Ключові терміни контрольні питання

Розділ 3

НАУКОВІ ОСНОВИ

ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Дослідник відчуває свою неосвіченість тим більше, чим більше він знає.

Р. Оппенгеймер

СТРУКТУРА РОЗДІЛУ

3.1. Методологія і наукова база логістичного менеджменту

3.2. Закони і закономірності логістичного менеджменту

3.3. Принципи логістичного менеджменту

Висновки, ключові терміни, контрольні питання

3.1. Методологія і наукова база логістичного менеджменту

ПРЕДМЕТ НАУКИ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Актуальність, значення і складність вирішення проблем надійної і ефективної адаптації промислових підприємств у ринкові значною мірою зростає у зв’язку зі зміною ідеології виробничо-економічних відносин. Підприємства вимушені переходити до формування організаційно та технологічно гнучких виробничих потоків, здатних до оперативного реагування на зміни споживчих смаків удосконаленням чи принциповим оновленням асортименту продукції, що виробляється. На будь-якому промисловому підприємстві об’єктивно виникає потреба в застосуванні інноваційних технологій управління, які визначали б структуру, логічність організації, методи та засоби ефективної прибуткової діяльності, спрямовані на підвищення цінності виробленої продукції для споживача.

Особливого значення в подальшому розвитку теорії та завдань практики управління виробничими системами набуває комплексне вирішення проблеми системної оптимізації виробничо-господарської діяльності на основі концепції логістики, такої, що забезпечує новий рівень економічних відносин через формування більш широкого та комплексного спектру видів діяльності і відповідних організаційно-виробничих утворень, їх поглибленої інтеграції та адаптації, орієнтованої на споживача, підвищення конкурентоспроможності. Управління з позицій логістики є необхідним елементом доцільної форми організації сучасних виробничо-господарських відносин.

Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістичного менеджменту та ефективності його прикладення у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певної галузі знань. Тобто використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики.

Повноцінне використання будь-якої теорії, в тому числі й теорії логістики та її практичного досвіду, здійснене лише за умов досягнення відповідного рівня розвитку економіки, наукового та підприємницького мислення, отримання змістовних даних у рамках кожної моделі. За вищенаведеним, тільки при отриманні змістовних, науково обґрунтованих даних у площині існуючого спектру знань можна вести мову про комплексний підхід до проблеми встановлення основних закономірностей розвитку логістики.

Л

Методологія (метод від грець. mйthodos – шлях дослідження, теорія, вчення, спосіб досягнення будь-якої мети, вирішення конкрет-ного завдання, сукупність прийомів чи операцій практичного чи теоре-тичного пізнання дійсності; і …логія; і грець, lуgos – слово, вчення, частина складних слів, що означає: наука, знання, вчення) – вчення про структуру, логічність організації, методах і засобах діяльності.

огістичний менеджмент – це складова загального менеджменту підприємства з потужним прикладним забезпеченням. Він стрімко розвивається, доповнюючи та уточнюючи теоретичні і практичні складові теорії та практики ефективного управління підприємницькою діяльністю. Наукові знання у області логістичного менеджменту стали можливими завдяки загальному процесу розвитку виробництва, економіки, менеджменту, суспільного життя й культури. Їх отримують на основі існуючої системи пізнавальних засобів, вибіркового сприйняття основоположних методологічних положень і інструментарію близьких за спрямуванням областей суспільних, технічних і економічних наук.

Фахівці відзначають, що ринкові зміни настільки інтенсивні, що теорія логістичного менеджменту (зокрема, понятійний апарат) просто не встигає за практикою, особливо у сферах використання сучасних інформаційних технологій і систем, управління ланцюгами поставок, електронного бізнесу, віртуальної логістики і т. ін. Важливою його передумовою став зв'язок прикладних наук та виробничого досвіду, впровадження системного стилю мислення менеджерів у наукові знання.

…розуміння логістики як "Управління потоками" (Flow Management), яке у останній час у багатьох країнах виходить на перший план, підкреслює динамічні аспекти мобілізації і "текучості" логістичних об’єктів у процесах, мережах і пототокових системах. У такому розумінні логістика є сферою, що займається систематичною конфігурацією мережних структур, створених з параметрами таких потоків. Тут не тільки матеріальні потоки (фізичні товари), але й люди, і інформація, і послуги, і інші сутності (наприклад, енергетичні потоки) можуть розглядатися як об’єкти логістичного аналізу і оптимізації.

Джерело: Логистика: Учебник / В. В. Дыбская, Е. И. Зайцев, В. И. Сергеев, А. Н. Стерлигова / под ред. В. И. Сергеева. – М. : Эксмо, 2008. – 944 с. – (Полный курс МВА)

Формування і розвиток наукових знань у області логістичного менеджменту – це творчий акт, що тісно пов'язаний з рівнем інтелекту та активними діями дослідника-управлінця, аналізом ситуації, правильним вибором альтернативи та прийняттям найбільш ефективного рішення. Логістичний менеджмент знаходиться на стикові прикладних наук і практики виробничо-господарської діяльності суб’єктів ринкових відносин. У ньому проявляється новий ступінь розвитку корпоративного менеджменту, який базується на переведенні результатів прикладних наук у практичну площину – планування і управління доцільною сукупністю інтегрованих і адаптованих до змінюваних умов зовнішнього середовища взаємодоповнюючих внутрішніх і зовнішніх потокових процесів, їх взаємодіючих елементів і ресурсів.

Широкий набір досліджень, що використовуються у формуванні й розвитку потокових процесів, зумовлює комплекс відповідних підходів і методів, які застосовуються у логістичному менеджменті. Вони складають методологічний інструментарій для організації ефективного управління потоковими процесами на відповідному рівні (мікро- чи макро-) економіки з врахуванням властивостей логістики по вибірковому сприйнятті оптимізаційних методологічних положень і інструментарію суміжних загальнотеоретичних, технічних і економічних наук.

СИСТЕМНЕ УЯВЛЕННЯ ЛОГІСТИЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Існує конкретна сукупність явищ і процесів, пов’язаних з формуванням та трансформацією товаропотоків, які у межах підприємства досить складно відстежувати. Вони пов’язані з певними факторами і умовами функціонування галузей народного господарства та економічної системи у цілому, що необхідно брати до уваги при розгляді напрямків удосконалення діяльності підприємства. Виникають та розвиваються нові господарські відносини, що базуються на кооперації виробників, постачальників і споживачів з метою інтегрованого управління бізнес-про-цесами на всіх стадіях життєвого циклу продукції на базі інформаційних технологій. До найбільш важливих особливостей таких відносин слід віднести:

існування структурної ієрархії міжвиробничих відносин, як такої, що у найбільшій мірі впливає на розвиток підприємств і всієї галузі у цілому;

внутрішньогалузеву і міжгалузеву взаємозалежність й визначеність сировинних ресурсів, комплексність їх використання, спрямованість на задоволення потреб споживачів у кінцевій продукції тощо;

поєднання централізації і децентралізації в методах планування і управління виробництвом, розподіл функцій планування і управління по рівням ієрархії, усунення дублювання таких функцій;

оперативність прийняття рішень, виходячи з динамічності розвитку ринкової економіки країни, змін на окремих сегментах товарного ринку;

рівень керованості діяльністю промислових підприємств, виходячи з динаміки розвитку ринкової економіки країни, оперативність прийняття управлінських рішень, які забезпечують адаптацію до таких змін.

Системне уявлення логістичного менеджменту має відображати три основні характеристики її взаємозв’язку з навколишнім середовищем: функціональні властивості (зміст системи); морфологія (складові частини системи і зв’язки між ними) інформаційні властивості (оцінка точності опису та невизначеності системи).

Тобто, менеджер-дослідник повинен, по-перше, описати систему логістичного менеджменту за трьома вище означеними характеристиками і вже потім, об’єднавши такі описи, починати її формування.

а) Функціональні властивості. Це прояв певних властивостей (функцій) при взаємодії системи логістичного менеджменту з зовнішнім середовищем.

У найбільш загальному підході функція розглядається з точки зору наслідків (позитивних, негативних – дисфункціональних, нейтральних – афункціональних), що викликані зміною одного параметру у інших параметрах об’єкта (поняття функціональності), або з точки зору взаємозв’язку окремих частин у рамках деякого цілого (поняття функціонування). Сукупність функцій дозволяє уявити досліджуваний об’єкт як ієрархічно організовану систему.

Система логістичного менеджменту створюється для управління певними логістичними функціями / процесами, тобто вона складає функціональну систему підприємства як бізнес-системи.

Функція задається системі логістичного менеджменту дослідником зовні і показує, яку роль вона має виконувати по відношенню до більш загальної системи управління підприємством (надсистеми), до якої вона включена як складова поряд з іншими системами (виробництва, маркетингу, фінансів і т. д.). Такі системи по відношенню до системи логістичного менеджменту розглядаються як зовнішнє середовище. Це визначається таким.

1. Будь-яка зміна логістичної функції, що генерована зовнішнім середовищем (тобто іншими функціональними системами), буде викликати зміну механізму логістичного управління. Це, у свою чергу, призведе до зміни структури системи логістичного управління зв’язків як у напрямку її розвитку, так і регресу.

2. З ускладненням логістичної функції у межах існуючої структури управління підприємством відбувається зміна такої функції. У майбутньому це може викликати виділення її нової частини, тобто розвиток (чи рганізацію) системи логістичного менеджменту. Функція, визначаючи структуру, функціонування та розвиток системи, розглядається як її головний системоутворюючий фактор.

Успіх функціонування системи логістичного менеджменту визначається її підпорядкованістю таким принципам.

Принцип сумісності логістичних функцій.

Всі елементи системи логістичного менеджменту повинні визначатися сукупністю головних (ключових) функцій, що забезпечує можливість взаємодії таких елементів. Таким чином, вести мову про цілісність системи логістичного менеджменту можна лише тоді, коли функції елементів системи відповідають умовам формування та розвитку системи у цілому.

П

Лабільність (лат. labilis – змінний, нестійкий, рухомий), функціональна рухомість, нестійкість чого-небудь.

ринцип лабільності логістичних функцій.

Підвищення стійкості та збереженості системи йде шляхом укладення її структури. Системи логістичного менеджменту, які мають велику кількість елементів та взаємозв’язків, характеризуються значним різноманіттям функцій, а відповідно великими можливостями щодо збереження своєї стійкості і розвитку.

Посилення стійкості системи логістичного менеджменту забезпечується не тільки ускладненням її структури, але і дублюванням функцій її елементів, що мають різну структуру. У такому випадку елементи повинні мати значно більшу кількість різноманітних функціональних властивостей.

Принцип нейтралізації дисфункції.

Для забезпечення збереженості чи розвитку системи логістичного менеджменту у ній повинні розгортатися чи передбачатися механізми нейтралізації процесу порушення функції, де досягається підтримкою стійкого функціонування системи за рахунок якісних внутрішніх функціональних переходів, що у свою чергу забезпечує такій системі динамічну стійкість і стабільність.

Принцип зосередження логістичних функцій.

Існує ієрархія функцій елементів підпорядковані функціям системи логістичного менеджменту. Тобто, функції елементів більш нижчого рівня мають бути підпорядковані функціям елементів більш вищого рівня.

б) Морфологія. Це виявлення складових частин системи та зв’язків між ними.

Морфологія (від грець. morphй – форма і …логія), взагалі вчення про форму, структуру, будову чого-небудь.

Суттєвим фактором при представлені системи логістичного менеджменту є навколишнє середовище. Теоретично – це все, що залишається поза межами системи. Практично доводиться обмежуватися безпосереднім (реальним) середовищем, яке складається із систем, що включають хоча б однин елемент, "Вихід" який у той же час є "Входом" для деякого елемента системи, або ж навпаки.

Морфологічний опис системи логістичного менеджменту представляють схемою (графом) чи операцією над множиною. При цьому проводять декомпозицію системи S. Бінарне відношення між розділеними елементами (функціональними підсистемами) представляють таким чином:

S = S₁ U S₂, (3.1)

де S₁, S₂ – відповідно перша і друга функціональна підсистема.

У свою чергу, кожну таку підсистему можна розділити на наступні підсистеми. Так підсистеми S₁ і S₂ можна представити таким чином:

S₁ = S₁₁ U S₁₂ U S₁₃,

S₂ = S₂₁ U S₂₂ U S₂₃, (3.2)

де S₁₁,…, S₁₃; S₂₁,…, S₂₃ – функціональні підсистеми відповідно першої і другої функціональної логістичної підсистеми.

Тоді система логістичного менеджменту у розгорненому виді при визначеному рівні розділу буде представлена таким чином:

S = [(S₁₁ U S₁₂ U S₁₃) (S₂₁ U S₂₂ U S₂₃)], (3.3)

На попередній стадії впровадження системи логістичного менеджменту її розділ як правило доводять до трьох рівнів, доходячи до підсистем, функцій та операцій. Такого опису буває достатньо для прийняття принципового рішення щодо об’єкту проектування.

Інформаційні властивості. Це оцінка точності, рівня невизначеності та керованості системи.

Такий опис виходить з вивчення системи логістичного менеджменту як інформаційного процесу, що і на сьогодні становить одне із найбільш цікавих і важливих у теоретичному і практичному відношенні завдань.

Сутність інформаційного опису системи логістичного менеджменту визначається такими вихідними положеннями.

1. Розвиток будь-якої системи логістичного менеджменту визначається постійним вдосконаленням комплексу логістичних знань з метою їх використання у сфері матеріальної (виробничо-технологічної) діяльності. Інакше кажучи, логістична система може бути представлена як потік унікальної інформації наукового, технічного та іншого характеру. Такий потік носить послідовний та колективний характер: будь-яка наукова робота базується на певній множині раніше висловлених ідей. Нові наукові роботи у сфері логістики з’являються у результаті подальшого розвитку та переосмислення раніше виконаних робіт. У відсутності обмежуючих факторів швидкість росту публікацій, як носіїв наукової інформації, повинна визначатися досягнутим рівнем розвитку науки.

2. Кожна серйозна наукова концепція повинна викликати деяку кількість нових наукових робіт, які її розвивають чи спростовують [40]. За таким система логістичного менеджменту може бути описана експоненціальною залежністю:

dy

 = ky, (k > 0), (3.4)

dt

де у – обсяг логістичної інформації (наприклад, кількість публікацій з питань логістичного управління промисловим підприємством);

k – константа, яка характеризує (в середньому) відгук на появу такої логістичної інформації;

t – час, за який досліджується механізм росту об’єму такої логістичної інформації.

На підставі рівняння (3.4) визначаємо, що швидкість росту об’єму

dy

логістичної інформації  пропорційна досягнутому рівню або, відносна

dt

1 dy

швидкість росту   залишається постійною величиною.

y dt

При вирішенні рівняння (3.4) отримуємо рівняння експоненти (рис. 3.1, крива а):

y = ae^kt, (k > 0), (3.5)

Обсяг логістичної інформації

Y

b

b/2

0

Експонента

Асимптота

Логістична крива

а

Інформаційні трансформатори

б

Час, t

t₁

Функціонування системи

Розвиток системи

Рис. 3.1. Графічна інтерпретація інформаційного опису системи