Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
!!!МЦП шпора 160.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1.33 Mб
Скачать

109. Методи прямого маркет.Ціноутворення.

Методи прямого ціноутворення передбачають безпосереднє визначення ціни, тобто такі методи дають змогу отримати кількі­сну хар-ику ціни. Вони грунтуються на дослідженні якос­тей товару та пов'язаних з ним категорій (попит, собівартість, конкуренція ).

Усю сукупність методів прямого ціноутворення можна класи­фікувати на декілька груп:

Метод Вид ціноутворення

Виходячи з витрат: Середні витрати + прибуток

Граничне ціноутворення

Аналіз беззбитковості

Виходячи з попиту: На основі аналізу суб’єктивних

хар-тик продукту

На основі цінової еластичності

З урахуванням конкуренції: Метод поточної ціни

“Слідування за лідером”

З урахуванням реакції конкурентів

Тендерне ціноутворення

У рамках товарної номенклатури: За номенклатурною групою

Обмеження кількості цін

За географічним принципом: Зональне ціноутворення

Ціноутворення відносно

базисного пункту

Франко-ціни

Ціни “Інкотермс”

За типовими умовами: Біржове ціноутворення

Ціноутворення з урахуванням державної цінової політики

У сукупності ціна конкретного товару визнач. взаємною дією трьох груп факторів: індивідуальних витрат вир-тва та збуту, стану попиту та рівня конкуренції на ринку.

З урахуванням цих факторів у практиці маркетингу розрізня­ють три альтернативні методи ціноутворення: Ціноутворення засноване на витратах, Ціноутворення з орієнтацією на попит,

Ціноутворення з орієнтацією на рівень конкуренції

108. Методи непрямого маркет.Ціноутворення.

Методи непрямого ціноутворення не дають змоги безпосеред­ньо визначити ціну, але ці методи деяким чином впливають або на саму ціну, або на сприйняття її у свідомості споживачів. Вони грунтуються на категорії товарної пропозиції, тобто на товарі та на комплексі маркет. заходів, що супроводжують його споживання або викор-ня.

До методів непрямого ціноутворення відносять маркет. політику: торг. кредитування, кондицій, а також знижок. Усі вони мають на меті заохотити споживача до контактів з фір­мою, до придбання продукції. Кредитна політика фірм це визначення і безпосередня ре­алізація заходів для середньострокового кредитування відпускної ціни постачальником. До неї також належить купівля банком ви­мог продавця до покупця для інкасації та лізингу. Політика кондицій це встановлення умов платежів і поста­вок, тобто змісту договорів купівлі-продажу, які визначають обсяги асортименту, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції. З метою заохочення покупців фірми-постачальники реалізують свої можливості щодо термінів, видів і форм поставок, упакування. Одним із найважливіших методів непрямого ціноутворення є маркет. політика знижок. За своєю комерційною приро­дою знижка може бути плановою або тактичною. Планові знижки формуються за рахунок загальної суми накладних витрат і зазвичай настільки замасковані, що іноді їх так і називають — замасковані знижки. Саме до такого роду знижок можна віднести організацію фірмою-виробником реклами своєї продукції з наведенням списку тор­гових фірм, які торгують даною продукцією. Інші типи знижок можна віднес­ти до категорії тактичних, їх об'єднує економічне джерело — при­буток, а також загальна задача — створення додаткових стимулів для покупця здійснити покупку. Види тактичних знижок:- Кількісні знижки, - Касові знижки (за оплату рахунків готівкою або протягом конкретно визначеного періоду). - Знижки на замовлення, вартість якого перевищує якусь кон­кретну суму.

- Негативні знижки (надбавка до вартості невеликого замо­влення). - Функціональні знижки (на товари-новинки, за проведення посередником рекламних заходів). –-Торг. знижки (оплата посередникам за здійснення торговельних операцій. Чим > зобов'язань бере на себе по­середник з продажу, тим вища знижка) - Сезонні знижки, - Фінальні знижки (на останню партію/одиницю товару, фірми тимчасово призначають на свої товари ціни, нижчі за прейскурантні, а іноді й нижчі за собівартість, з метою скорочен­ня товарних запасів і залуч. клієнтів, що заодно можуть при­дбати й товари за звичайною ціною). - Залікові знижки (на новий товар у разі повернення старого (викор-ого) не обов'язково свого, але обов'язково аналогіч­ного товару). - Знижки для з> продажів (зниження стандартних цін продажу, яке гарант.торг. посередникам, якщо во­ни беруть для реалізації нові товари, просування яких на ринок потребує підвищених витрат на рекламу.- Знижки на вимогу важливого клієнта (для споживачів, які відіграють важливу роль у діял-ті компанії).