162. Регулюв. Цін у промислово розвин. Країнах.

США: обмежене державне фінансування (агропромисловий комплекс) і пряме регулювання цін по окремих товарних групах (високомонополізовані галузі, що підпадають під юрисдикцію антитрестовського регулювання: тарифи на корист. електроенергією, деякі комунікаційні послуги тощо); активне використ.важелів і методів непрямого регулювання цін (регулювання дисконтної ставки федеральних резервних банків, скорочення дефіциту держ. бюджету, федеральні закупівлі товарів і послуг, податкова політика). Всього державою регул. 5 – 10% цін.

Франція: пряме державне регулювання цін на сільгосппродукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги, здійснення контролю над цінами в умовах конкуренції (національний і комерційні банки, страхові компанії, деякі фірми). Всього державою регулюється 20% цін.

Іспанія: державне регулювання і контроль здійснюється на товари першої необхідності, товари і послуги. Вир-во яких монополізовано. Перелік цих товарів регулярно публікуються в бюлетенях комерційної інформації. Контроль над ціноутворенням здійснює Вища рада цін при Міністерстві економіки і фінансів. Регулювання здійснюється у виді дозвільних цін (компанія має подати клопотання до Вищої ради щодо підвищення цін на енергоносії, паливо, фармацевтичні товари, послуги пошти, телефонні послуги, перевезення, соєву олію), цін повідомлення (компанія повідомляє Вищу раду за 1 місяць до підвищення цін на стерилізоване молоко, рослинну олію, фуражне зерно, мінеральні добрива), місцевих цін (ціни на водопостачання, міські пасажирські і залізничні перевезення, послуги медичних закладів контролюються місцевими комісіями з цін). Всього державою безпосередньо регулюється 10% цін.

Данія: державний вплив дуже обмежений; гнучка система споживчих податків; нагляд за діяльністю монополій у сфері ціноутворення здійснює Рада з питань конкуренції; розгалужена система державної підтримки фермерства (державні гарантії на позики, пільгові рентні умови для капітального будівництва, ведення дренажних та зрошувальних робіт, впровадження енергозберігаючих систем). Всього державою безпосередньо регулюється 6% цін.

Греція: державне регулювання шляхом безпосереднього визначення цін та проведення політики цін і доходів на в рамках загальноекономічної політики чи в окремих галузях. Головний документ – Кодекс ринкового регулювання, в якому всі товари і послуги ділять на 2 групи: 1) – ціноутворення віднесене до компетенції уряду (Міжміністерський кабінет з цін та доходів); 2) – інші товари і послуги, які поділені на 3 категорії (істотні недостатні, істотні достатні, несуттєві). На товари першої категорії встановл. верхня межа ціни, для другої – контролюються з метою запобігання отримання надприбутків, питання вирішується в кожному випадку окремо; третя категорія – вільні ціни. Всього державою регулюється 20% цін.

Швеція: спостереження і контроль за цінами здійснює Державне управління цін і конкуренції. Вплив на рівень цін здійснюється через державні монополії (винно-горілчані вироби, пошта, деякі види телекомунікацій, аптечна торгівля) і державні заходи. Крім того твердо регулюються ціни на найважливіші види сільгосппродукції.

Японія: жорсткий антимонопольний контроль, заборона щодо встановлення “несправедливих” цін (високих чи низьких), обмеження щодо одночасного підвищення цін в галузях, де обсяг вир-тва більше 30 млрд. єн. Орган контролю – Комісія зі справедливих угод. Держава регулює ціни на рис, пшеницю, м’ясо і молочні продукти, залізничні тарифи, водо- і теплопостачання, електроенергію, газ. Освіту і медичне обслуговування. Всього державою регулюється 20% споживчих цін.

Фінляндія: державне планування і контроль за цінами на продукти харчування, зерно, енергоносії, винно-горілчану продукцію. У цілому система ціноутворення гнучка і стимулює споживання, особливо у сфері роздрібних цін і послуг.

Ціни опціонів. Опціон являє собою право купити\продати будь-які активи за здалегідь домовленою ціною протягом визначеного періоду. Опціон можу бути реалізований чи ні залежно від рішення, прийнятого винятково його влісником.

Середні ціни й узагальнюючий рівень цін

У міжнародній практиці існують дві основні концепції реєст­рації цін. В Україні за умов політики стабільних цін застосовува­вся суцільний облік, з переходом до ринкової економіки здебіль­шого використовується вибіркова система реєстрації цін, основ­ними принципами якої є:

• відмовлення від масового документованого обліку, практич­но неможливого в умовах різних форм власності, а отже, відмов­лення від суцільного обліку і перехід до використання вибірково­го методу;

• повне охоплення всіх форм і видів торгівлі;

• формування «споживчого кошика», тобто набору товарів-представників.

Оцінка рівня цін — перший етап у статистичному вивченні цін. Рівень цін — узагальнюючий показник, що характеризує стан цін за визначений період часу, на визначеній території, на товари і товарні види із близькими споживчими властивостями (сукуп­ність однорідних товарів). Можна оцінити рівень ціни: індивіду­альний, середній та узагальнюючий.

Для сукупності однорідних товарів на підставі індивідуальних цін можна розрахувати середній рівень цін, який виступатиме як узагальнена характеристика для даної товарної групи. Вибір фор­мули розрахунку середньої ціни залежить від наявної додаткової інформації. Формула середньої ціни майже не знаходить застосу­вання, оскільки вона не враховує розбіжності в складі товару. Для розрахунку середньої ціни використовують наведені нижче формули:

1 . Середньої хронологічної ціни:(6.2.)

де t — число місяців у періоді.

Застос. тоді, коли моменти реєстрації цін однаково віддалені один від одного (наприклад, фіксовані дані на початок кожного місяця. За такою формулою розраховується в основному середня ціна — за рік чи півріччя.

2. Середньої хронологічної зваженої ціни:

де Р_і — середня ціна за період;

І_і — число місяців у періоді.

Формула застос. в тому разі, коли дати реєстрації цін

розташовано нерівномірно.

3. Середня арифметична зважена ціна (6.4.):

де Q — кількість проданих товарів у натуральних одиницях ви­міру (метри, літри, кілограми тощо).

Формула застос., якщо реєструються кількість про­даних товарів чи процентні співвідношення кількості проданих товарів.

4. Середня гармонійна зважена ціна (6.5.):

Р= (Σ(Р*Q))/ Σ((Р*Q)/Р)

де Р • Q— товарообіг, грн.

Формула застос., якщо відомі обороти (товарообіг у гривнях), що відповідають різним рівням цін, тобто як вага вико­ристовується вартісний показник.

На динаміку середніх цін поряд зі зміною номінальних цін впливають і нецінові фактори (зміна питомої ваги та якості това­рів, що входять у даний період і в дану групу, зміна географії продажів тощо). Величина такої середньої ціни залежить від де­кількох факторів, а саме:

1) від зміни ціни окремих товарів у товарній групі;

2) від структурних зрушень через низку причин: зміну асор­тименту або зміну частки того чи іншого товару в обсягах про­дажу, розподіл проданих товарів по сезонах.

Щоб усунути вплив сезонності, зміни асортименту, геогра­фії продажу на зміну середніх цін, потрібно брати постійні ваги:

Зростання середніх цін за рахунок поліпшення якості та асортименту товарів варто розглядати не як фактор, що сприяє збільшенню ціни, а як фактор реального поліпшення якості то­варів.

Як узагальнюючий рівень цін розглядається показник вартості фіксованого «споживчого кошика», що об'єднує різні рівні цін у якісно новий узагальнюючий рівень цін.

Показник рівня ціни може бути розрахований як відносна ве­личина, що характеризує купівельну спроможність грошового доходу споживачів (по окремих соціальних групах, у цілому по країні чи по окремих регіонах):

* відношення ціни (індивідуальної чи середньої) до середньо­го грошового доходу населення;

* відношення вартості «споживчого кошика» до середнього грошового доходу населення.

Відносний рівень ціни забезпечує диференційовану характе­ристику рівня цін і міжнародні порівняння.

Розрахунок середніх цін має сенс тільки для груп однорідних товарів. Якщо ж група товарів неоднорідна (наприклад, група продовольчих товарів), тоді для оцінки динаміки цін використо­вують індекси.

Порівняння цін одного товару здійснюється за допомогою ін­дивідуального індексу цін:

де Рі0 — ціна /-го товару в базисному періоді;

р і1 — ціна г-го товару в звітному періоді.

Основною формою індексу цін для сукупності різнорідних то­варів є агрегатний індекс.

Переваги агрегатної форми — у її ясному економічному зміс­ті. Вона встановлює зміну цін за припущення, що кількості това­рів —"незмінні, при цьому у формулі Ласпейреса береться кіль­кість проданого товару в базисному періоді (Qо), а у формулі Пааше — у поточному (Q1).

Таблиця 6.9

ФОРМИ ІНДЕКСІВ ЦІН

Вид Індексу	Форма індексу
	агрегатна	арифметична	гармонйійна
Л І р	Σ(p1 q0) Σ (p0q0)	Σ iр (p0q0) Σ (p0q0)	Σ(p1 q0) Σ 1 (p1q0) iр
П Ір	Σ(p1 q1) Σ (p0q1)	Σiр (p0q1) Σ (p0q1)	Σ(p1 q0) Σ 1 (p1 q1) iр

Середньоарифметична формале має такого ясного економіч­ного змісту, але її переваги полягають у тому, що вона дає змогу полегшити сам розрахунок ]ндексу і подальші перерахунки його. Зокрема разі розрахунку за середньоарифметичною зваженою формулою з базисними вагами (формула Ласпейреса) значно лег­ше встановити ваги — досить мати дані про вартість продажів за­значених товарів у базисний період, тобто РоQо. Тому індекси цін у більшості розвинених країн будуються за середньоарифметич­ною зваженою формулою Ласпейреса.

У вітчизняній статистиці до 1992р. загальний індекс цін розра­ховувався за формулою Пааше з використанням його гармонійної форми. Це було пов'язано з простотою одержання даних про поточ­ний товарообіг (РІQІ) У зв'язку із суцільною щомісячною статисти­чною звітністю і незначною зміною цін. Однак після 1992 р., з пере­ходом до ринкових відносин і прийняттям нової методики роз­рахунку індексу споживчих цін, він став розраховуватися так само, як і в більшості країн, — за формулою Ласпейреса.

Статистичним аналізом доведено, що в довгостроковому ас­пекті формула Пааше занижує реальну зміну цін внаслідок нега­тивної кореляції проданої кількості товару і ціни, а у разі довго­строкових і міжнародних зіставлень різниця між індексами, зваженими в різні способи, становить кілька відсотків.

Теоретично формула Ласпейреса і формула Пааше мають пев­ний економічний зміст. Кожна з них може використовуватися відповідно до тієї чи іншої економічної задачі.

Чіткість інтерпретації, економічний зміст і зручність практичного розрахунку формули Ласпейреса зробили її дуже популярною у світі для розрахунку індексу споживчих цін, що показує, у скільки разів змінилися б споживчі витрати в поточному періоді в порівнянні з ба­зисним, якби за зміни цін рівень споживання залишався колишнім.

Інший важливий показник — дефлятор валового національно-го продукту — в більшості країн розраховується за формулою Пааше. Тим самим розрахунок максимально наближено до сукуп­ності товарів, вироблених у звітному періоді.

Задача теорії індексів полягає у роз­робленні таких формул ындексыв, які б ліквідували ці відхилення і дали результати, вільні від впливу використання ваг за різні пері­оди.

Проте ряд економістів спробували створити такі форми індек­сів, які б були «вчищені» від подібних відхилень. Так, індекс Фішера, який називають “ідеальною” формулою,обчислюється як середня геометрична з індексів Ласпейреса і Пааше:

У формулі Зджуорта—Маршалла—Боулі як ваги використо­вуються середні кількості проданої продукції за базисний і поточ­ний періоди:

Розраховуючи індекс, необхідно вирішити питання про вибір бази для індексу цін. Під_базою індексу_цін розуміється той період, рівень цін якого приймається за вихідний пункт порівняння, тобто за 100. За наявності готового індексного ряду будь-який період, охоплений ним, може буги прийнятий за базу — для цього досить розділити значення ін­дексу для інших періодів на значення індексу для цього періоду. При цьому необхідно враховувати такі важливі моменти:

-щоб база індексу збігалася з його ваговою базою чи з остан­ньою ваговою базою у випадку, коли індекс являє собою зімкнутий ряд і має не одну вагову базу;

-база індексу не повинна бути занадто віддалена від поточно­го періоду;

-в якості періоду вибирається той, у межах якого не було дких-небудь різких змін цін.

Індекси цін періодично піддаються перегляду, оскільки з ча­сом «застаріває» представницький товарний набір, змінюють­ся система зважування, а також (рідше) формула для розрахунку індексу.

У період перегляду індексів цін постає питання про те, яким чином одержати єдиний індексний ряд. У такому разі найчастіше використовується спосіб змикання за ланцюговим методом. Для цього потрібно, щоб обидва індекси, новий і старий, були обчис­лені для одного загального періоду (звичайно року). Змикання за ланцюговим методом фактично базується на припущенні, що те­нденція, показана для минулого періоду старим індексом, при­близно збігається з тією тенденцією, що показав би для минулого періоду й новий індекс. Проте звичайно спостерігається різкий перехід від старого індексу зі своїм набором і структурою ваг до нового індексу. Для того щоб згладити різкість і стрибкуватість переходу, використовуються складніші методи змикання індексів. Один з них полягає у застосуванні для декількох перехресних років «ідеальної» формули, де в якості двох субіндексів, з яких добувається геометрична середня, використовуються старий і но­вий індекси. Інший метод змикання, називаний «сплетенням», полягає в обчисленні для декількох перехресних років середньо­арифметичної зі старого й нового індексів, що й використовуєть­ся як перехідний індекс для відповідних років.

Класифікація цін залежно від території дії.

Відповідно до цієї ознаки розрізняють: ціни єдині; ціни регіональні (зональні, місцеві). Єдині ціни встановлюються і регулюються державними органами (газ, електроенергія, транспорт). Регіональні і місцеві ціни регулюються регіональними органами влади та управління. В процесі формування ці ціни орієнтуються на витрати вир-тва та реалізації, що складаються в даному регіоні. Поряд з державним регулюванням цін така ознака класифікації цін може бути застосована і до класифікації ринкових цін. Відповідно до цієї ознаки розрізняють: 1. Ціни внутрішнього ринку, що спираються на величину національної вартості товару. Ціни внутрішнього ринку залежать: від рівня продуктивності праці; від структури національного вир-тва; від внутрішніх макроекономічних показників держави. 2. Ціни світового ринку. Світові ціни спираються на інтернаціональну вартість та на безліч інших факторів.

Факторы, влияющие на процесс ценообразования

Общеэкономические, т.е. действующие независимо от вида продукции и конкретных условий ее производства и реализации. К ним относятся:

- экономический цикл;

- состояние совокупного спроса и предложения;

- инфляция.

Конкретно экономические, т.е. определяемые особенностями данной продукции, условиями ее производства и реализации. К ним относятся:

- издержки;

- прибыль;

- налоги и сборы;

- предложение и спрос на этот товар или услугу с учетом взаимозаменяемости;

- потребительские свойства: качество, надежность, внешний вид, престижность.

Специфические, т.е. действующие только в отношении некоторых видов товаров и услуг:

- сезонность;

- эксплуатационные расходы;

- комплектность;

- гарантии и условия сервиса.

Специальные, т.е. связанные с действием особых механизмов и экономических инструментов:

- государственное регулирование;

- валютный курс.

Внеэкономические, политические, военные.