- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність.... 15
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії..........................................................17
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності.........................................38
- •1.4. Філософія історії як вираження
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання.................................................................95
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку ..................................................................115
- •2.3. Основні виміри філософії історії.......................130
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії:
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку....................................248
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання.................................260
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії
- •5.2. Постнекласична перспектива
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика...................................................350
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій..............................................................367
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії.........386
- •1.1. Філософія історії: поняття, зміст, реальність
- •1.1.1. Початкова характеристика філософії історії
- •1.1.2. Філософія історії як сукупність ідей і як галузь пізнання
- •1.2. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії
- •1.2.1. Міфології — перші всезагальні історії
- •1.2.2. Міфологія як форма світоглядного осягнення історії у розвинутому суспільстві
- •1.3. Релігійний світогляд як форма світосприйняття історичної дійсності
- •1.3.1. Загальна характеристика релігії як форми світосприйняття історії
- •1.3.2. Неоднозначність тлумачень релігії та її ролі в осмисленні історичного процесу
- •1.3.3. Релігія та релігійний історичний світогляд
- •1.3.4. Відношення "людина—світ історії" в релігійному історичному світогляді
- •1.3.5. Релігія як соціальний інститут, її роль в осягненні історії
- •1.3.6. Роль релігійної свідомості в осмисленні історичного процесу
- •1.3.7. Інші форми релігійного освоєння історичної реальності
- •1.3.8. Релігія у системі сучасних форм осмислення історії
- •1.4. Філософія історії як вираження філософського світогляду
- •1.4.1. Специфіка філософсько-світоглядного осягнення історії
- •1.4.2. Співвідношення філософського, релігійного та міфологічного осягнення історії
- •1.4.3. Філософський історичний світогляд: загальна характеристика змісту і структури
- •1.4.4. Філософія історії як світоглядне утворення і як галузь пізнання
- •2.1. Об'єкт і предмет філософії історії як галузі пізнання
- •2.1.1. Історичний процес як об'єкт філософії історії
- •2.1.2. Філософські та спеціально-наукові знання про минуле
- •2.1.3. Об'єкт і предмет історичного пізнання як проблема некласичної філософії історії
- •2.2. Філософія, загальна соціологія, філософія історії та історична наука: особливості взаємозв'язку
- •2.2.1. Зміна місця та ролі філософії історії
- •2.2.2. Філософія та філософія історії: структурний зріз співвідношення
- •2.2.3. Співвідношення філософсько-історичного, соціально-філософського та загальносоціологічного підходів до вивчення суспільного розвитку
- •2.2.4. Філософія історії та історична наука
- •2.3. Основні виміри філософії історії
- •2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
- •2.3.2. Філософія історії: історіософія
- •2.3.3. Філософія історії: теорія історичного пізнання
- •2.3.3.3. Закони історії як предмет теорії історичного пізнання.
- •2.3.4. Філософія історії: методологія історії
- •3.1. Виникнення філософії історії як галузі пізнання: загальна характеристика
- •3.2. Прогресистський напрям філософії історії
- •3.2.1. Прогресиетський характер філософсько-історичної концепції Аврелія Августина
- •3.2.2. Прогресизм просвітницької філософії історії
- •3.2.3. Прогресистське тлумачення історії представниками класичної німецької філософії
- •3.2.3.5. Подальша доля філософсько-історичного прогресизму.
- •3.3. Регресистський напрям філософії історії
- •3.3.1. Регресистське тлумачення історії: класична парадигма
- •3.3.2. Зміна ролі регресистських концепцій у кризові періоди
- •3.3.3. Регресистська інтерпретація історичного процесу Монтенем
- •3.3.3.1. Об'єктивна зумовленість історичного скепсису Монтеня.
- •3.3.4. Регресистські філософсько-історичні ідеї Руссо
- •3.4. Циклічний напрям класичної філософії історії
- •3.4.1. Причини особливого значення коловоротних теорій історії у пізньому стародавньому суспільстві
- •3.4.1.4. Перехідні періоди — час панування циклічних концепцій.
- •3.4.2. Історичні концепції Полібія та Сима Цяня
- •3.4.3. Формування європейської циклічної філософії історії
- •3.5. Перший начерк некласичної філософії історії: вчення про суспільно-економічні формації
- •3.5.1. Дві наріжні проблеми філософсько-історичної системи Маркса
- •3.5.1.4. Термін "суслільно-історична теорія": основні значення.
- •3.5.1.12. Шлях до матеріалістичного трактування історії. На
- •3.5.2. Формаційний підхід: основні характеристики
- •4.1. Цивілізаційний підхід: класична парадигма формування та розвитку
- •4.1.1. Поняття "цивілізація": генеза і динаміка змісту
- •4.1.2. Витоки вивчення реалій цивілізаційного розвитку
- •4.2. Цивілізаційний підхід: некласична парадигма розробки та використання
- •4.2.1. Постановка питання
- •4.2.2. Вчення м.Я.Данилевського про культурно-історичні типи та його роль у формуванні некласичної філософії історії
- •4.2.3. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії Освальда Шпенглера
- •4.2.4. Некласична цивілізаційна концепція історії Арнольда Дж. Тойнбі
- •II. Недорозвинені цивілізації
- •4.2.4.9. Тойнбі, Данилевський та Шденглер: збіги й розбіжності.
- •4.2.4.16. Утворення світової держави як свідчення деградації та
- •5.1. Некласична філософія історії на стадії зрілості: основні характеристики
- •5.1.1. Плюралізм підходів і полісемантичність понять як відмітні ознаки некласичної філософії історії
- •5.1.2. Комплементарність і лейтмотивність цивілізаційного та формаційного підходів у системі некласичного філософсько-історичного мислення
- •5.1.3. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні значення
- •5.1.4. Цивілізація як поняття некласичної філософії історії: основні кореляції
- •5.2. Постнекласична перспектива сучасної філософії історії
- •5.2.1. Постнекласичний підхід: специфіка й стан розробки
- •5.2.2. Що ж таке монадологічне розуміння історії?
- •5.2.3. Тоталлогія як інша основна версія постнекласичного розуміння історії
- •6.1. Філософсько-історичні категорії: загальна характеристика
- •6.1.1. Категорії філософії: історія вивчення
- •6.1.2. Категорії філософії історії: історична та сучасна постановка питання
- •6.1.3. Філософсько-історичні категорії як форми історичної всезагальності
- •6.1.4. Інваріантність характеру й динамічність змісту філософсько-історичних категорій
- •6.2. Системогенез філософсько-історичних категорій
- •6.2.1. Системогенез категорій філософії історії: відмітні риси
- •6.3. Категоріальний апарат філософії історії
- •6.3.1. Системогенез і використання: дві основні форми розвитку філософсько-історичних категорій
- •6.3.2. "Система категорій" і "категоріальний апарат": дві іпостасі категоріального ладу філософії історії
- •6.3.3. Методологічна функція філософсько-історичної категорії: механізм реалізації
- •7.1. Закономірності історичного процесу: постановка проблеми
- •7.1.1. Історичні закономірності: сучасний стан вивчення
- •7.2. Три ракурси розгляду закономірностей історії
- •7.3. Закономірності історії: традиційний підхід
- •7.3.1. Колорит Просвітництва
- •7.3.2. Інтервал застосовності традиційного підходу
- •7.3.3. Різні форми становлення закономірностей історії та зміна уявлень про них
- •7.3.4. Закони історії як характеристики людської життєдіяльності і як об'єктивна історична необхідність
- •7.4. Закономірності історії: нелінійний підхід
- •7.4.1. Основні характеристики, грані та етапи синергетичного вивчення історичних законів
- •7.4.2. Особливості сучасного етапу нелінійного осмислення законів історії
- •7.5. Закономірності історії: антропологічний підхід
- •7.5.1. Загальна характеристика
- •7.5.2. Людиноцентризм як закон історії
- •7.5.3. Самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти як закон історії
- •Тема 1. Філософія історії: загальна характеристика та співвідношення з іншими галузями соціально-гуманітарних знань
- •Тема 2. Філософія історії як система знань: предмет, структура, функції
- •Тема 3. Основні напрями розвитку філософії історії
- •Тема 4. Найважливіші етапи поступу філософії історії старовини
- •Тема 5. Формування та утвердження класичної філософи історії (від Середньовіччя до Нового часу)
- •Тема 6. Становлення некласичної філософії історії (середина XIX — кінець XX ст.)
- •Тема 7. Плюралістичний характер некласичної філософії історії
- •Тема 8. Історія як предмет філософського розгляду. Єдність і розмаїття всесвітньої історії.
- •Тема 9. Суб'єкт історії,: людина, спільнота і суспільство
- •Тема 10. Спрямованість та сенс історичного процесу
- •Тема 11. Духовність у структурі історичного процесу
- •Тема 12. Особливості осягнення історичного процесу
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
2.3. Основні виміри філософії історії
Варто відразу ж зауважити, що термін "вимір" використовується в даному разі для позначення не того чи іншого емпіричного фіксованого етапу, напряму чи школи у розвитку галузі філософсько-історичного пізнання, а передусім тієї чи іншої іпостасі цього пізнання, виникнення якої зумовлене слоїстістю, багатошаровістю самого предмета філософії історії. З-поміж чисельних шарів предмета філософії найважливішими можна визнати лише декілька.
2.3.1. Три площини філософії історії: загальна характеристика
До провідних, визначальних ракурсів філософії історії як відносно автономної галузі знань слід віднести, з певними засторогами, такі три. По-перше, предметом філософії історії може поставати реальний історичний процес як самобутнє цілісне й водночас внутрішньо розгалужене утворення. Філософія історії, розглянута в ракурсі тлумаченого подібним чином її предмета, визначається в одних випадках47 як "матеріальна філософія історії", "субстанційна філософія історії", в інших48 — "історіософія", або ж ще по-іншому49 — "філософсько-історична онтологія", "філософська онтологія історії", "метафізика історії"50 або ж, нарешті51, — "історіографія" чи "філософська історіографія".
По-друге, предметом філософії історії виступає й процес пізнання історичної дійсності, його передумови, складові, мета, засоби, рушії, критерії, результати тощо. У даному разі філософія історії виконує вже функції філософської теорії історичного пізнання — в усіх його формах, рівнях і виявах, її предметом є і позанаукове, і наукове осмислення історичної реальності, і дискурсивні, і позадискурсивні способи її осягнення. Розглянута в цій своїй іпостасі, філософія історії називається ще, на відміну від першого аспекту, вже не матеріальною, а формальною філософією історії52.
Як правило, характеристика основних вимірів філософії історії означеними двома й вичерпується. Показовою в цьому плані є, наприклад, їх характеристика Ю.А. Кімельовим, оскільки він спробував саме системно, претендуючи на повноту, охопити всі ці виміри. "Предметом філософії історії, — пише він, — є історичний вимір буття людини. Об'єктом філософського розгляду стає той чи інший сегмент історичного життя людства чи всесвітня історія в цілому. Особливу сферу становить філософське вивчення меле, можливостей і способів історичного пізнання в його різних видах, насамперед ви-
вчення науково-історіографічного та філософського пізнання історії. У цьому випадку філософія бере на себе функції методологічної рефлексії щодо історичного пізнання в його теоретичних формах. Звідси прийняте в останнє століття розмежування філософії історії на два різновиди. Перший здійснює філософську тематизацію, філософське дослідження та осмислення історичного процесу як певної буттєвої сфери, об'єктивної данності, як одного з найважливіших, якщо не найважливішого, контексту існування людини. Таку філософію історії, найяскравіше і повно втілену в класичних зразках, що мала явну перевагу в історії існування цієї філософської дисципліни, прийнято називати матеріальною, або субстанціальною філософією історії. Ця назва покликана відокремити перший різновид філософії історії від другого, пов'язаного з рефлексією щодо природи історичного пізнання, особливо теоретичних способів осягнення історії, і відповідно позначається як формальна, або рефлективна"53.
Як бачимо, у цьому разі, і це досить типово, виокремлюється, по суті, тільки дві іпостасі філософії історії — онтологічна та гносеологічна, оскільки третя, методологічна, лише згадується, ототожнюючись при цьому з другою — гносеологічною іпостассю філософії історії.
Між тим надто важливим і окремим, спеціальним, предметом дослідження, принаймні у сучасній філософії історії, є також методи пізнання та перетворення історичної дійсності, їх природа, механізми їх формування та використання. У цьому зрізі філософія історії набуває значення методології історії.
Означені три "лики" філософії історії можуть бути розглянуті як у діахронічному, так і в синхронічному аспекті. У рамках діахронічного підходу вони постають у кінцевому підсумку в ролі послідовних етапів розвитку філософсько-історичної галузі знань.
Десь аж до середини XIX ст. (якщо говорити, зокрема, про європейську філософію історії) основні зусилля мислителів зосереджувалися на розгляді історіософських проблем. З переходом від класичної філософії історії до некласичної (з другої половини XIX ст.) фокус дослідницької уваги зміщується на з'ясування специфіки, генези, структури, механізмів і функцій історичного пізнання. У XIX ст. чільне місце в філософії історії поступово посідають питання методологічного характеру. Звичайно, не слід забувати про те, що, трактуючи матеріальну філософію історії як перший історичний етап поступу філософсько-історичної думки, а філософську теорію історичного пізнання — як другий і, нарешті, філософію історії у значенні методології осмислення та практичної зміни історичної реальності — як третій з таких етапів, ми визначаємо лише основну, переважаючу тенденцію. Насправді ж, уже на першому етапі філософія історії опікувалася і питаннями пізнання історичного процесу, а на сучас-
ному вона зовсім не зводиться лише до розв'язання завдань методології історії.
Співвідношення матеріальної філософії історії, формальної філософії історії та філософії історії як методології вивчення й перетворення історичного світу реалізується не тільки у діахронічному, а й у синхронічному структурному зрізі. В даному ракурсі згадані вище виміри філософії історії постають уже не як послідовні етапи, а як рівні продукування, погрупування, будови, розвитку та функціонування загальної системи сучасного філософсько-історичного знання, що співіснують.
Розглянемо кожну з означених трьох граней розвитку та функціонування філософії історії конкретніше.