Внутрішня політика зунр:

• створювалися органи законодавчої та виконавчої влади в центрі й на місцях проведенням демократичних виборів;

• уряд монополізував продаж основних продуктів, а та­кож сірників, цигарок, спирту;

• прийнято Закон про запровадження 8-годинного робо­чого дня;

• заборонено вивезення нафти;

• 4 квітня 1919 р. ввів свою валюту — гривні й карбованці; •затверджено українську мову державною і введено

обов'язковість вживання її в державних установах та громадських організаціях;

• національним меншинам гарантувалося 30% місць у майбутньому парламенті.

216

217

Р еформа освіти:

• публічні школи оголошувалися державними, а вчителі — державними службовцями;

• основною в державних школах мовою викладання стала українська;

• національні меншини мали право на школи рідною мо­вою;

• дозволялися й приватні школи;

• особлива увага приділялася вивченню української мови, математики, історії, географії України;

•учителі державних шкіл складали присягу на вірність українській республіці.

Вирішення земельного питання

1. У квітні 1919 р. прийнято Земельний закон.

.2. Намічалося ліквідувати поміщицьке землеволодіння, але

наділення землею здійснити після Війни.

3. Самовільне захоплення землі каралося в кримінальному

порядку (намічалися ув'язнення, штрафи, втрати права на

володіння землею).

Зовнішня політика зунр

• Відкрито посольства (в Австрії, Угорщині, Німеччині) та дипломатичні представництва у деяких країнах (у Чехо-Словаччині, США, Канаді, Італії, Бразилії).

• ЗУНР вела переговори з країнами Антанти шодо при­пинення воєнних дій із Польщею;

• проголошено акт Злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р, в Києві);

• країни Антанти не підтримали ЗУНР.

Євген Петрушевич

(1863-1940)

Народився 3 червня 1863 р. в Буську (тепер Львівська область) в сім'ї священика. Навчався в Академічній гімна-

зії у Львові та Львівському університеті. Доктор права. Був послом (депутатом) австрійського парламенту, Галицького сейму. Обраний Президентом ЗУНР. Як президент зумів залучити до державного будівництва представників різних політичних партій та рухів. Після Злуки увійшов до Дирек­торії УНР. Мав серйозні розходження з С. Петлюрою в по­глядах на відносини з. Польшею.

У листопаді 1919р. виїхав до Відня.

У серпні 1920 р. сформував уряд у вигнанні, метою якого було відновлення незалежності ЗУНР і визнання її західни­ми державами, але ці спроби успіхом не увінчалися. Тому 15 березня 1923 р. уряд припинив свою діяльність. Перебу­вав у еміграції в Берліні. Помер 29 серпня 1940 р.

Погляди Євген Петрушевича

Він уважав, що головними ворогами західноукраїнського народу є Польща, а також радянська Росія. А тому готовий був співпрацювати з Денікіним.

Отож у нього були серйозні розходження- з С. Петлю­ рою, який стояв на просоціалістичних засадах і готовий був об'єднатися з більшовицьким урядом для спільної боротьби проти Денікіна. '

Він не мав власної моделі розбудови держави, тому орі­єнтувався на австрійський зразок виконавчої влади. Не мав широких зв'язків зі впливовими колами Європи.

Слабкою виявилася і підтримка його робітниками й селянами знизу, бо було відкладено вирішення соціально-економічних питань, особливо про наділення селян землею. Проявляв велику толерантність до національних меншин. Поляки, євреї, австрійці могли й далі обіймати свої посади за умови, що вони приймали присягу на вірність Україні. Виступав за демократичні права всім громадянам, за ство­рення сильної боєздатної армії (запроваджувалася загальна мобілізація, залучалися до служби колишні офіцери цар­ської армії, німецькі та австрійські військові спеціалісти), за стабільність і порядок. Йому вдалося швидко створити ефективний адміністративний апарат.

218

21

Н е було єдності в Директорії С. Петлюри і Є. Петрушеви-ч-а щодо ставлення до денікінців. Командування галицької армії ЗУНР підписало з денікінцями угоду, за якою галиць­ка армія переходила в повне розпорядження А. Денікіна, що значно посилювало позиції денікінців.

Наприкінці 1919 р. Є. Петрушевич денонсував Акт злуки УНР і ЗУНР, бо вважав, що переговори С Петлюри з Поль­щею й укладення Варшавської угоди є зрадою їхньої спіль­ної справи в боротьбі за незалежність.

Створення УГА

Створено Галицьку армію під командуванням Михайла Омеляновича-Павленка, яка в січні - липні 1919 р. вела бо­ротьбу з польською армією. Запроваджувалася загальна мо­білізація, залучалися до служби колишні офіцери царської армії, німецькі та австрійські військові фахівці.

До весни 1919 р. збройні сили ЗУНР налічували понад 100 тис. військовиків.

У війні з Польщею Галицька армія одержала поразку і змушена була перейти у Східну Україну, де брала участь у громадянській війні.

Злука УНР і ЗУНР

До Фастова прибули делегації ЗУНР і УНР.

1 грудня 1918 р. У Фастові укладено договір між ЗУНР і УНР

про об'єднання двох українських держав.

Від ЗУНР - Л. Цегельський (секретар внутрішніх справ) і

Д. Левицький (голова секретаріату і секретар фінансів).

Від УНР - В. Винниченко, II. Андрієвський, Ф. Швець,

С. Петлюра.

З січня 1919 р. Українська національна рада у Станіславі проголосила підтвердження укладеного у Фастові дого­вору і ратифікувала акт міждержавного об'єднання:

• війська ЗУНР і УНР об'єднувалися; •'громадянам гарантувалися демократичні права і сво­ боди;

• об'єднувалися сили для боротьби проти окупантів. 22 січня 1919 р. У Києві на майдані біля Софійського собору

проголошено об'єднання ЗУНР і УНР (про об'єднання

УНР і ЗУНР оголосив декларацію В. Винниченко).

ЗУНР дістала назву Західна Область Української Народної Республіки (ЗО УНР) і повну автономію. Золотого лева на пра­порі ЗУНР замшено єдиним державним гербом — тризубом.

До скликання Установчих зборів єдиної України УНР і ЗУНР продовжували утримувати власні уряди, армії та за­конодавчі органи.

Соборна Україна формально існувала лише 9 місяців — до 16 листопада 1919 р. Між урядами УНР і ЗУНР виникли певні розбіжності, пов'язані з різними зовнішньополітич­ними пріоритетами. Директорія УНР в основному боролася з радянською Росією, а ЗУНР — з Польщею.

Існували між ними й ідеологічні розбіжності: у Дирек­торії переважали соціалістичні партії, а в уряді ЗУНР -помірно-ліберальні.

Рішення про злуку УНР і ЗУНР було скасовано після укладення С. Петлюрою Варшавської угоди (квітень 1920 р.) з Ю. Пілсудським, яка передбачала визнання прав Польщі на Галичину.

Гасло «Через Київ до Львова»

Це гасло висунули діячі УНР, маючи на увазі, що спо­чатку потрібно розгромити ворогів українського народу у Наддніпрянській Україні (більшовиків та білогвардійців), а потім спільними силами воювати проти Польщі.

Керівництво ЗУНР не сприйняло цього гасла, висунув­ши на перший план боротьбу з Польщею.

220

221

У країнсько-польська війна

Поляки вважали західноукраїнські землі невід'ємною

частиною П ольської держави.

Боротьба з польськими окупантами посилювалася.

11 листопада 1918 р. Поляки захопили Перемишль. Тут фор­мувалися польські військові з'єднання, що перекидали­ся до Східної Галичини.

21 листопада 1918 р. Поляки оволоділи Львовом.

Невдовзі польські війська контролювали 10 із 59 повітів, у яких ЗУНР проголосили свою владу. Уряд ЗУНР був зму­шений переїхати до Тернополя, а потім — до Станіслава.

Квітень 1919 р. Польський уряд кинув на боротьбу про­ти Української Галицької армії війська, що прибули з Франції під командуванням генерала И. Таллера (80 тис. вояків з 400 кулеметами, 180 гарматами), сформовані з польських військовополонених, які воювали на Захід­ному фронті у складі німецької армії. Польський наступ підтримала Румунія, яка захопила частину галицького Під карп аття.

8 червня 1919 р. Початок наступальної операції українських військ — Чортківська офензива (наступальна операція), коли 25-тисячне українське військо змусило відступити 100-тисячну польську армію.

28 червня 1919 р. Контрнаступ польських військ. Поляки захопили майже всю Східну Галичину, відтіснивши УГА до Збруча.

16—18 липня 1919 р. Польські війська окупували Східну Га­личину, Західну Волинь, змусивши УГА та уряд ЗУНР відступити за р. Збруч.

У польсько-українському протистоянні загинуло 15 тис.

українців і 10 тис. поляків.