Ланцюга

Виробничо-логістичні ланцюги, які зумовлюють параметри і зміст вхідних, внутрішніх і висхідних матеріальних, інформаційних, фінансових і інших потоків підприємства, включають різноманітні за складністю, трудоємністю та розподіленням у часі у просторі такі основні функціональні процеси і операції:

процеси, операції і відповідні процедури системного прогнозування і планування;

процеси проектування, розробки та впровадження відповідних потужностей підприємства (матеріально-технічної бази складських та транспортних підрозділів, закупівлі чи виготовлення виробничого устаткування та його експлуатацію, засобів механізації, автоматизації основних і допоміжних процесів);

процеси і операції системної організації і управління виробництвом у комплексі з основною технологією, матеріально-технічним забезпеченням, збутом і дистрибуцією;

процеси сервісного забезпечення виробленої продукції на всіх етапах її споживчого використання (допродажна підготовка продукції, введення у експлуатацію, гарантійне і післягарантійне обслуговування, зняття з експлуатації та утилізація);

процеси транспортного і складського обслуговування;

процеси і відповідні операції інформаційного, фінансового, соціалного і іншого потокового забезпечення вище наведених процесів.

Динаміку виробничо-логістичним ланцюгам надає необхідність узгодження потреб у ресурсах на "Вході" і на "Виході". У першому випадку потреби у ресурсах визначаються певним замовленням на сукупність замовлень на ідентичну продукцію. Потреби на "Виході" – це очікувані від функціонування виробничо-логістичного ланцюга результати, що відповідають вимогам споживача. Ефективність і продуктивність виробничо-логістичного ланцюга складають основні показними його менеджменту. Ефективність виробничо-логістичного ланцюга підприємства визначається тим, у якій мірі отриманні результати відповідають вимогам споживача. Продуктивність виробничо-логістичного ланцюга визначається витратами ресурсів, що необхідні для виконання замовлення.

Вимоги, яким повинні відповідати організація й управління виробничо-логістичним ланцюгом, визначаються таким.

1.  Врахування комплексної характеристики особливостей організа-ції і технічного рівня підприємства. Така характеристика включає:

ступінь його спеціалізації;

складність та стійкість виробленої номенклатури готової продукції;

масштаби виробництва;

кількість та чисельність виробничих підрозділів, що входять до складу підприємства;

номенклатура задіяних у виробництві матеріально-технічних ресурсів;

наявність та розміри виробничих складів (сировини й матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції);

наявність, види та кількість транспортних засобів;

структура парку станків, устаткування та різного виду технологічного оснащення, що використовується у виробництві.

2. Управління виробничо-логістичним ланцюгом (виробничо-логіс-тичними ланцюгами) охоплює комплекс завдань досить різноманітного характеру:

вибір та обґрунтування виробничої структури підприємства, орієнованого на логістику;

проектування та забезпечення взаємозалежного й взаємовизначе-ного функціонування всіх складових єдиного виробничого процесу;

проектування та здійснення на практиці організації підрозділів виробничо-логістичної інфраструктури підприємства;

поєднання раціональних організаційних форм і економічних методів ведення виробничо-господарської діяльності підприємства;

розробка системи взаємодії служби логістики з іншими функціональними підрозділами підприємства та формування ефективної структури управління підприємством.

3. Розгляд проблем формування й розвитку виробничо-логістичних ланцюгів відноситься до числа найбільш важливих напрямів удосконалення організації виробництва на даний період ринкових відно-син. До них відносять:

впровадження гнучких форм та методів організації виробництва, що дозволяють оперативно враховувати і задовольняти вимоги й потре-би кожного споживача виробленої продукції з відповідним набором сервісного забезпечення на стадіях її життєвого циклу;

впровадження прискорених методів розробки та освоєння виробництва нових видів продукції й сервісу, що конкурентні на національному й світовому ринках;

суттєве підвищення якості матеріальної продукції та сервісу;

забезпечення ритмічної та стійкої роботи підприємств шляхом впровадження прогресивних методів управління виробничим процесом;

розвиток виробничої демократії та самоуправління, активізація участі працівників в удосконаленні управління виробництвом.

За таких умов, логістичний підхід до управління виробничо-гос-подарською діяльністю підприємства реалізується через формування й розвиток виробничо-логістичних ланцюгів.

При розгляді менеджменту виробничо-логістичного ланцюга окреме підприємство складає організаційно-господарську систему у взаємозв’язку з постачальниками сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, посередниками, споживачами виробленої готової продукції, а також системою транспортного і складського господарства, з перенесенням акцентів дослідження на взаємозв’язки постачальників з підприємствами і підприємства з постачальниками. На цій підставі виробничо-логістич-ний ланцюг включає:

управління інформаційними системами підприємства;

пошук джерел сировини, матеріалів та комплектації, організація та управління процесом їх закупки;

складання календарних планів виробництва та їх виконання;

отримання та опрацювання замовлень на поставку споживачеві кінцевої готової продукції;

управління виробничими запасами;

складування й транспортування запасів та готової продукції;

обслуговування споживачів на всіх етапах використання ними отриманої продукції;

післяпродажна утилізація упаковки та матеріалів.

Концептуально формування виробничо-логістичного ланцюга має виходити з поширення функцій координації і оптимізації потокових процесів на всі функціональні підрозділи підприємства, а також на фірми-суміжники, які пов’язані з управлінням такими потоками. Зміни вимог до функціональних підрозділів підприємства та його суміжників визначається такими факторами впливу зовнішнього середовища на функціонування виробничо-логістичного ланцюга:

скорочення протяжності технологічних ланцюгів опрацювання продуту, а від так пришвидшення виведення такого продукту на ринок;

скорочення тривалості перебування продукту у виробничому циклі, відповідно підвищення продуктивності праці та зменшення витрат на виробництво одиниці продукту;

збільшення кількості технологій та виробничого устаткування, що відповідають сучасному рівню науково-технічного прогресу;

розширення асортиментних груп виробленої продукції з відповідним її сервісним забезпеченням, що дає змогу різноманітити та індивідуалізувати їх споживчі властивості з випередженням своїх конкурентів;

підвищення вимог до рівня якості та надійності кінцевої готової продукції, що формує групи лояльних покупців і кінцевих споживачів.

Поряд з цим, представлені підходи до формування і структуризації логістичної стратегії підприємства окреслюють лише загальні, обов’яз-кові контури концепції управління виробничо-логістичними ланцюгами. Тому завданням органів управління є конкретизація таких контурів, уточнюючи, через які рівні управління всім підприємством проходять ресурсні (матеріальні, інформаційні, фінансові, сервісні і т. д.) потоки.

На рис. 5.8 представлена схема ієрархічності логістичних стратегій підприємства (на підставі [12]).

Стратегії підприємства, що орієнтовані на формування виробничо-логістичного ланцюга

Механізми стратегічного управління виробничо-логістичним ланцюгом

1. Стратегії скорочення витрат на стадіях життєвого циклу виробу.

2. Стратегії підвищення продуктивності праці.

3. Стратегії підвищення якості продукції і обслуговування споживачів.

4. Стратегії довгострокової рентабельності

5. Стратегії економічної незалежності

6. Стратегії ключових компетенцій

1. Виключення помилкових інвестицій у витратні технології та устаткування (розглянути питання аутсорсингу).

2. Створення нових типових умов для ефективного виробничого і логістичного менеджменту.

3. Забезпечення максимально швидкого вирішення проблем виробничого і логістичного характеру.

4. Різке зниження збоїв у виробництві, привести у оптимальну відповідність між собою процесів виробництва, постачання, підтримки виробництва, збуту, транспортування, складування тощо.

5. Забезпечення правильного використання всіх компонентів кінцевої готової продукції (виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасних частин тощо), виключити наявність надлишкових запасів.

6. Інтегрування інформаційних потоків між всіма учасниками.

7. Провести відповідні структурні зміни у виробництві та його логістичній інфраструктурі.

8. Сформувати та впровадити системи "поблочного складання": паралельне виробництво і монтаж виробу.

9. Сформувати та впровадити систему одночасної закупки сировини й матеріалів з виготовленням виробу: інтеграція постачальників у виробничий процес за принципом узгодження послідовності виробничих операцій.

10. Інтеграція взаємодії виробника з постачальниками на технологічному рівні: об’єднання складів у єдину систему поставок; утримання буферних запасів у вигляді транспортних.

11. Інтеграція взаємодії виробника з постачальниками на організаційному рівні: управляти поставками сировини й матеріалів; створення єдиної інформаційної мережі; об’єднання систем планування і управління товаропотоками декількох підприємств.

12. Сегментування матеріальних потоків і виробництва за окремими сферами їх оптимізації.

13. Створення АСУП, системи логістичного управління потоковими процесами з використанням інформаційних технологій і програмно-технічного забезпечення, створення бази даних.

14. Створення нових сфер ключових компетенцій з їх центрами відповідальності у прийнятті та реалізації управлінських рішень щодо адаптації виробничо-логістичного ланцюга до вимог ринку

На рівні підприємства

Керівник

підприємства;

топ-менеджери

1. Стратегії ефективного виробництва.

2. Стратегії управління каналами поставок (стратегічне партнерство з постачальниками критичних сировини й матеріалів).

3. Стратегії управління каналами дистрибуції (стратегічне партнерство з покупцями й кінцевими споживачами).

4. Стратегії інтегрування виробничо-логістич-ного ланцюга у ланцюг поставок (інтегроване управління внутрішніми й зовнішніми потоковими процесами).

На рівні окремих напрямів господарської діяльності підприємства (департаментів)

Менеджери за

функціональними

напрямами.

Контроль

Прогнозування

Опрацювання замовлень (внутрішніх

і зовнішніх)

Рис. 5.8. Зв'язок між основними стратегіями виробництва і логістики підприємства (початок)

На рівні окремих функціональних підрозділів (відділів)

1. Стратегії транспортування.

2. Стратегії складування

3. Стратегії інтегрування управління транспортно-складськими процесами

3. Стратегії сервісного забезпечення продукції на стадіях її споживчого використання

4. Стратегії просування продукції і сервісу на ринок

Функціональні менеджери

Ресурси:

планування постачання; виробництва; збуту;

закупки (постачання);

оформлення рахунків;

планування перевезень;

перевезення

Запаси:

планування рівня запасів;

розробка систем складування;

зберігання сировини і матеріалів;

контроль запасів сировини й матеріалів

Диспетчеризація:

Організація переміщення запасів у ході їх виробничої обробки;

Графіки виробництва;

Зберігання готової продукції на підприємстві

Розподіл:

Зберігання готової продукції на підприємстві;

Контроль запасів готової продукції;

Зберігання запасів готової продукції за межами підприємства;

Обслуговування покупців / споживачів

Рис. 5.8. Зв'язок між основними стратегіями виробництва і логістики підприємства (закінчення)

Вона показує, до яких конкретних змін функцій його менеджменту призводить реалізація концепції управління виробничо-логістичними ланцюгами. Рішення щодо терміновості стратегій управління виробничо-логістичним ланцюгом як на рівні відповідних функціональних підрозділів і підприємства у цілому коригує чи повністю змінює весь його виробничо-господарський потенціал. На такій підставі визначаються рамки повноважень і відповідальності напрямів і функціональних підрозділів за кінцеві результати їх виробничо-господарської діяльності.

Необхідно мати на увазі, що у ході реалізації такої концепції обо-в’язково буде уточнюватися та змінюватися сам підхід до розвитку сис-теми логістичного менеджменту, як нової ринково орієнтованої економіч-ної дисципліни і професії менеджера з логістики.

Переважна більшість промислових підприємств у сучасних умовах господарювання побудована по функціонально-ієрархічному принципу. Такий принцип передбачає наявність декількох (3-12) рівнів управління підприємством: від керівника підприємства до рядового робітника. Ланки ієрархічної системи управління підприємством (функціональні підрозді-ли) як правило угрупованні за функціональною ознакою, тобто за видами діяльності всередині підприємства (управління постачанням, виробництвом, збутом, фінансами тощо). У свою чергу, всередині кожної такої ланки існує своя функціональна ієрархія від керівника підрозділу до рядового виконавця.

Всередині ланок функціональної ієрархії циркулюють потоки інформації, які спрямовані зверху вниз і навпаки. До них відносять:

планову інформацію про діяльність функціонального підрозділу, яка доводиться керівником підрозділу до своїх підлеглих;

контроль (узгодження, затвердження тощо) підготовлених на нижчому рівні документів послідовно по всім рівням ієрархії у межах відповідного функціонального підрозділу;

передачу звітності оперативного та періодичного характеру про виконану роботу працівниками підрозділу знизу верх, формування зведе-них звітів та передача керівникам функціональної ієрархії.

Змістовна характеристика виробничо-логістичного ланцюгу може бути виконана шляхом відображення відповідних процесів за структурно-потоковою моделлю візуалізації його внутрішніх зв’язків (рис. 5.9) [13].

Модель представлена матрицею {r_ij}, стовбці якої інтерпретуються як елементи (тобто вузли, у яких відбувається пересічення матеріальних і інших потоків) ланцюга поставок виробничого підприємства, а рядки – як потоки (вхідні, внутрішні та вихідні). Матриця заповнюється цілими числами (+1) і (-1) за правилом: (r_ij = 1), якщо j-й елемент генерує (споживає) і-й потік.

Типологія потоків		Структурно-потокова схема внутрішньовиробничого ланцюга поставок
		елементи функціонального циклу
		цикл постачання		цикл виробництва		цикл збуту
		функціо-нальні	забезпе-чуюючі	функціо-нальні	забезпе-чуюючі	функціо-нальні	забезпе-чуюючі
		1	j	…	…	…	N
Вихідні	1
Внутрішні	і		rij
Вхідні	m

Рис. 5.9. Відображення зв’язків у виробничо-логістичного ланцюгу

Вільна клітинка матриці (r_ij = 1) означає, що і-й потік не відноситься до j-го елемента. Якщо елемент ланцюга поставок здатний генерувати та споживати деякий потік, перед одиницею ставлять два знаки "+" і "-".

Заповнення матриці здійснюють у декілька етапів. Спочатку іденти-фікуються зовнішні потоки (матеріальні, інформаційні і т. ін.). Після цього визначають функціональні та забезпечуючи елементи ланцюга поставок і заповнюють стовпчики з 1-го до N-й. Далі виконується аналіз інших потоків і констатується факт їх взаємодії з елементами ланцюга поставок.

Перевагою такої моделі є можливість узагальнення інформації про характер зв’язків елементів ланцюга поставок та опису його структури, що дозволяє оцінити рух потоків на якісній основі.

Принципово така модель може застосована до опису зовнішнього по відношенню до підприємства ланцюга поставок (рис. 5.10) [13].

Типологія потоків		Структурно-потокова схема виробничо-логістичного ланцюга (цикл постачання)
		елементи ланцюга поставок
		внутрішні постачальники		головний підрозділ	допоміжні підрозділи		внутрішні кінцеві споживачі
		функціо-нальні	забезпе-чуюючі		функціо-нальні	забезпе-чуюючі
		1	j	…	…	N	YIP	R
Вихідні	1
Вхідні	і		rij

Рис. 5.10. Відображення зв’язків у виробничо-логістичному ланцюгу

Маневреність виробничо-логістичного ланцюга визначається можливістю трансформації його структури у відповідь на зміни у зовнішньому середовищі. Потреба у цьому обумовлюється зміною пропонованого товарного асортименту, формувати який дозволяє використання матриці, яка наведена на рис. 5.11 [13].

Учасники виробничо-логістичного ланцюга поставок			Товарний асортимент
			фактичний			потенційні альтернативні варіанти
			1			…
			T1	…	Ti	…	Tm	…	Tp
			1	…	j	…	m	…	P
Фактичні	функціональні забезпечуючі	i			rij
Потенційні	функціональні забезпечуючі	k

Рис. 5.11. Характеристики рухомості виробничо-логістичного