- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність.... 15
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії..........................................................17
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності.........................................38
- •1.4. Філософія історії як вираження
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання.................................................................95
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку ..................................................................115
- •2.3. Основні виміри філософії історії.......................130
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії:
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку....................................248
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання.................................260
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії
- •5.2. Постнекласична перспектива
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика...................................................350
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій..............................................................367
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії.........386
- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність
- •1.1.1. Початкова характеристика філософії історії
- •1.1.2. Філософія історії як сукупність ідей і як галузь пізнання
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії
- •1.2.1. Міфології — перші всезагальні історії
- •1.2.2. Міфологія як форма світоглядного осягнення історії у розвинутому суспільстві
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності
- •1.3.1. Загальна характеристика релігії як форми світосприйняття історії
- •1.3.2. Неоднозначність тлумачень релігії та її ролі в осмисленні історичного процесу
- •1.3.3. Релігія та релігійний історичний світогляд
- •1.3.4. Відношення "людина—світ історії" в релігійному історичному світогляді
- •1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії
- •1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу
- •1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
- •1.3.8. Релігія у системі сучасних форм осмислення історії
- •1.4. Філософія історії як вираження філософського світогляду
- •1.4.1. Специфіка філософсько-світоглядного осягнення історії
- •1.4.2. Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії
- •1.4.3. Філософський історичний світогляд: загальна характеристика змісту і структури
- •1.4.4. Філософія історії як світоглядне утворення і як галузь пізнання
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання
- •2.1.1. Історичний процес як об'єкт філософії історії
- •2.1.2. Філософські та спеціально-наукові знання про минуле
- •2.1.3. Об'єкт і предмет історичного пізнання як проблема некласичної філософії історії
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку
- •2.2.1. Зміна місця та ролі філософії історії
- •2.2.2. Філософія та філософія історії: структурний зріз співвідношення
- •2.2.3. Співвідношення філософсько-історичного, соціально-філософського та загальносоціологічного підходів до вивчення суспільного розвитку
- •2.2.4. Філософія історії та історична наука
- •2.3. Основні виміри філософії історії
- •2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
- •2.3.2. Філософія історії: історіософія
- •2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання
- •2.3.3.3. Закони історії як предмет теорії історичного пізнання.
- •2.3.4. Філософія історії: методологія історії
- •3.1. Виникнення філософії історії як галузі пізнання: загальна характеристика
- •3.2. Прогресистський напрям філософії історії
- •3.2.1. Прогресиетський характер філософсько-історичної концепції Аврелія Августина
- •3.2.2. Прогресизм просвітницької філософії історії
- •3.2.3. Прогресистське тлумачення історії представниками класичної німецької філософії
- •3.2.3.5. Подальша доля філософсько-історичного прогресизму.
- •3.3. Регресистський напрям філософії історії
- •3.3.1. Регресистське тлумачення історії: класична парадигма
- •3.3.2. Зміна ролі регресистських концепцій у кризові періоди
- •3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем
- •3.3.3.1. Об'єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня.
- •3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
- •3.4. Циклічний напрям класичної філософії історії
- •3.4.1. Причини особливого значення коловоротних теорій історії у пізньому стародавньому суспільстві
- •3.4.1.4. Перехідні періоди — час панування циклічних концепцій.
- •3.4.2. Історичні концепції Полібія та Сима Цяня
- •3.4.3. Формування європейської циклічної філософії історії
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
- •3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
- •3.5.1.4. Термін "суслільно-історична теорія": основні значення.
- •3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії. На
- •3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
- •4.1.1. Поняття "цивілізація": генеза і динаміка змісту
- •4.1.2. Витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання
- •4.2.1. Постановка питання
- •4.2.2. Вчення м.Я.Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії
- •4.2.3. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії Освальда Шпенглера
- •4.2.4. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі
- •II. Недорозвинені цивілізації
- •4.2.4.9. Тойнбі, Данилевський та Шденглер: збіги й розбіжності.
- •4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії зрілості: основні характеристики
- •5.1.1. Плюралізм підходів і полісемантичність понять як відмітні ознаки некласичної філософії історії
- •5.1.2. Комплементарність і лейтмотивність цивілізаційного та формаційного підходів у системі некласичного філософсько-історичного мислення
- •5.1.3. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні значення
- •5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції
- •5.2. Постнекласична перспектива сучасної філософії історії
- •5.2.1. Постнекласичний підхід: специфіка й стан розробки
- •5.2.2. Що ж таке монадологічне розуміння історії?
- •5.2.3. Тоталлогія як інша основна версія постнекласичного розуміння історії
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика
- •6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення
- •6.1.2. Категорії філософії історії: історична та сучасна постановка питання
- •6.1.3. Філософсько-історичні категорії як форми історичної всезагальності
- •6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій
- •6.2.1. Системогенез категорій філософії історії: відмітні риси
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії
- •6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
- •6.3.2. "Система категорій" і "категоріальний апарат": дві іпостасі категоріального ладу філософії історії
- •6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
- •7.1. Закономірності історичного процесу: постановка проблеми
- •7.1.1. Історичні закономірності: сучасний стан вивчення
- •7.2. Три ракурси розгляду закономірностей історії
- •7.3. Закономірності історії: традиційний підхід
- •7.3.1. Колорит Просвітництва
- •7.3.2. Інтервал застосовності традиційного підходу
- •7.3.3. Різні форми становлення закономірностей історії та зміна уявлень про них
- •7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об'єктивна історична необхідність
- •7.4. Закономірності історії: нелінійний підхід
- •7.4.1. Основні характеристики, грані та етапи синергетичного вивчення історичних законів
- •7.4.2. Особливості сучасного етапу нелінійного осмислення законів історії
- •7.5. Закономірності історії: антропологічний підхід
- •7.5.1. Загальна характеристика
- •7.5.2. Людиноцентризм як закон історії
- •7.5.3. Самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти як закон історії
- •Тема 1. Філософія історії: загальна характеристика та співвідношення з іншими галузями соціально-гуманітарних знань
- •Тема 2. Філософія історії як система знань: предмет, структура, функції
- •Тема 3. Основні напрями розвитку філософії історії
- •Тема 4. Найважливіші етапи поступу філософії історії старовини
- •Тема 5. Формування та утвердження класичної філософи історії (від Середньовіччя до Нового часу)
- •Тема 6. Становлення некласичної філософії історії (середина XIX — кінець XX ст.)
- •Тема 7. Плюралістичний характер некласичної філософії історії
- •Тема 8. Історія як предмет філософського розгляду. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •Тема 9. Суб'єкт історії,: людина, спільнота і суспільство
- •Тема 10. Спрямованість та сенс історичного процесу
- •Тема 11. Духовність у структурі історичного процесу
- •Тема 12. Особливості осягнення історичного процесу
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
Наступний етап формування регресистського напряму філософії історії пов'язаний, зокрема, з Жан-Жаком Руссо. Його розуміння історичного процесу, зрештою, варто віднести до регресистського напряму, однак, саме зрештою, з певними застереженнями.
3.3.4.1. Руссо про суперечливість історичного процесу. Руссо розглядає історію як процес суперечливий, де органічно переплітаються
моменти прогресивні та регресивні. Проте в цілому його філософсько-історичне вчення слід все ж визнати регресистським, адже прогресивні тенденції і процеси відіграють, на його думку, підпорядковану роль у ході суспільного розвитку в цілому.
Більше того, часто-густо саме ці суто прогресивні, здавалося б, процеси і зміни, — примноження багатств, розвиток наук, мистецтв, поліпшення смаків і манер, — призводять, на думку Руссо, до виродження найважливіших людських цінностей і, як наслідок, — до занепаду суспільства в цілому. "Багатство вбрання може говорити нам про заможність людини, а його вишуканість — про те, що ця людина має смак, проте здорова і міцна людина пізнається за іншими прикметами: під сільським одягом землероба, а не під шитим золотом вбранням придворного, — ось де виявиться сильне та міцне тіло. Шати не менш чужі доброчинності, котра є силою та міцністю душі. Доброчинна людина — це атлет, який знаходить задоволення в тому, щоб боротися роздягнутим; він зневажає всі ці нікчемні прикраси, які завадили б йому виявити свою силу і більша частина котрих була винайдена лише для того, щоб приховати якусь ваду.
До того, як мистецтво обтесало наші манери і навчило наші пристрасті говорити довершеною мовою, нрави у нас були грубими й простими, але природними, і відмінність у поведінці відразу ж свідчила про відмінність характерів. Людська природа, по суті, не була кращою, але люди бачили свою безпеку в легкості, з якою вони розуміли одне одного, і ця перевага, цінності котрої ми вже не відчуваємо, позбавляла їх від багатьох ґанджів"58.
3.3.4.2. Чинники регресивності історичного процесу. Отже, як вважає Руссо, саме прогрес відповідних сфер життєдіяльності соціуму з необхідністю спричиняє регрес інших сфер, зокрема моралі, та й суспільства в цілому. Передусім у ролі такого деструктивного чинника постає, гадав він, розвиток науки та мистецтва.
Значною мірою саме поступ наук і мистецтв призводить, гадав Руссо, до втрати часу, яка не може бути відшкодованою, розкошів та розпусти. А "розкіш, розпуста й рабство в усі часи ставали покаранням за всі пройняті гординею спроби вийти з щасливого невідання, в яке занурила нас вічна Мудрість. Щільна поволока, якою прикрила вона всі свої дії, видавалося, належним чином попереджувала нас про те, що вона аж ніяк не призначала нас для непотрібних і порожніх пошуків. Але чи зуміли ми скористатися чи безкарно знехтувати хоча б одним з її уроків? Народи, знайте ж раз назавжди, що природа прагнула вберегти вас від знання, як мати, котра вириває небезпечний предмет з рук своєї дитини; що всі таємниці, які вона від нас приховує, — це халепи, від яких вона нас захищає; що труднощі навчання — це не менше з її благодіянь. Люди зіпсовані;
вони могли б бути ще гіршими, якби мали нещастя народитися вченими"59 .
Але з позицій французького "мрійника", регресивний характер історичного процесу зумовлений не лише прогресом науки та мистецтва, а насамперед — відривом історичного розвитку від розвитку природи та чималою мірою порушенням природної рівності людей і встановленням відносин приватної власності. Перше джерело зла, як зазначав Руссо, є нерівність: з нерівності виникли багатства, вони породили розкіш і неробство, розкіш породила мистецтва, а неробство — науки. Все це й спричинило псування звичаїв, зробило інтереси людей ворожими.
Пізніше він дещо переглядає цю схему й саме породжену нерівністю суперечність інтересів починає тлумачити як згубне джерело насильства, зрад, лицемірств та інших жахів, неминучих, коли кожен прагне під виглядом борця за громадські інтереси насправді збільшити власні статки за рахунок інших.
Реалізуючись у такому напрямі, історичний процес і призвів, на думку Руссо, до сучасного йому дивного й згубного ладу, коли нагромаджені багатства завжди сприяють їх подальшому накопиченню у ще більші маєтності, а той, хто нічого не має, неспроможний і далі щось набути; де доброчинна людина не може вилізти із злиднів, а найбільші шахраї у найбільшій пошані.
"Я старався, — зазначав Руссо, — показати походження та розвиток нерівності, утвердження політичних суспільств й те кепське застосування, яке їм випало, наскільки все це може бути виснуваним з природи людини, за допомогою одного лише світоча розуму і незалежно від священних догматів, що надають верховній владі санкцію божественного права. Зі сказаного вище випливає, що нерівність, майже нікчемна в природному стані, посилюється й зростає за рахунок розвитку наших здібностей і успіхів людського розуму і стає, нарешті, міцною та узаконеною внаслідок утвердження власності та законів. Звідси також випливає, що нерівність особистостей, запроваджувана лише одним позитивним правом, входить у суперечність з правом природним кожного разу, коли цей вид нерівності не поєднується в такому ж відношенні з нерівністю фізичною: відмінність ця досить ясно показує, що ми повинні думати в даному зв'язку про той вид нерівності, котрий панує серед усіх цивілізованих народів, оскільки явно суперечить природному закону, яким би чином ми його не визначали, — щоб дитя повелівало старцем, дурень керував людиною мудрою і щоб жменька людей тонула в надлишках, тоді як голодна маса позбавлена необхідного"60.
Регресизм Руссо пояснюється його гіперкритичністю щодо ладу з пануванням приватної власності, соціальної нерівності тощо. І в
цьому він, безумовно, однобічний. Та не варто забувати, що й ідеалізація такого ладу робить неможливим адекватне розуміння перебігу історичних явищ.
3.3.4.3. Трансформація регресистських філософських концепцій історії. З розвитком філософське-історичних концепцій регресистсь-кої орієнтації цей напрям постає вже напрямом розвитку, а не формування, філософії історії як істотної складової західноєвропейської духовної культури. В цій іпостасі він, однак, становить предмет окремого аналізу розвитку філософії історії, а також розгляду її сучасного стану. Адже і сьогодні цей напрям відіграє роль одного з основних у світовій філософсько-історичній думці, будучи представлений досить широкою палітрою вчень — від концепцій елітарного та масового суспільства, технофобських теоретичних побудов до соціально-історичних антиутопій та доповідей і проектів Римського клубу.
205