- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність.... 15
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії..........................................................17
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності.........................................38
- •1.4. Філософія історії як вираження
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання.................................................................95
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку ..................................................................115
- •2.3. Основні виміри філософії історії.......................130
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії:
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку....................................248
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання.................................260
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії
- •5.2. Постнекласична перспектива
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика...................................................350
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій..............................................................367
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії.........386
- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність
- •1.1.1. Початкова характеристика філософії історії
- •1.1.2. Філософія історії як сукупність ідей і як галузь пізнання
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії
- •1.2.1. Міфології — перші всезагальні історії
- •1.2.2. Міфологія як форма світоглядного осягнення історії у розвинутому суспільстві
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності
- •1.3.1. Загальна характеристика релігії як форми світосприйняття історії
- •1.3.2. Неоднозначність тлумачень релігії та її ролі в осмисленні історичного процесу
- •1.3.3. Релігія та релігійний історичний світогляд
- •1.3.4. Відношення "людина—світ історії" в релігійному історичному світогляді
- •1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії
- •1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу
- •1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
- •1.3.8. Релігія у системі сучасних форм осмислення історії
- •1.4. Філософія історії як вираження філософського світогляду
- •1.4.1. Специфіка філософсько-світоглядного осягнення історії
- •1.4.2. Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії
- •1.4.3. Філософський історичний світогляд: загальна характеристика змісту і структури
- •1.4.4. Філософія історії як світоглядне утворення і як галузь пізнання
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання
- •2.1.1. Історичний процес як об'єкт філософії історії
- •2.1.2. Філософські та спеціально-наукові знання про минуле
- •2.1.3. Об'єкт і предмет історичного пізнання як проблема некласичної філософії історії
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку
- •2.2.1. Зміна місця та ролі філософії історії
- •2.2.2. Філософія та філософія історії: структурний зріз співвідношення
- •2.2.3. Співвідношення філософсько-історичного, соціально-філософського та загальносоціологічного підходів до вивчення суспільного розвитку
- •2.2.4. Філософія історії та історична наука
- •2.3. Основні виміри філософії історії
- •2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
- •2.3.2. Філософія історії: історіософія
- •2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання
- •2.3.3.3. Закони історії як предмет теорії історичного пізнання.
- •2.3.4. Філософія історії: методологія історії
- •3.1. Виникнення філософії історії як галузі пізнання: загальна характеристика
- •3.2. Прогресистський напрям філософії історії
- •3.2.1. Прогресиетський характер філософсько-історичної концепції Аврелія Августина
- •3.2.2. Прогресизм просвітницької філософії історії
- •3.2.3. Прогресистське тлумачення історії представниками класичної німецької філософії
- •3.2.3.5. Подальша доля філософсько-історичного прогресизму.
- •3.3. Регресистський напрям філософії історії
- •3.3.1. Регресистське тлумачення історії: класична парадигма
- •3.3.2. Зміна ролі регресистських концепцій у кризові періоди
- •3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем
- •3.3.3.1. Об'єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня.
- •3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
- •3.4. Циклічний напрям класичної філософії історії
- •3.4.1. Причини особливого значення коловоротних теорій історії у пізньому стародавньому суспільстві
- •3.4.1.4. Перехідні періоди — час панування циклічних концепцій.
- •3.4.2. Історичні концепції Полібія та Сима Цяня
- •3.4.3. Формування європейської циклічної філософії історії
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
- •3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
- •3.5.1.4. Термін "суслільно-історична теорія": основні значення.
- •3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії. На
- •3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
- •4.1.1. Поняття "цивілізація": генеза і динаміка змісту
- •4.1.2. Витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання
- •4.2.1. Постановка питання
- •4.2.2. Вчення м.Я.Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії
- •4.2.3. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії Освальда Шпенглера
- •4.2.4. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі
- •II. Недорозвинені цивілізації
- •4.2.4.9. Тойнбі, Данилевський та Шденглер: збіги й розбіжності.
- •4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії зрілості: основні характеристики
- •5.1.1. Плюралізм підходів і полісемантичність понять як відмітні ознаки некласичної філософії історії
- •5.1.2. Комплементарність і лейтмотивність цивілізаційного та формаційного підходів у системі некласичного філософсько-історичного мислення
- •5.1.3. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні значення
- •5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції
- •5.2. Постнекласична перспектива сучасної філософії історії
- •5.2.1. Постнекласичний підхід: специфіка й стан розробки
- •5.2.2. Що ж таке монадологічне розуміння історії?
- •5.2.3. Тоталлогія як інша основна версія постнекласичного розуміння історії
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика
- •6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення
- •6.1.2. Категорії філософії історії: історична та сучасна постановка питання
- •6.1.3. Філософсько-історичні категорії як форми історичної всезагальності
- •6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій
- •6.2.1. Системогенез категорій філософії історії: відмітні риси
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії
- •6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
- •6.3.2. "Система категорій" і "категоріальний апарат": дві іпостасі категоріального ладу філософії історії
- •6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
- •7.1. Закономірності історичного процесу: постановка проблеми
- •7.1.1. Історичні закономірності: сучасний стан вивчення
- •7.2. Три ракурси розгляду закономірностей історії
- •7.3. Закономірності історії: традиційний підхід
- •7.3.1. Колорит Просвітництва
- •7.3.2. Інтервал застосовності традиційного підходу
- •7.3.3. Різні форми становлення закономірностей історії та зміна уявлень про них
- •7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об'єктивна історична необхідність
- •7.4. Закономірності історії: нелінійний підхід
- •7.4.1. Основні характеристики, грані та етапи синергетичного вивчення історичних законів
- •7.4.2. Особливості сучасного етапу нелінійного осмислення законів історії
- •7.5. Закономірності історії: антропологічний підхід
- •7.5.1. Загальна характеристика
- •7.5.2. Людиноцентризм як закон історії
- •7.5.3. Самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти як закон історії
- •Тема 1. Філософія історії: загальна характеристика та співвідношення з іншими галузями соціально-гуманітарних знань
- •Тема 2. Філософія історії як система знань: предмет, структура, функції
- •Тема 3. Основні напрями розвитку філософії історії
- •Тема 4. Найважливіші етапи поступу філософії історії старовини
- •Тема 5. Формування та утвердження класичної філософи історії (від Середньовіччя до Нового часу)
- •Тема 6. Становлення некласичної філософії історії (середина XIX — кінець XX ст.)
- •Тема 7. Плюралістичний характер некласичної філософії історії
- •Тема 8. Історія як предмет філософського розгляду. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •Тема 9. Суб'єкт історії,: людина, спільнота і суспільство
- •Тема 10. Спрямованість та сенс історичного процесу
- •Тема 11. Духовність у структурі історичного процесу
- •Тема 12. Особливості осягнення історичного процесу
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
Розробляючи свою систему, Карл Маркс, якщо вести мову не про соціальні, політичні, ідеологічні тощо, а власне пізнавальні завдання, (причому саме у царині філософського осягнення історичного процесу) прагнув вирішити як наріжні передусім такі дві проблеми. По-перше, досягти справді автентичного розуміння історії, взірцем і уособленням якого він вважав строго наукове її розуміння; по-друге, уникнути однобічностей прогресистського, регресистського і циклічного тлумачень історичного процесу, неминучих у тому випадку, коли кожне з цих тлумачень претендує на роль самодостатнього, єдино і виключно можливого.
3.5.1.1. Наукоцентричність духу тогочасної епохи. Зазначимо, що на середину XIX ст. прагнення мислителів перейти від усіх попередніх філософських концепцій історії як донаукових до принципово інших як справді і єдино наукових стало своєрідним виявом "духу того часу". Доказом цього є хоча б те, що даний дух з не меншою чіткістю і значущістю виявився, зокрема, у тому, що у той самий період і в такому самому ідейному руслі розробляються представниками "першого позитивізму" — Огюстом Контом і Гербертом Спенсером — "позитивні" (що також претендують на справжню науковість) версії трактування історичної дійсності. І певною мірою можна погодитися з тим, що завдяки зусиллям цих трьох мислителів — К. Маркса, О. Конта і Г. Спенсера — справді відбувся своєрідний якісний стрибок у царині філософсько-історичного пізнання. Але не від донаукового рівня до рівня наукового, як вважали вони самі, а від емпіричного рівня до рівня теоретичного. Цей перехід не означав до того ж, що осмислення історичного процесу втрачає взагалі свій філософський характер і набуває статусу суто наукового, досягає рівня науки, котра цими мислителями витлумачується як найвищий і найадек-ватніший з можливих рівнів людського пізнання взагалі.
Названі мислителі вперше відкривали (і не тільки для себе, а й значною мірою для суспільства) ту справді властиву філософії історії особливість, за якою вона, з одного боку, має дотримуватися низки вимог, характерних для наукового пізнання; з іншого ж — не може зводитися до рангу однієї з систем знання, що повністю входить у відомство науки. Однак, роблячи це відкриття, вони помітили озна-
чену обставину переважно лише під одним кутом зору, коли на перший план виступає саме (і тільки) спільність філософсько-історичного та наукового осягнення реальності.
Варто наголосити, що філософії історії, особливо на її високій стадії розвитку, справді притаманні чисельні риси, що споріднюють її з наукою. Філософія історії обов'язково має спиратися на досвід розвитку наукового пізнання, і в цьому плані намагання жорстко відокремити філософсько-історичне пізнання від наукового не тільки безперспективні, а й шкідливі, оскільки позбавляють філософське осмислення історії справді потужного пізнавального інструментарію, створеного наукою у процесі її історичного розвитку. Крім того, філософію історії єднає з наукою ще й те, що вона також нагромаджує, передає і збагачує свої досягнення за допомогою понять і гіпотез, концепцій і теорій. Вона, як і наука, прагне охарактеризувати свій предмет не спорадично, епізодично і фрагментарно, а системно; виразити в адекватній формі не тільки й не стільки поверхневий, подієвий, а й насамперед глибинний, сутнісний шар історичної реальності; ставить своїм завданням отримати істинне і доказове знання про цю реальність. Однак за своїми предметом і характером знань філософія історії, як уже говорилося, водночас істотно відрізняється від науки. Цей момент залишився і для Маркса, і для засновників позитивізму принаймні на другому плані, якщо взагалі не "за спиною їх свідомості".
3.5.1.2. Специфікація розвитку філософії історії з переходом історичного пізнання на науково-теоретичний рівень. Молена погодитися й з тим, що на терені філософії історії також можлива побудова теорій, які за всіма, чи принаймні за багатьма, вимогами відповідатимуть науковим теоріям. Однак це аж ніяк не є свідченням того, що, по-перше, з появою таких теорій філософія історії взагалі має припинити своє існування як лише суто попередня, донаукова форма осягнення історичної реальності; по-друге, що подібні теорії вичерпують увесь зміст поняття "філософії історії". Адже в процесі розвитку філософії історії відбувається не збіднення, а навпаки, кількісне зростання найрізноманітніших форм вияву філософсько-історичної думки. І наукоцентричний її напрям — це лише один, хай і дуже важливий, з таких виявів.
3.5.1.3. Необхідність конкретно-історичного розгляду філософсько-історичного вчення Маркса. Приступаючи до з'ясування місця і ролі марксової теорії історичного процесу, необхідно розглядати цю теорію, її виникнення, формування, утвердження, розвиток, поширення, сучасне значення та долю на майбутнє з урахуванням як конкретно-історичних особливостей самого цього вчення про формації, так і тих мінливих реалій, у контексті яких відбуваються всі його трансформації.