61. Підходи до вибору мети ціноутворення.

Процес ціноутв-ня є складним і включає кілька розділів. І насамперед - вибір мети. Будь-яка фірма повинна спочатку визначити свою мету при вир-тві й продажу товару. Є три головні цілі цінової політики: забезпечення збуту; максимізація прибутку; утримання ринку.

Перша ціль — забезп. збуту, звичайно здійсн. фірмами в умовах твердої конкуренції, коли на ринку багато виробників з аналогічними товарами. Це робиться в тих випадках, коли:- ціновий попит споживачів еластичний;- фірма хоче домогтися максимального обсягу збуту й збільшення загального прибутку шляхом зниження витрат на одиницю товару; - існує великий ринок споживання. Для досягнення цілі забезпечення збуту використ. заниження ціни - ціни проникнення. Друга ціль, заснована на максимізації прибутку, має кілька варіантів:1. Прагнення фірми до досягнення стабільного високого рівня прибутку на ряд років. Таку мету може ставити фірма, що має стійке положення на ринку, а також фірма не дуже впевнена у своєму майб., але бажаюча використ. сприятливу ситуацію, вигідну для себе кон'юнктуру. 2. Установлення стабільного доходу на основі середньої норми прибутку. 3. Збільшення цін у зв'язку з ростом капіталовкладень. Третя ціль, що припускає утримання ринку, фірма здійснює тоді, коли хоче зберегти своє вже сформ. положення на ринку. Вона ретельно стежить за ситуацією на ринку, динамікою цін. Не припускає надмірне завищення або заниж. цін, прагне знижувати витрати вир-тва й обігу.

63. Підходи до формування регульованих цін в сучасних умовах.

Розрізняють прямий і непрямий вплив держави на ціни. Пряме, або адміністр., втручання держави в діючі ціни означають участь держави у формуванні рівнів, структури й рухи цін, установленні певних правил ціноутворення. Можна виділити наступні форми прямого втручання держави в процес ціноутворення: 1. Загальне заморожування цін (воно застос. при надзвичайно сильному інфляційному розвитку економіки) або заморож. цін на окремі групи товарів (окремі товари)

2. Встановл. фіксованих цін і тарифів. Фіксовані ціни із твердо встановленою величиною форм. за рішенням відповідних органів влади й керування й ними ж затверджуються. Рішенню про введення фіксованих цін передує процедура визначення прибутку (рентабельності), що включ. в такі ціни, а також дозволу суперечок у випадках, коли фіксовані ціни не забезп. окремим підприємствам (незалежно від форм власності) і громадянам, зареєстрованим як індивід. підприємців, нормативного прибутку. Суб'єкти ціноутворення у випадку введення фіксов. цін зобов'язані реалізувати свою продукцію за цінами, не перевищуючої фікс.ціни. 3. Встановл. меж можливого росту ціни за певний період часу або граничного рівня ціни, тобто максимал. або мінімального рівня ціни, вище або нижче якого ціна не може підніматися. Такий регул. захід дуже важливо в умовах дефіциту, тому що ріст вільних цін в остаточному підсумку веде до скорочення вир-ва. 4. Встановл. граничного нормативу рентабельності. У цьому випадку в ціні при її розрахунку врахов. прибуток у розмірі граничного нормативу рентабельності. Ціни на продукцію, по якій фактична рентаб-сть перевищує встановл.рівень, повинні переглядатися підприємствами убік зниження. Подальша реалізація цієї продукції повинна провадитися за зниженими цінами з рентабельністю не вище граничного рівня. 5.Установлення граничних розмірів постачальницько-збутових і торгов. надбавок, націнок. Органам виконавчої влади на місцях дозволено встановл. граничні рівні постачал.-збутових і торгов. надбавок, націнок на відповідній території, визначати порядок їхнього встановлення. 6. Для біржової торгівлі й поза бірж. оборотом може бути уведений граничний рівень котирувальних цін на товари,що надійшли з держ. сектора й прогресивне оподаткування прибутку продавців цих товарів за ринк. цінами, що перевищує граничні рівні цін. 7. Декларування цін. За рішенням органів виконавчої влади може ввод. декларування оптових (відпускних) цін на окремі види продукції. При цьому всі суб'єкти підпр-кої діял-ті, що провадять і реалізують таку продукцію, зобов'язані представляти в органи ціноутворення декларації щодо застос. цін для заявительной реєстрації. Органи ціноутворення вправі ухвал. рішення щодо реєстрації декларируемой ціни або відмовити в її реєстрації або прийняти рішення про обґрунтовану зміну розміру декларируемой ціни з повідомленням підприємства-декларанта про причини зміни, якщо при формув. декларируемой ціни допущені порушення чинного законодавства. 8. Встановлення рекомендаційних цін по найважливіших видах продукції. Така практика має місце в деяких країнах, наприклад у США, Японії. Якщо ціна перевищує рівень, що рекомендується, може застос.прогресивне оподаткування прибутку, отриманої від реалізації товарів за цінами, що перевищує рекомендовані.

Непряме втручання в ціноутворення забезп. застос. сукупності способів і коштів, що сприяють розширенню товарної пропозиції на ринку, управлінню доходами населення, регулюванню податків як на вироблену, так і споживану продукцію. Непряме регулювання цін здійсн.; шляхом застос. пільгового оподатковування, пільгового кредитування, субсидування й дотирования з бюджету, висновку органом влади з юрид. або фіз. особою договору про введення фіксов. цін на реалізовану ними продукцію або послуги. До форм непрямого регулювання цін можна віднести різні заходи й програми, розроблювальні державними органами.