Концепція логістики

Процес управління підприємством розглядається як доцільна інтегрована сукупність взаємовизначених і взаємозалежних видів діяльності, робіт, заходів і ресурсів, яка підпорядкована його головній стратегії: цільова орієнтація на зміцнення позицій на конкурентному ринку, стійкий розвиток при максимізації прибутку у довгостроковій перспективі

Здатність здійснити поставку

Концепція фізичного розподілу

Час

поставки

Вхід

Вихід

Умови закупки

(ціни)

Надійність

поставок

Рівень організації процесів

Якість

поставок

Гнучкість

поставок

Рис. 1.2. Графічна інтерпретація концептуального підходу до

Відображення сутності логістики

Поряд з цим, концепція логістики передбачає виключення з підприємницької діяльності підприємства, всього "зайвого" та пришвидшення всього "необхідного".

Це має забезпечити:

найбільш швидке задоволення споживчого попиту і можливість швидкого реагування управлінського апарату підприємства на зміни такого попиту, у тому числі за рахунок створення й ефективного використання потужностей;

мінімізацію термінів проходження обігових коштів;

забезпечення якості виробленої готової продукції, яка відповідає вимогам кінцевих споживачів;

підвищення надійності поставок продукції та якості віднесеного до неї сервісного забезпечення.

Концепція логістики не підтримує такі постулати традиційної концепції організації виробництва, які вимагають:

ніколи не припиняти випуск основної продукції та забезпечувати високий коефіцієнт використання основного технологічного устаткування;

виробляти кінцеву готову продукцію якомога крупнішими партіями;

мати великий запас матеріальних ресурсів "про всяк випадок".

ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ЛОГІСТИКИ

Концепція загальних логістичних витрат.

Активний розвиток філософії маркетингу як сучасної форми цивілізовано-ринкового господарювання призвів до розуміння можливості й необхідності покращення управління розподілом продуктів з метою зниження витрат на управління цією стадією процесу товароруху підприємства. У результаті виникла концепція загальних логістичних витрат, використання якої у фізичному розподілі стало базовим для розвитку методології прийняття оптимальних логістичних рішень спочатку у збуті, а потім і у всій структурі діяльності підприємств.

У 1956 році Х. Льюіс, Д. Каллітон і Д. Стіл опубліковують монографію "The Role of Air Freight in Physical Distribution" ("Роль авіаційних перевезень у фізичній дистрибуції") де у пошуку шляхів обґрунтування існування досить витратних авіаційних перевезень вони пропонували оцінювати загальні витрати, як такі, що включають у себе всі витрати, необхідні для виконання процесів логістичного характеру. Вчені прийшли до висновку, що для забезпечення бажаного рівня обслуговування споживачів з найменшими загальними витратами необхідно сформувати систему управління потоковими процесами таким чином, щоб запаси централізовано зберігалися на одному складі, а поставки здійснювалися найбільш ефективним способом. У якості прикладу автори розглядали розподіл комплектації електронних виробів, де високі змінні витрати повітряних перевезень (на заміну перевезень автотранспортом) у значній мірі компенсувалися скороченням витрат на складське зберігання запасів.

Сутність такого підходу полягає у можливості визначення варіанту перерозподілу витрат при дистрибуції таким чином, щоб їх загальний рівень у ході просування продукції від підприємства виробника чи продавця до кінцевого споживача у кінцевому підсумку зменшувався. Метою менеджера є пошук компромісних варіантів між витратами у окремих ланках дистрибутивної мережі: – якщо витрати у одній ланці зростають (наприклад на власне транспортування продукції), то у іншій вони мають бути зменшені (наприклад на зберігання продукції), що у кінцевому результаті загальний рівень витрат у мережі зменшується. Концепція загальних логістичних витрат стала первісно базовою у розвитку методології прийняття оптимальних логістичних рішень в управління збутовою діяльністю, а у подальшому і у всій структурі підприємництва.

Необхідно прийняти до уваги те, що сформульовані положення концепції загальних логістичних витрат орієнтували менеджерів насамперед на дослідження ступеню співвідношення між собою витрат логістики за функціональною ознакою. І далі: у кожній функції – за процедурам; у кожній процедурі – за операціями. У свою чергу, величина диференційованих витрат залежить від їх об’єму та від трудоємності їх виконання.

У контексті викладеного може бути розглянута загальна модель визначення об’єму логістичних процедур та операцій Р_лог на прикладі транспортно-складського господарства [60]. Представимо модель у такому вигляді:

n k

Р_лог = ΣP_i+ ΣP_j, (1.1)

i = 1 j = 1

де P_i – об’єм логістичних процедур та операцій у транспортних вантажопотоках;

n – кількість вантажопотоків у товаропровідній мережі;

P_j – об’єм складських логістичних процедур та операцій;

k – кількість розподільних складів чи складів загального користування;

i = (1, 2, …, n); j = (1, 2, …, k).

Об’єм логістичних процедур і операцій, які здійснюються на транспортних підприємствах при перевезенні вантажів Р_i визначається таким чином:

Р_i = f(R_i, D_i¹, D_i², K_i, S_i), (1.2)

де R_i – кількість вантажопотоків;

D_i¹, D_i² – відповідно час прибуття та відправлення вантажів;

K_i – кількість перевалок вантажів на маршруті;

S_i – використовуванні транспортні засоби.

Об’єм логістичних процедур і операцій, які здійснюються на розподільних чи товарних складах Р_j визначається таким чином:

Р_i = f(j_i, M_j, D_j¹, D_j², K_i, S_i), (1.3)

де R_i – кількість внутрішньоскладських вантажопотоків;

М_j – об’єм складських запасів матеріальних ресурсів;

D_j¹, j_i² – відповідно час прибуття та відправлення складських вантажів;

K_i – кількість внутрішньоскладських перевалок вантажів;

S_i – використовуванні підйомно-транспортні та складські засоби.

Концепція загальних логістичних витрат надала можливість дослідити, як співвідносяться між собою функціональні витрати логістики. Це дозволяє поелементно визначити всю структуру витрат на логістику та довести важливість для підприємства аналізу функціональних витрат. При цьому важливим є розуміння того, що між ростом витрат на логістичну діяльність підприємства та покращенням результатів його виробничо-господарської діяльності прямої залежності немає.

Концепція реінжинірингу логістичних процесів.

Під бізнес-реінжинірингом розуміють широкий підхід, який передбачає здійснення змін на підприємстві з метою підвищення ефективності виробництва і швидкості реакції підприємства на зміни ринку. У загальний реінжиніринг включається і реінжиніринг підприємства як такий, а також поступове удосконалення бізнес-процесів [6].

У якості синонімів реінжинірингу бізнес-процесів у фаховій літературі можна зустріти такі терміни як Business Reengineering (BR), Business Process Redesign (BPR), Business Process Improvement (BRI). У підручнику використовується термін "реінжиніринг бізнес-процесів", маючи на увазі саме концептуальний підхід М. Хаммера і Дж. Чампі до підвищення ефективності виробництва і швидкості реакції підприємства на ринкові зміни.

М. Хаммер при розгляді концепції бізнес-реінжинірингу процесів, висунув дві принципові вимоги: "Реконструюйте роботи не шляхом їх автоматизації, а шляхом їх спрощення чи усунення" і "Використовуйте комп’ютери не для автоматизації, але для реконструкції існуючих бізнес-процесів". За таким підходом саме термін BPR відображає фундаментальне переосмислення і радикальну реконструкцію бізнес-процесів з метою досягнення драматично потужних покращень у критично важливих у сучасних умовах критеріях продуктивності (вартість, якість, швидкість).

Фундаментальний (від лат. fundamentum – основа). Фундаментальність переосмислення діяльності підприємства визначається необхідністю отримання відповідей на основні питання (тобто на найбільш фундаментальні): "Навіщо ми повинні робити те, що ми зараз робимо?", "Навіщо ми повинні робити це таким способом, яким ми це зараз робимо?". Тобто, концепція BPR вже на початку проекту визначає, що підприємство повинно робити, і тільки потім – як це робити. Концепція BPR ігнорує те, що є. Вона, зосереджується на тому, що має бути.

Радикальний (від лат. radix – корінь). Радикальна реконструкція означає корінну зміну процесів. У концепції BPR радикальність означає відкидання всіх існуючих традиційних структур та процедур і втілення у життя нових способів виконання робіт.

Драматичний (від грець. dráma – дія). Означає, що концепція BPR мусить застосовуватися лише тоді, коли вона є дієвою. Тобто, існує нагальна потреба різких ("вибухових") дій щодо здійснення змін на підприємстві.

Щодо бізнес-процесу, то М. Хаммер і Дж. Чампі визначили його як сукупність видів діяльності (activities), яка має один чи більше видів вхідних потоків і створює "Вихід", що складає цінність для споживача.

Концепція бізнес-реінжинірингу логістичних процесів розглядається як модифікація загальної концепції бізнес-реінжинірингу [60]. Тобто проектування робіт відбувається не за вертикаллю управління логістичними функціями та спеціалізації праці, а за горизонтальними процесами створення цінностей для споживача.

З позицій логістичного менеджменту головною метою концепції BPR є різке пришвидшення реакції органів управління підприємства на зміни у вимогах споживачів при багатократному зменшені всіх видів витрат логістичного характеру. При цьому на перший план виходять нові цілі та методи, продиктовані новою ситуацією на ринку споживчого використання продукції та відповідного їй сервісу. До них відносять:

різке зниження витрат часу на виконання логістичних функцій;

різке зниження числа працівників і інших витрат на виконання логістичних функцій;

глобалізація бізнесу (робота з споживачами у будь-якій точці світу);

робота з споживачем у режимі "24 години 365 днів";

опора на ріст мобільності персоналу логістичного підрозділу ;

робота на майбутні потреби споживача;

прискорене просування нових логістичних технологій;

активний рух у інформаційне суспільство (у "суспільство знань").

Основні положення концепції бізнес-реінжинірингу логістичних процесів визначаються таким [60].

1. Бізнес-реінжиніринг передбачає управління логістичними бізнес-процесами, а не логістичними підрозділами підприємства. Виходячи з те-орії реінжинірингу, логістичний процес розглядається як сукупність певних дій з вирішення пов’язаних між собою завдань логістичного управління, результатом чого є створення цінностей для споживача. За таким виникає необхідність зміни організаційної структури логістичного управління підприємством. Це не відмінює необхідність функціональної спеціалізації, оскільки передбачається наявність компетенцій та спеціальних знань, що необхідні для його реалізації. Сформовані логістичні процеси узгоджуються з всіма функціями, які у різній мірі приймають участь у вирішенні встановлених завдань.

2. Бізнес-реінжиніринг логістичних процесів передбачає таку організацію роботи у службі логістики за кожним процесом, яка збільшує ступінь співпраці (принцип групової роботи) та зменшує ступінь посередництва (послідовний взаємозв’язок).

Висока ступінь логістичної співпраці характеризується скоординованою роботою логістів з відкритим доступом до загальної інформації. Низька ступінь співпраці – це робота логістів без обміну інформацією.

Висока ступінь логістичного посередництва передбачає послідовний внесок кожного працівника у логістичний процес за відсутності паралельних дій. Низька ступінь логістичного посередництва – прямий внесок працівника у процес, коли всі дії відбуваються паралельно.

3. Бізнес-реінжиніринг не обмежується тільки тим логістичним процесом, який реконструюється. Він торкається також всіх суміжних процесів, що пов’язані безпосередньо чи побічно з постачанням, виробництвом та розподілом.

4. Необхідною базою для бізнес-реінжинірингу логістичних процесів є об’єднання всіх інформаційних систем підприємства у єдину мережу. Створюється єдина база даних, яка інтегрує інформацію щодо обробки і проходження замовлень з інформацією про стан дистрибуційної мережі та системи її інвентаризації, з базами даних з оперативно-календарного планування виробництва та його контролю тощо.

5. У вирішенні завдання скорочення загального часу виконання логістичного процесу головне місце відводиться зіставленню загального часу виконання того чи іншого елементу такого процесу і частки часу, на протязі якого створюється додана вартість.

Концепція інтегрованої логістики.

Інтегрована логістика забезпечує безперечну появу товару у потрібному місці, у потрібний час, у відповідній кількості та формі за умов, що кожна із організацій, яка приймає участь у такому наскрізному процесі, здійснює дії з підвищення цінності продукту чи послуги для споживачів.

Сутність інтегрованої логістики визначається таким [8, 14, 22].

1. Головна роль застосування підприємством концепції інтегрованої логістики відводиться досягненню та утриманню ним конкурентних переваг у довгостроковій перспективі.

2. Підприємства спрямовують свою діяльність на підвищення споживчої цінності своєї продукції чи послуг, використовуючи для цієї мети інтегровану логістику, що виправдовує витрати.

3. Підприємства набувають нового, більш високого організаційно-управлінського рівня, створюючи стратегічні інтегровані структури із партнерами для досягнення конкурентної переваги.

…сутність логістики визначається чітким і цілеспрямованим науково обґрунтованим практичним підходом до формування інтегрованої та адаптованої в параметрах середовища відносин сукупності процесів, операцій і віднесених до них процедур організаційно-управлінського характеру щодо забезпечення оптимізованої діяльності підприємства, спрямованої на задоволення вимог споживачів за умови отримання певних вигод: стійкого конкурентного положення, зменшення сукупних витрат виробничо-господарської діяльності, формування "свого" споживача тощо.

Джерело: Концептуальні засади управління підприємством як економічною системою. Монографія / За заг. ред. канд. екон. наук, доцента В. О. Коюди. – Харків : ХНЕУ, 2007. – 416 с.

Інтегрована логістика – це система управління потоковими процесами, яка розширює сферу застосування методологічного інструментарію логістики у спрямуванні на міжфункціональну інтеграцію та оптимізацію доцільної сукупності видів виробничо-господарської діяльності у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, починаючи з окремих операцій і закінчуючи наскрізним управлінням потоковими процесами.

Першочерговими завданнями інтегрованої логістики є такі:

визначення цілей та завдань логістики і, відповідно, її значення у формуванні та розвитку діяльності підприємства;

інтеграція здобутків суміжних та близьких за призначенням областей сучасних загальнотеоретичних, технічних та економічних наук у нове системне знання з метою його застосування у процесі формування та розвитку наукової бази логістики, підвищення її значимості для прикладного використання;

формування у коректно визначених часових та просторових параметрах середовища інтегрованих видів виробничо-комерційної діяльності як системного об’єкта логістичного менеджменту;

розробка сценаріїв проектування логістичних систем, орієнтованих на ринкову економіку, а також трансформації структури їх управління;

дослідження та моделювання закономірностей створення та прогресуючого розвитку логістичних систем, виходячи із особливостей та реальних умов формування виробничо-економічних відносин;

розробка методичних підходів та алгоритмів планування і управління інтегрованими типами виробничих процесів в комплексі з їх організаційно-управлінськими інтеграторами, налаштованих на логістику.

Інтеграційна місія логістики зумовлена проявом причинно-наслідко-вих зв’язків логістики і виробництва, логістики і маркетингу, логістики і менеджменту тощо. Підприємства усвідомлено передають виконання широкого спектру функцій, в тому числі розробку та проектування, виробництво, розподіл і т. ін. іншим організаціям. Це надає їм можливість зосередитись на результативному виконанні найбільш підходящих для себе функцій (тобто ефективно реалізувати свої базові компетенції).

На етапі "інтеграція логістики" вирішуються питання планування, контролю управління ключовими бізнес-процесами, починаючи від кінцевого споживача та охоплюють всіх постачальників товарів, послуг і інформації, що дають цінність для споживачів.

Інтеграційний ефект логістичного управління (на відміну від традиційного управління, за яким має забезпечуватися мінімум витрат у кожній окремо взятій ланці процесу) можна розглядати як намагання підприємства забезпечити максимальне зниження витрат на всю сукупність процесів у виробництві і обігу [72]. Це може бути представлено таким чином:

традиційне управління С₀^{трад.упр.} = С₁^min + С₂^min + С₃^min + …+ С_n^min,

логістичне управління С₀^{лог.упр.} = (С₁ + С₂ + С₃ + … + С_n)^min, (1.4)

де С₁, С₂, С₃,… С_n – відповідно витрати у кожній ланці процесу.

Основні етапи формування і розвитку логістики як сучасного інстру-менту управління підприємством визначаються формуванням та реалізацією відповідних логістичних концепцій, які є вихідною базою для розробки гнучких моделей управління потоковими процесами по різним напрямкам виробничо-господарської діяльності підприємств.

Інтегруюча функція логістики в процесі управління реалізується через систему форм та методів господарської діяльності, що включають:

інтеграцію функцій формування господарських зв’язків із функціями визначення потреб у продукції та її постачання споживачеві;

координацію логістичного управління постачальниками в процесі транспортування;

кооперацію в комплексному використанні складів та терміналів, що знаходяться у власності різних суб’єктів господарської діяльності;

оптимізацію сукупних витрат при переміщені продукції на основі економічного компромісу підприємств, що входять у інтегрований ланцюжок.

Концепція стратегічного партнерства.

Поняття стратегічного партнерства ґрунтоване на стратегії інтеграції інформаційних потоків, підтримуваної певною структурою розподілу та використанням джерел матеріальних ресурсів. За таких умов вибудовується особливий ланцюг логістики на основі найбільш значимих факторів: матеріального й інформаційного потоків, часу реагування на попит від джерела поставок продукції (сировини, матеріалів, готової продукції) й віднесеного до неї пакету сервісного забезпечення. Такий ланцюг формується на базі центрального (фокусного) підприємства та виходить за його межі через засоби взаємодії з постачальниками, логістичними посередниками та кінцевими споживачами, проходячи без перепон через їхні функціональні підрозділи.

У дослідженні сутності стратегічного партнерства важливого значення набуває принцип "Collaborate to compete" ("Взаємодіяти, щоб конкурувати"), як такий, що забезпечує успішне ведення підприємницької діяльності на сучасних динамічно змінюваних конкурентних ринках. Такі зміни насамперед пов’язані з виникненням нових форм конкурентної боротьби, що ґрунтуються на стратегічній взаємодії (collaboration) підприємств. Інтенсивний розвиток корпоративних інформаційних систем, Іnternet, "on-line" моніторингу вантажно-транспортних потоків відкрив принципово нові можливості та джерела підвищення ефективності діяльності виробничих, комерційних та сервісних підприємств і організацій [17].

По сутті виникає нова інтегрована економіка, у рамках якої реалізується стратегічне партнерство і яка обумовлює значні зміни у підходах до організації та управління підприємницькою діяльністю. Бурхливий розвиток інформаційних систем та досить гнучких організаційних і управлінських технологій відкриває принципово нові можливості та джерела підвищення ефективності для виробничих, комерційних, сервісних і логістичних структур.

Концепція стратегічного партнерства сьогодні стає невід’ємною складовою загальної концепції виробничо-господарської діяльності, за якою формуються та розвиваються партнерські відносини підприємства з споживачами та постачальниками, організуються зв’язки між їх інформаційними системами з подальшим використанням інформації як основи формування потокового процесу.

ЗМІНА ПАРАДИГМ У ЛОГІСТИЦІ

П

Парадигма (від грець. parбdeigma – приклад, зразок) вихідна концептуальна схема, яка втілена у систему понять, що виражають суттєві риси дійсності; складає спосіб організації наукового пізнання, який задає те чи інше бачення об’єкта і, відповідно, моделі постановки і рішення дослідницьких завдань.

ростежена еволюція формування і розвитку концепцій логістики тісно пов’язується з парадигмами у логістиці.

У логістиці парадигма складає спосіб організації наукового знання, що задає те чи інше бачення об’єкту логістичного управління і, відповідно, моделі постановки і рішення завдань логістичного дослідження.

У переважній кількості робіт вітчизняних і зарубіжних економістів з проблем логістичного управління [ 8, 34, 35, 58, 72] розглядаються чотири парадигми: аналітична, технологічна (інформаційна), маркетингова та інтегральна. Навколо цих концептуальних схем організації наукового знання про логістику на Заході зосереджуються групи дослідників, логістичні товариства та асоціації.

Аналітична парадигма. Це початковий класичний підхід до побудови типових економіко-математичних моделей, які відображають специфіку завдань, вирішуваних у області логістики.

Основою аналітичної парадигми у логістиці є тверда теоретична база, яка при дослідженнях використовує методи і моделі теорії управління, економічної кібернетики, статистики тощо.

Це означає, що виділена проблема потребує чіткої визначеності ви-рішуваного завдання, а пропонована модель – повинна бути придатною для реалізації.

За такою парадигмою логістика розглядається як теоретична наука, що займається проблемами управління потоковими процесами у виробництві й обігу. Сьогодні у США навколо неї сконцентровані дослідження американських університетів, де логістика – є однією з базових навчальних дисциплін.

Поряд з цим, аналітична парадигма потребує значної кількості вихідних даних та розробки складних алгоритмів прийняття управлінських рішень. Означені вимоги призвели до того, що на певному етапі розвитку логістики область практичного використання її моделей була зведена до рівня локальних систем і підсистем.

Технологічна парадигма. Вона виникла у 60-х рр. ХХ ст. і пов’язу-ється з активним розвитком інформаційних технологій. Прийшло розуміння того, що з одного боку можна сформулювати загальне завдання створення логістичної системи, а з іншого боку – спроектувати ефективну інформаційну підтримку вирішення такого завдання.

Технологічна парадигма у логістиці орієнтовна у першу чергу на адміністративні функції, виконувані працівниками структурних підрозділів підприємства: планування, закупка матеріальних ресурсів, виробництво, розподіл готової продукції.

Для підтримки сукупного процесу виконання замовлення використовуються інформаційні системи обліку, контролю та прийняття управлінських рішень.

Рис. 1.3 відображає сутність технологічної парадигми на прикладі виконання замовлення кінцевого споживача, що охоплює такі функціональні області прикладення логістики: постачання, виробництво і збут [72].

Інформаційний потік,

фінансовий потік

Підприємство

Постачальник

Закупки матеріальних ресурсів

Виробництво

Збут

Споживач

Матеріальний потік

Рис. 1.3. Сутність технологічної парадигми на прикладі виконання замовлення кінцевого споживача

Логістична система підприємства має інтегруючий потенціал, який орієнтується за матеріальним потоком. Але при цьому пріоритету набувають координуюча функція логістики та мінімізація обмежень чи відхилень у процесі інтеграції з партнерами у ланцюгу поставок.

Технологічна парадигма у логістиці була реалізована в системах планування ресурсів (MRP / DRP-системи), які використовуються у внутрішньовиробничих системах управління запасами і закупками матеріалів, а також поставками готової продукції споживачам. Поряд з цим вирішуються окремі локальні завдання: розрахунок оптимальної партії поставок (замовлення) чи рівнів запасів продукції у ланках логістичного ланцюга.

Необхідно відзначити, що логістичні системи, формування яких виходить з технологічної парадигми, недостатньо гнучкі і динамічні у питаннях регулювання відносин підприємств-виробників з постачальниками і споживачами.

Маркетингова парадигма. У 80-х рр. ХХ ст. у ряді промислово роз-винутих країн реалізуються моделі формування логістичних систем, де використовується маркетингова парадигма.

Маркетингова парадигма у логістиці призначена для реалізації головної мети підприємства – досягнення стратегічної конкурентної переваги на жорстко конкурентному ринку.

Моделі логістичних систем, що побудовані на основі даної парадигми, мають більш велику розмірність і у певній мірі є абстрактними. Більшість змінних мають якісний характер, що безперечно ускладнює отримання кількісних рішень.

Стратегічна здатність підприємства нарощувати свою ринкову частку випереджальними темпами щодо конкурентів залежить від здатності приваблювати та утримувати вигідніших споживачів. Такі відносини будуються на угодах, які забезпечують задоволення потреб споживача. Д. Бауеросокс і Д. Клосс визначили такий підхід як маркетингову концепцію, орієнтовану на споживача [8]. Вона зводиться до таких основних ідей: потреби і запити споживачів важливіші, ніж вироби і сервіс; вироби і сервіс набувають значимості лише тоді, коли вони доступні і потрібні споживачам; прибуток важливіший, аніж обсяг продажу.

Прикладом маркетингової парадигми є SCM-система (Supply Chain Management System) – система управління ланцюгом поставок.

Інтегральна (логістична) парадигма. Сучасна логістика набула нових ефективних рис в результаті її логічного розвитку та перегляду традиційних сфер прикладення.

Пріоритету набуває інтегральна парадигма у логістиці, яка, виходячи за межі вирішення питань оптимізації окремого підприємства, позначає пріоритетність об’єднання зусиль постачальників, виробників та споживачів у досягненні кінцевого результату.

На рис. 1.4 матеріальний потік представлено як інтегратор процесу виконання замовлення кінцевого споживача, що охоплює постачальника сировини і матеріалів, підприємство виробника готової продукції та його підрядників, покупців та споживачів такої продукції, узагальнені функції та роботи, інформаційні мережі та відповідні фінансові інститути [72].

Інформаційний потік,

фінансовий потік

Підприємство

та його підрядники

Покупець/кінцевий споживач

Постачальник

Матеріальний потік

Рис. 1.4. Сутність інтегральної парадигми на прикладі виконання замовлення кінцевого споживача

Тобто, логістична система розглядається як інтегрована система, що реалізує цілі та завдання виробничо-комерційної діяльності підприємства.

Інтегральна парадигма у логістиці відображає нове розуміння ринкових відносин, за якими окремі підприємства, організацій, системи розглядаються як відповідні центри логістичної активності, що безпосередньо чи побічно зв’язані у єдиний інтегральний процес створення споживчої цінності за умови набуття очікуваних конкурентних переваг.

Основні умови для використання інтегральної парадигми:

обслуговування споживачів розуміється як стратегічний елемент системи забезпечення конкурентної переваги підприємства;

необхідність досягнення високого рівня інтеграції між партнерами у логістичному ланцюгу, створення нових організаційних (структурних) відносин;

використання сучасних технологічних можливостей для управління логістичними ланцюгами.

Основні умови для використання інтегральної парадигми:

обслуговування споживачів розуміється як стратегічний елемент системи забезпечення конкурентної переваги підприємства;

необхідність досягнення високого рівня інтеграції між бізнес-парт-нерами у логістичному ланцюгу, створення нових організаційних (структурних) відносин;

використання сучасних технологічних можливостей для управління логістичними ланцюгами.

Інтегральна парадигма відображає нове розуміння ринкових відносин, за якими окремі підприємства та організації розглядаються як відповідні центри логістичної активності, що прямо чи побічно зв’язані у єдиний інтегральний процес створення споживчої цінності при умові набуття очікуваних конкурентних переваг.

Поряд з цим, відомі також роботи [14], де представлені такі парадигми з логістики: функціональна, ресурсна і інноваційна (рис. 1.5).

Логістика

Управління логістичними

ланцюгами SCM

Інтегроване підприємство

Віртуальне підприємство

Ресурсна

парадигма

Інноваційна

парадигма

Функціональна

парадигма

1970-і рр.

1980-1990-і рр.

2000-і рр.

Роки

Рис. 1.5. Еволюція парадигм у логістиці з позицій В. Дибської і ін.

Функціональна парадигма. Вона пов’язана з тим, що на протязі певного часу (60 – 85-і рр. ХХ ст.) за логістикою закріплюються операційні види діяльності, зокрема транспортування, складування, переробка вантажів, митне оформлення та страхування.

Функції, які до цього часу характеризували будь-які види підприємницької діяльності (перевезення вантажів, складське зберігання та комплектування замовлень споживача тощо) у практиці підприємств промислово розвинутих країн поступово починають відносити до логістичних. А їх виконання підпорядковується логістичним підрозділам (відділам, службам, департаментам) чи контрагентам – логістичним посередникам.

На цьому етапі основним завданням логістичних підрозділів підприємств різних сфер діяльності було зниження витрат на операційну діяльність при наданні внутрішнім і зовнішнім споживачам певного набору послуг логістичного характеру та підтримки необхідного рівня їх якості. Для цього використовувалися типові економіко-математичні моделі та методи оптимізації логістичних операцій (див. аналітичну парадигму). Але у бажанні зменшити витати на логістичну діяльність підприємства починали залучати до співпраці посередників (транспортно-експедиційні фірми, складських операторів тощо) з порівняно низькими тарифами на послуги. Така економія досить часто оберталася відчутним погіршенням якості обслуговування, а відтак – незадоволеністю споживачів та їх втратою.

Ресурсна парадигма. Вона пов’язана з тим, що у середині 90-х рр. ХХ ст. виникає розуміння необхідності встановлення компромісів за витратами та координацією діяльності у ланцюгах поставок. Основою нових наукових поглядів на зміст ринкових відносин стає концепція "загальних витрат", за якою витрати на логістику та пов’язані з нею види діяльності необхідно складати у логістичній системі (логістичному ланцюгу) підприємства. Саме така загальна сума витрат повинна виступати вимірювачем ефективності використання ресурсів. До складу загальних витрат відносять:

а) Операційні витрати на логістику (витрати на всі види логістичної діяльності: завантаження / розвантаження транспортних засобів, перевезення, складування та збереження, вхідний контроль отриманої продукції за кількісними та якісними показникам, сортування та консолідація вантажів, маркування, митне оформлення тощо).

б) Адміністративно-управлінські і трансакційні витрати (включають заробітну плату управлінського персоналу логістичної служби, витрати на пошук та опрацювання інформації про ринки логістичних послуг, пошук контрагентів, накладні та інші витрати).

в) Витрати, що пов’язані з іммобілізацією коштів у запасах (враховують заморожування оборотного капіталу підприємства у запасах, що циркулюють у підрозділах підприємства та у логістичному ланцюгу).

г) Втрачені прибутки (характеризують ефективність прийняття тих чи інших логістичних рішень з позицій споживача). З позицій бухгалтерського обліку вони є "фіктивними" витратами і відображають потенційну втрату прибутку підприємства (чи логістичного ланцюга) від незадовільного рівня якості логістичних послуг.

На рубежі ХХ – ХХІ ст. ресурсна парадигма починає характеризуватися таким фактором як логістичний аутсорсинг.

Ресурсна парадигма логістики пов’язується з якісно новим рівнем її розвитку: переходом на більш вищий рівень впливу у ієрархії управління підприємством – від операцій до координації.

Координація (від лат. со – спільно і ordionatio – упорядкування), взаємозв’язок, узгодженість, приведення у відповідність.

У логістичному менеджменті координація – це забезпечення спільних узгоджених дій для досягнення загальної мети, ув’язування діяльності, узгодження локальних цілей і завдань з глобальною метою [29].

Фактором укріплення авторитету логістики на цьому етапі стає прийняття логістичним підрозділом на себе ролі арбітру у конфліктних ситуаціях та використання при цьому розрахункової схеми економічного компромісу, за яким досягається оптимальне витрачення ресурсів. Виникає поняття "міжфункціональна логістична координація" – узгодження діяльності підрозділів підприємства за параметрами віднесених до логістики конфліктів, чи суміжним логістичним функціям / операціям, що виникають у виробничій (операційній) діяльності.

Прерогативою логістичного топ-менеджменту стає розв’язання кон-фліктів між функціональними підрозділами (як наслідок відмінностей у їх локальних цілях) та пошук прийнятних компромісів для реалізації основних цілей діяльності підприємства.

Інноваційна парадигма. Вона розглядається як логічне продовження еволюції логістики у розрізі концепції управління логістичними ланцюгами SCM. Така концепція розглядається як природне продовження інтегрованої логістики, де основною метою є оптимізація споживчої цінності у логістичному ланцюгу. Виникають досить стійкі словосполучення, які використовуються для опису логістичних бізнес-процесів у ланцюгах поставок: "інтегрований менеджмент", "інфраструктурна інтеграція", "організаційна інтеграція", "інформаційна інтеграція", "інтегральний логістичний менеджер", "інтегровані інформаційні системи" і т. д.

Інфраструктурна інтеграція, яка первісно була пов’язана з ідеєю об’єднання управління логістичними інфраструктурними потужностями підприємства (транспортними підрозділами, складами) у єдиний транспортно-складський комплекс, у подальшому починає торкатися інформаційної частини інфраструктури логістики у частині технічного устаткування та відповідного програмного забезпечення.

Організаційна інтеграція пов’язана з еволюцією типів організаційної структури логістичних служб підприємств (від лінійно-функціональної до матричної та процесної). Це визначило перехід від управління окремими логістичними функціями і операціями до управління їх сукупністю (інтегрованими логістичними бізнес-процесами) з метою оптимізації ресурсів підприємства та задоволення потреб споживачів.

Інформаційна інтеграція була викликана потребою побудови єдиного інформаційного простору всіх учасників ланцюгів поставок. Це забезпечило необхідні для їх ефективної взаємодії швидкість, повноту та точність отримання необхідних даних для реалізації бізнес-процесів. Особливого значення набуває розробка та впровадження систем інтегрованого планування, управління запасами у логістичних ланцюгах, електронного обороту документів, систем моніторингу таких ланцюгів, інтегрованих корпоративних інформаційних систем тощо.

На практиці всі представлені парадигми логістики, як правило, комбінуються. При цьому значимим є узгодження локальних критеріїв оптимізації функціонування елементів логістичної структури (максимізація прибутку чи мінімізація логістичних витрат) з головною метою підприємницької діяльності підприємства, де логістичне управління виступає у якості інтегруючого функціоналу всіх бізнес-процесів підприємства.