- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність.... 15
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії..........................................................17
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності.........................................38
- •1.4. Філософія історії як вираження
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання.................................................................95
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку ..................................................................115
- •2.3. Основні виміри філософії історії.......................130
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії:
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку....................................248
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання.................................260
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії
- •5.2. Постнекласична перспектива
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика...................................................350
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій..............................................................367
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії.........386
- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність
- •1.1.1. Початкова характеристика філософії історії
- •1.1.2. Філософія історії як сукупність ідей і як галузь пізнання
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії
- •1.2.1. Міфології — перші всезагальні історії
- •1.2.2. Міфологія як форма світоглядного осягнення історії у розвинутому суспільстві
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності
- •1.3.1. Загальна характеристика релігії як форми світосприйняття історії
- •1.3.2. Неоднозначність тлумачень релігії та її ролі в осмисленні історичного процесу
- •1.3.3. Релігія та релігійний історичний світогляд
- •1.3.4. Відношення "людина—світ історії" в релігійному історичному світогляді
- •1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії
- •1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу
- •1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
- •1.3.8. Релігія у системі сучасних форм осмислення історії
- •1.4. Філософія історії як вираження філософського світогляду
- •1.4.1. Специфіка філософсько-світоглядного осягнення історії
- •1.4.2. Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії
- •1.4.3. Філософський історичний світогляд: загальна характеристика змісту і структури
- •1.4.4. Філософія історії як світоглядне утворення і як галузь пізнання
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання
- •2.1.1. Історичний процес як об'єкт філософії історії
- •2.1.2. Філософські та спеціально-наукові знання про минуле
- •2.1.3. Об'єкт і предмет історичного пізнання як проблема некласичної філософії історії
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку
- •2.2.1. Зміна місця та ролі філософії історії
- •2.2.2. Філософія та філософія історії: структурний зріз співвідношення
- •2.2.3. Співвідношення філософсько-історичного, соціально-філософського та загальносоціологічного підходів до вивчення суспільного розвитку
- •2.2.4. Філософія історії та історична наука
- •2.3. Основні виміри філософії історії
- •2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
- •2.3.2. Філософія історії: історіософія
- •2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання
- •2.3.3.3. Закони історії як предмет теорії історичного пізнання.
- •2.3.4. Філософія історії: методологія історії
- •3.1. Виникнення філософії історії як галузі пізнання: загальна характеристика
- •3.2. Прогресистський напрям філософії історії
- •3.2.1. Прогресиетський характер філософсько-історичної концепції Аврелія Августина
- •3.2.2. Прогресизм просвітницької філософії історії
- •3.2.3. Прогресистське тлумачення історії представниками класичної німецької філософії
- •3.2.3.5. Подальша доля філософсько-історичного прогресизму.
- •3.3. Регресистський напрям філософії історії
- •3.3.1. Регресистське тлумачення історії: класична парадигма
- •3.3.2. Зміна ролі регресистських концепцій у кризові періоди
- •3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем
- •3.3.3.1. Об'єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня.
- •3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
- •3.4. Циклічний напрям класичної філософії історії
- •3.4.1. Причини особливого значення коловоротних теорій історії у пізньому стародавньому суспільстві
- •3.4.1.4. Перехідні періоди — час панування циклічних концепцій.
- •3.4.2. Історичні концепції Полібія та Сима Цяня
- •3.4.3. Формування європейської циклічної філософії історії
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
- •3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
- •3.5.1.4. Термін "суслільно-історична теорія": основні значення.
- •3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії. На
- •3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
- •4.1.1. Поняття "цивілізація": генеза і динаміка змісту
- •4.1.2. Витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання
- •4.2.1. Постановка питання
- •4.2.2. Вчення м.Я.Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії
- •4.2.3. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії Освальда Шпенглера
- •4.2.4. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі
- •II. Недорозвинені цивілізації
- •4.2.4.9. Тойнбі, Данилевський та Шденглер: збіги й розбіжності.
- •4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії зрілості: основні характеристики
- •5.1.1. Плюралізм підходів і полісемантичність понять як відмітні ознаки некласичної філософії історії
- •5.1.2. Комплементарність і лейтмотивність цивілізаційного та формаційного підходів у системі некласичного філософсько-історичного мислення
- •5.1.3. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні значення
- •5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції
- •5.2. Постнекласична перспектива сучасної філософії історії
- •5.2.1. Постнекласичний підхід: специфіка й стан розробки
- •5.2.2. Що ж таке монадологічне розуміння історії?
- •5.2.3. Тоталлогія як інша основна версія постнекласичного розуміння історії
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика
- •6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення
- •6.1.2. Категорії філософії історії: історична та сучасна постановка питання
- •6.1.3. Філософсько-історичні категорії як форми історичної всезагальності
- •6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій
- •6.2.1. Системогенез категорій філософії історії: відмітні риси
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії
- •6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
- •6.3.2. "Система категорій" і "категоріальний апарат": дві іпостасі категоріального ладу філософії історії
- •6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
- •7.1. Закономірності історичного процесу: постановка проблеми
- •7.1.1. Історичні закономірності: сучасний стан вивчення
- •7.2. Три ракурси розгляду закономірностей історії
- •7.3. Закономірності історії: традиційний підхід
- •7.3.1. Колорит Просвітництва
- •7.3.2. Інтервал застосовності традиційного підходу
- •7.3.3. Різні форми становлення закономірностей історії та зміна уявлень про них
- •7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об'єктивна історична необхідність
- •7.4. Закономірності історії: нелінійний підхід
- •7.4.1. Основні характеристики, грані та етапи синергетичного вивчення історичних законів
- •7.4.2. Особливості сучасного етапу нелінійного осмислення законів історії
- •7.5. Закономірності історії: антропологічний підхід
- •7.5.1. Загальна характеристика
- •7.5.2. Людиноцентризм як закон історії
- •7.5.3. Самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти як закон історії
- •Тема 1. Філософія історії: загальна характеристика та співвідношення з іншими галузями соціально-гуманітарних знань
- •Тема 2. Філософія історії як система знань: предмет, структура, функції
- •Тема 3. Основні напрями розвитку філософії історії
- •Тема 4. Найважливіші етапи поступу філософії історії старовини
- •Тема 5. Формування та утвердження класичної філософи історії (від Середньовіччя до Нового часу)
- •Тема 6. Становлення некласичної філософії історії (середина XIX — кінець XX ст.)
- •Тема 7. Плюралістичний характер некласичної філософії історії
- •Тема 8. Історія як предмет філософського розгляду. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •Тема 9. Суб'єкт історії,: людина, спільнота і суспільство
- •Тема 10. Спрямованість та сенс історичного процесу
- •Тема 11. Духовність у структурі історичного процесу
- •Тема 12. Особливості осягнення історичного процесу
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та
розпаду цивілізації. Розбудову світової держави англійський скептик оцінює досить реалістично, в усіх її нюансах — не лише світлих, а й темних, показуючи досить переконливо, що утворення подібної держави є швидше симптомом серйозної вікової хвороби суспільства, аніж свідченням його сили та могутності. "Однією з найпримітні-ших ознак розпаду, — доводив він, — як ми вже відзначали, є одне явище на передостанній стадії занепаду і загибелі — це коли цивілізація, що увійшла в процес розпаду, купує собі короткий перепочинок, дозволивши силоміць об'єднати себе в одне політичне ціле — світову державу"86. В історії античного суспільства на передостанньому етапі його існування уособленням такої світової держави для сучасних дослідників постає Римська імперія. Та й для кожної з живих цивілізацій, крім західнохристиянської, період світової держави або вже пройдено, або ж він вже на порозі. Тойнбі був переконаний, що для православного християнства такою державою була Оттоманська імперія; відгалуження православно-християнського світу в Росії проминуло етап світової держави ще в кінці п'ятнадцятого століття внаслідок політичного об'єднання Москви з Новгородом; світовою державою для індуїстської цивілізації була Імперія Моголів та її наступниця — Британська Індія; для головного стовбура далекосхідної цивілізації — Монгольська імперія; для японського ж відгалуження цього стовбура — держава, створена сегунами Току-гава. Нарешті, ідеологічним провісником близького утворення світової держави ісламського суспільства історик вважав панісламський рух. Та й стосовно західнохристиянської цивілізації, коли виходити з суб'єктивного критерію, як евфемістичне пише Тойнбі, "нашого власного ставлення до теперішньої доби", найпроникливіші спостерігачі заявили б, що й вона вступила вже в тривалу, щоправда, "добу лихоліття", яка передує етапові світової держави.
Який же висновок випливає, за Тойнбі, з усього наведеного вище? "Якщо ми погодимося з тим, що утворення світової держави є знаком занепаду, то дійдемо висновку, що шестеро незахідних цивілізацій, які дожили до сьогодні, надломилися внутрішньо ще до того, як затріщали під зовнішнім тиском західної цивілізації. На подальших етапах цього дослідження, — додає він, — ми знайдемо підстави вважати, що цивілізація, яка стала жертвою зовнішнього відторгнення, насправді вже була надломлена зсередини і зупинилася у своєму розвитку. Для нашої теперішньої мети досить зазначити, що з нині живих цивілізацій кожна вже надломилася й увійшла в процес розпаду, крім нашої власної (тобто західнохристиянської. — І.Б.)"37.
4.2.4.17. Занепад цивілізації: три основні стадії. Загалом же суть занепаду цивілізацій мислитель зводив до трьох основних етапів: на першому — творча меншина втрачає свої творчі потенції та інтенції;
на другому — нетворча більшість відмовляється наслідувати меншості, що виродилася з творчої в панівну; на третьому, останньому, похідному щодо перших двох — порушується єдність цивілізованого суспільства, розпочинається його, хай інколи дуже і дуже тривалий, занепад і розклад.
4.2.4.18. Релігія як духовна субстанція цивілізованого суспільства. Особливого значення історик надає ролі релігії у перебігу ци-вілізаційних процесів. Релігія, на його думку, постає, по-перше, як лялечка цивілізації, її зародок; по-друге — як один із інтегративних чинників та рушіїв її поступу і, по-третє — як підсумок цивілізацій-ного процесу.
Інакше кажучи, релігія є не тільки альфою й омегою життєвого циклу цивілізації, а й тим ефіром, в якому цивілізація перебуває протягом всього часу свого існування. Саме релігія, створена переважно зусиллями внутрішнього пролетаріату ще в контексті попередньої, старшої цивілізації, закладає духовні основи цивілізації молодої. "В рамках універсальної (інакше — світової. — /,Б.) держави, — писав Тойнбі, — під владою правлячої меншості пролетаріат створює вселенську Церкву. І після чергового, й останнього, бунту, під час котрого дезінтеграція остаточно завершується, ця Церква здатна зберегтися й стати тією лялечкою, з якої згодом виникне нова цивілізація"88 . Найкраще ці процеси відомі за пізньої історії греко-римсь-кого світу. Але, як наголошує вчений, "подібні ж взаємини між в'янучою цивілізацією та релігією, що підноситься, можна спостерігати в десятках інших випадків. Наприклад, на Далекому Сході імперія Цінь і Хань відігравала роль Римської імперії, а в ролі християнської Церкви виступала буддистська махаяна"89.
4.2.4.19. Циклічність і поступ у цивілізаційному процесі. Всі ці паралелі породжують питання, а чи не є історичний процес існування людства понурим чергуванням одних і тих самих за своєю суттю циклів життєдіяльності, у рамках яких різні актори (народи) в різних сценічних лаштунках (історичних обставинах) виконують, проте, одні й ті самі ролі? Циклічний погляд на процес історії був справді чимось само собою зрозумілим, як констатує Тойнбі, навіть для кращих умів стародавніх Греції та Індії, наприклад, Арістотеля й Будди. Однак і подібне коловоротне, і, втім, протилежне йому прогресистське, висунуте ще древніми Пророками Ізраїлю та Ірану, тлумачення, англійський історик небезпідставно вважав однобічними, а через це такими, що не взаємовиключали, а взаємодоповнювали одне одного. В цьому теж чималою мірою виявляється некласичний характер трактування Тойнбі історії як процесу не лінійного, а історичного осягнення, — як такого, що не вичерпується в принципі якимось одним, моністичним тлумаченням. Мислитель дає цим надскладним явищам дуже чітке
пояснення, не позбавлене, щоправда, надії не лише на власні, а й на божественні сили. "Цілком ймовірно, — зазначав він, — що дві точки зору в основі своїй не є непримиренними. Врешті-решт, якщо транспортному засобові належить рухатися у напрямі, обраному його водієм, рух певною мірою залежить і від коліс, що обертаються рівномірно та монотонно, оберт за обертом. Оскільки цивілізації переживають розквіт і занепад, даючи життя новим, таким, що в чомусь перебувають на вищому рівні, цивілізаціям, то, можливо, розгортається якийсь цілеспрямований процес, божественний план, за яким знання, отримане через страждання, викликане крахом цивілізацій, у підсумку стає вищим засобом прогресу"90. Ці афористично стислі за формою, вельми глибокі за змістом, філософські за масштабами роздуми над долями людей, суспільств і людства є автентичним вираженням за своїм підсумковим враженням гіркуватої історичної мудрості англійського мислителя.
Ключові поняття
цивілізація; цивілізаційна філософія історії; цивілізаційний підхід до розгляду історії; класичний цивілізаційний підхід; некласичний цивілізаційний підхід; культурно-історичні типи; культурно-історична типологія Данилевського; культурно-історична діяльність; основні розряди культурно-історичної діяльності; морфологія всесвітньої історії Шпенглера; культура як жива форма історії; душа культури; габітус культури; гомологічні характеристики культури; цивілізація як етап занепаду і загибелі культури; цивілізаційна концепція всесвітньої історії Тойнбі; умосяжне поле історичного дослідження; "виклик — відповідь"; "творча меншина — пасивна більшість"; надлом цивілізації; світова держава; релігія як "лялечка" цивілізації; релігія як духовний підсумок цивілізації.
Завдання і запитання
1. Хто є піонерами-дослідниками першовжитку та історії терміна "цивілізація"? Проаналізуйте їх доробок.
2. Простежте генезу і динаміку змісту поняття "цивілізація".
3. Чи збігаються за часом реальний цивілізаційний розвиток та його термінологічне оформлення? Аргументуйте свою позицію.
4. Проаналізуйте витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку істориками стародавнього світу.
5. У чому полягає "європоцентристський колорит" класичного тлумачення цивілізаційної проблематики?
6. Чому Данилевського можна вважати одним із перших представників некласичної філософії історії?
7. Чи коректною є критика Данилевським традиційної схеми: "стародавня історія — середньовічна історія — історія Нового часу"? Обгрунтуйте свою точку зору.
8. Що є, за Данилевським, основною одиницею поділу всесвітньої історії і чому?
9. Дайте характеристику основних фаз розвитку культурно-історичного типу.
10. Проаналізуйте критерії та основні групи класифікації культурно-історичних типів за Данилевським.
11. У чому полягає нелінійність тлумачення історичного процесу Шпенглером?
12. Які основні культури утворюють, за Шпенглером, всесвітню історію? Зробіть їх порівняльний аналіз.
13. За якими ознаками розрізняє Шпенглер "світ як природу" та "світ як історію"?
14. Як співвідносяться систематика і фізіогноміка у контексті концепції Шпенглера?
15. Що таке габітус культури?
16. Як трактує Шпенглер гомологічне порівняння культур і, відповідно, одночасність?
17. Проаналізуйте Шпенглерівське трактування співвідношення культури та цивілізації.
18. Чим подібна і відмінна інтерпретація цивілізації Тойнбі порівняно з Данилевським та Шпенглером?
19. Які цивілізації утворюють, за Тойнбі, всесвітню історію?
20. Що утворює, з погляду Тойнбі, пусковий та рушійний механізм цивілізаційного розвитку суспільства?
21. У чому полягає правило "золотої середини" щодо "викликів" середовища суспільству, яке цивілізується?
22. Розкрийте умови та основні складові успішної відповіді цивілізації на виклик.
23. Проаналізуйте причини і основні етапи надлому цивілізації.
24. Що таке "світова держава" — досягнення чи свідчення деградації цивілізації?
25. Як визначає Тойнбі роль релігії у житті цивілізації?
26. Як співвідносяться, за Тойнбі, циклічність і поступ у цивіліза-ційному процесі?
Примітки
1 Февр Люсьен. Цивилизация: эволюция слова и группы идей // Февр Люсьен. Бои за историю. — М.: Наука, 1991. — С. 239—281.
2 Там само. — С. 242.
3 Там само. — С. 243.
4 Там само.
5 Бенвенист Эмиль. Цивилизация. К истории слова // Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика. — М.: Прогресс, 1974. — С. 386—396.
6 Там само. — С. 389—390.
7 Февр Люсьен. Цивилизация: эволюция слова и группы идей. — С. 246.
8 Бенвенист Эмиль. Цивилизация. К истории слова. — С. 396.
9 Боголюбова Е.В. Культура и общество. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1978.
— С. 149.
10 Геродот. История: В 9 кн. — Л.: Наука, 1972. — С. 11.
11 Ксенофонт. Анабазис // Историки Греции: Геродот. Фукидид. Ксе-нофонт. — М.: Худож. лит., 1976. — С. 229—390; Ксенофонт. Киропедия.
— М.: Наука, 1976. — 334 с.
12 Аристотель. Политика // Аристотель. Сочинения: В 4 т. — М.: Мысль, 1983. — Т. 4. — С. 380—387,400.
13 Тацит Корнелии. О происхождении германцев и местоположении Германии // Тацит Корнелий. Сочинения: В 2 т.— М.: Наука, 1993. — Т.1. — С. 359—373; Тацит Корнелии. Анналы // Там само. — С. 30—40,45—54, 67—75, 200—218, 281—293; а також: Тацит Корнелий. История // Там само.
— М.: Наука, 1993.—Т. 2. — С. 34—42,117—123,145—202.
14 Записки Юлия Цезаря и его продолжателей о Галльской войне, о Гражданской войне, об Александрийской войне, об Африканской войне. — М.: Наука, 1993. — С. 7—217, 357—402, 403—455.
15 Крисп Гаи Саллюстий. Югуртинская война // Крисп Гай Саллюстий. Сочинения. — М.: Наука, 1981. — С. 40—105.
16 Публии Овидий Назон. Письма с Понта // Публий Овидий Назон. Скорбные элегии. Письма с Понта. — М.: Наука, 1979. — С. 86—160.
17 Сенека Луций Анней. Нравственные письма к Луциллию. — М.: Наука, 1977. — С. 241—250.
18 Письма Плиния Младшего. — М.: Наука, 1984. — 407 с.
19 Крисп Гай Саллюстиіі. Письма к Гаю Юлию Цезарю о государственных делах. Второе письмо //Соч. — С. 131.
30 Там само.
21 Крисп Гаи Саллюстий. О заговоре Катилины // Там само. — С. 9.
22 Крисп Гай Саллюстий. Письма к Гаю Юлию Цезарю о государственных делах. Первое письмо // Там само. — С. 139—140.
23 Крисп Гай Саллюстий. О заговоре Катилины // Там само. — С. 9.
24 Див.: Ксенофонт. Греческая история. — СПб.: Алетейя, 1993. — 444 с.
25 Майоров Г.Г. Цицерон как философ // Цицерон. Философские трактаты. — Л.: Наука, 1985. — С. 9.
26 Див.: Плутарх. Сравнительные жизнеописания: В 3 т.— М.: Изд-во АН СССР, 1961. — Т. 1; 1963. — Т. 2; 1964 — Т. 3.
27 Гердер И. Г. Трактат о происхождении языка // Гердер И.Г. Избранные сочинения. — М.-Л.: ГИХЛ, 1959. — С. 146.
28 Там само.
29 Бенвенист Эмиль. Цивилизация. К истории слова // Бенвенист Эмиль. Общая лингвистика. — М.: Прогресс, 1974. — С. 389.
30 Там само.
31 Там само. — С. 390.
32 Там само. — С. 392—394.
33 Пелипенко А. А., Яковенко И. Г. Культура как система. — М.: Языки рус. культуры, 1998. — С. 293—308; 333—350.
31 Данилевский Н. Я. Россия и Европа: Взгляд на культурные и политические отношения Славянского мира к Германо-Романскому. — М.: Книга, 1991. — С. 75—76.
35 Там само. — С. 78—79.
36 Там само. — С. 74.
37 Там само. — С. 82.
38 Там само. — С. 91—92.
39 Там само. — С. 88.
40 Там само. — С. 109.
41 Там само. — С. 108, 111; 220—261.
42 Там само. — С. 107.
43 Там само. — С. 111.
44 Там само. — С. 106.
45 Там само. — С. 108.
46 Там само. — С. 91.
47 Там само. — С. 98—100.
48 Тойнби А. Постижение истории. Сборник. — М.: Прогресс, 1991. — С. 555—587.
49 Данилевский Н. Я. Россия и Европа. — С. 108.
50 Там само. — С. 109.
51 Там само. — С. 471—472.
52 Там само. — С. 508.
53 Там само. — С. 123.
54 Там само. — С. 124.
35 Там само. — С. 123. Впадає у вічі суперечність між цим трактуванням вселюдського і тлумаченням Данилевським своєрідності та історичного покликання слов'янського культурно-історичного типу.
30 Докладніше див.: Свасьян К. А. Освальд Шпенглер и его реквием по Западу // Шпенглер Освальд. Закат Европы: Очерки морфологии мировой истории. — М.: Мысль, 1993. — Т. 1. Гештальт и действительность. — С. 5—20.
57 Стихотворения Александра Пушкина. — СПб.: Наука, 1997. — С. 93.
58 Шпенглер Освальд. Закат Европы. — Т. 1. — С. 131—160.
59 Там само. — С. 129—130.
60 Там само. — С. 250. б: Там само. — С. 151.
62 Там само — С. 262.
63 Там само. — С. 262—263.
64 Там само. — С. 264—265.
65 Там само. — С. 266—268.
66 Там само. — С. 270—272.
67 Там само. — С. 315—321.
68 Тойнби А. Дж. Пережитое // Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. — М.: Изд. группа "Прогресс". "Культура"; СПб.: Ювента, 1995. — С. 258.
69 Там само.
70 Там само. — С. 265.
71 Там само. — С. 266.
72 Тойнби А.Дж. Мой взгляд на историю // Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. — С. 24.
73 Там само.
74 Тойнби А.Дж. Постижение истории. — М.: Прогресс, 1991. — С. 40.
75 Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії: Скорочена версія Д.Ч.Сомер-велла: В 2 т. — Т. 1. Скорочена версія томів І—VI Д.Ч.Сомервелла. — К.: Основи, 1995. — С. 46—47.
76 Там само. — С. 47.
77 Там само. — С. 20—21.
78 Там само. — С. 45—46.
79 Тойнбі Арнольд Дж. Додаток // Тойнбі Арнольд Дж. Дослідження історії. — К.: Основи, 1995. — Т. 2. Скорочена версія томів VII—XII Д.Ч.Сомервелла. —- С. 374—375.
80 Там само. — С. 24.
81 Там само. — С. 97—146.
82 Там само. — С. 240.
83 Там само. — С. 243. 81 Там само. — С. 247.
85 Там само.
86 Там само. — С. 245.
87 Там само. — С. 246.
88 Тоинби А. Дж. Мой взгляд на историю. — С. 26.
89 Там само. — С. 26—27.
90 Там само. — С. 27.
Розділ 5
СУЧАСНА ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ:
ВІД НЕКЛАСИЧНОЇ ДО ПОСТНЕКЛАСИЧНОЇ
ПАРАДИГМИ