а отже, й осягнення історичної реальності є система діяльності. Вона характеризує певну релігію як соціальний інститут, певну зовнішню рамку, певний діапазон, точніше, розмах амплітуди можливостей релігійної діяльності, що їх задають, тією чи іншою мірою такі різновиди людської діяльності, як виробнича, політична, правова тощо. Та не меншою мірою характер, форми і зміст релігійної діяльності як способу осягнення віруючою людиною свого світу залежать від своєрідності релігії як культурно-історичного явища загалом, від специфіки саме конкретної релігії, стадії її розвитку, місця і функцій релігії у системі відповідних суспільств, історичних культур, цивілізацій.
Однак за всіх розбіжностей є й загальні характеристики, властиві людській діяльності в цілому, в тому числі й релігійній. Скажімо, це такі основні структурні компоненти: суб'єкт та об'єкт діяльності, певна система ідей і відповідно цілей, шляхів, засобів та способів реалізації цих цілей, сукупність дій, спрямованих на їх здійснення та результатів. Зрозуміло, що вони характеризують релігійну діяльність переважно за формою, змістове наповнення якої буде неоднаковим не лише для релігійної діяльності загалом порівняно з іншими різновидами людської діяльності, айв контексті різних релігій.
Освоєння історії через властиву релігії діяльність модифікується і для кожного з різновидів самої релігійної діяльності. Таких основних різновидів два: позакультова релігійна діяльність (продукування релігійних ідей, впорядкування й тлумачення догматів богослов'я, місіонерська та організаційно-управлінська діяльність, викладання богословських предметів у навчальних закладах тощо) та релігійний культ, основними виразами якого є вмилостивлюваний (пропіціаль-ний) культ і магія.
1.3.7.2. Значення релігійних цінностей і норм для духовного освоєння історичної дійсності. Серед компонентів релігії як соціального інституту особливе значення має система релігійних цінностей і норм. Останні, на відміну від, наприклад, політичних і особливо правових значно менше контролюються з боку державних інституцій і не так жорстко (хоч досить згадати й винятки — інквізицію чи сучасний ісламський фундаменталізм) санкціоновані. Релігійні цінності й норми нерідко подаються у вигляді Божественних заповідей. На відміну від інших (соціальних, політичних і правових) норм релігійні не постають для людини як байдужі, чужі для неї, зовнішні й, у цьому сенсі, випадкові, точніше, свавільні щодо власної волі особистості, приписи. Релігійні ж норми покликані стати внутрішніми законами життя людини в історії й осягнення цієї історії; їх вона обирає й приймає сама, добровільно.
Система заповідей певної релігії підрозділяється, звичайно, на: культові та індивідуальні. Так, у славнозвісних християнських десяти заповідях ("Декалог"), які нібито були накреслені Богом на двох камінних брилах ("скрижалях Заповіту") й передані Мойсею на горі Синай, до культових можна віднести приписи на зразок: "Не поклоняйся чужоземним богам", "Не роби собі богів литих" тощо; до індивідуальних — вшанування батьків, заборону вбивства, покражі, перелюбу, лжесвідчення.
Не можна недооцінювати й ролі релігійних відносин, а також організацій, закладів та установ у структурі релігійного осмислення своєрідності історичного процесу.