1.2. Предметна область логістики

ВИЗНАЧЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ЛОГІСТИКИ

Еволюція логістики, як сучасного інструмента управління потоковими процесами, відбувалася у напряму все більшого зв’язку з еволюцією ринкових відносин і насамперед у країнах з розвинутими цивілізовано-ринковими економіками. У 1974 р. товариство інженерів США з питань постачання представило таке визначення:

логістика – це об’єднання двох і більше видів діяльності з метою планування, впровадження і спостереження за рівнем сировинного потоку, запасами незавершеного виробництва і кінцевої продукції від її виробництва до споживання [8, 12].

У 1985 р. Національна Рада з менеджменту фізичного розподілу США (National Council of Physical Distribution Management – NCPDM), реформована пізніше у Раду логістичного менеджменту, представила таке трактування:

логістика є процесом планування, виконання і контролю ефективного з точки зору зниження витрат потоку сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, сервісу і пов’язаної інформації від точки виникнення до точки споживання (включаючи імпорт, експорт, внутрішні і зовнішні переміщення) для цілей задоволення вимог споживача.

У переважній кількості закордонних досліджень у визначеннях змісту логістики наголос робиться на формуванні і управлінні матеріально-технічними запасами, їх рухові та зберіганні. Загострюється увага на виборі видів транспорту та найбільш оптимальних схем перевезення вантажів; організації та управлінні складським господарством; оптимізації управління замовленнями та обслуговування споживачів.

Важливим результатом всіх досліджень закордонних економістів стало визначення необхідності пошуку нових принципів та методів логістичного управління організаційно-виробничими структурами, які б визначали можливість впливу на корпоративну стратегію з метою забезпечення промисловим підприємствам конкурентних переваг на ринкові. Таким потребам відповідає інтегрована логістика, яка, виходячи за межі вирішення питань оптимізації окремого підприємства, позначила пріоритетність об’єднання зусиль постачальників, виробників та споживачів у досягненні найбільшої ефективності кінцевого результату.

Так французькі дослідники Е. Мате і Д. Тікс’є представили логістику як "…спосіб організації діяльності підприємства, який дозволяє об’єднати зусилля різних одиниць, що виробляють товари і послуги, з метою оптимізації своїх матеріальних і трудових ресурсів, використовуваних фірмою для реалізації своїх економічних цілей" [32]. Дж. Бауерсокс і Дж. Клосс відводять головну роль застосуванню концепції логістики і союзів із партнерами для досягнення конкурентної переваги [8]. В роботі [31] наводиться думка англійських економістів Т. Кристофера і Р. Уілса, що логістика повинна бути ефективною не тільки на рівні підприємства, але і галузевому рівні. Вона має визначати рішення відносно загальноекономічного процесу розвитку галузі: дослідження ринків постачання і збуту, розміщення виробничих структур, управління і планування виробництва, контроль за виробничими запасами і т. ін.

У дослідженнях російських вчених логістика подається як універсальний науковий інструмент більш організованого та ефективного управління будь-якими потоками, що мають просторово-часову послідовність. Такий підхід відстежується у визначенні поняття логістики, запропонованого Д. Костоглодовим, І. Саввіді та В. Стахановим:

логістика – це теорія і практика управління економічними потоками фірми, які забезпечують досягнення цілей фірми з найменшими витратами ресурсів [ 21].

В. Сергєєв, узагальнюючи існуючі підходи російських економістів до трактування цього поняття, визначає:

логістика – це наука про управління та оптимізацію матеріальних потоків, потоків послуг і пов’язаних з ними інформаційних і фінансових потоків у певній мікро-, мезо- чи макроекономічній системі для досягнення визначених цілей [56].

С. Нагловський відзначає [39], що логістичний підхід до удосконалення системи менеджменту підприємства є актуальним і формує "…комплекс потребуючих негайного вирішення нових теоретичних проблем та завдань практики виробничо-комерційної діяльності, суть яких полягає у тому, що поглиблюючи орієнтацію на ринок та підвищуючи ефективність традиційного логістичного управління на мікро- і макрорівнях локальними потоковими процесами у виробництві, на транспорті, у комерції чи їх відносно автономними комплексами, доцільно для отримання в умовах конкуренції великого ефекту системно закладати логістичні принципи у суттєво більш комплексні, а ніж у конкурента, об’єднання виробничо-транспортно-комерційної діяльності".

За умов поглиблення адаптації народного господарства у ринкову економіку формується вітчизняна науково-методична база логістики.

Є. Крикавський у докторській дисертації на тему "Формування економічного потенціалу підприємств на основі логістичних концепцій" [25], а далі в працях [22 – 24] сформулював основні положення теорії оптимізації економічного потенціалу підприємств за рахунок використання концепції логістики та удосконалення методології моделювання, проектування і впровадження логістичних систем. Насамперед відзначається, що всі існуючі підходи до визначення терміна "логістика" можуть бути зведені до такого.

Перше визначення виходить з того, що логістика спрямована на планування, управління, реалізацію, контроль і регулювання формування, руху й трансформацію товарів у просторових і часових параметрах. Воно орієнтує на переміщення – дії, які визначають планування, керування, реалізацію, контролювання та регулювання процесів трансформації товарів й послуг у часі. Друге визначення орієнтоване на цикл споживання виробу. За таким, Міжнародне логістичне товариство (Society of Logistics Engineers – SLE) визначило, що логістика – це допоміжне управління плануванням і регулюванням, яке в період споживання продукту гарантує ефективне використання засобів і адекватну ефективність логістичних елементів під час всіх фаз споживання (ініціювання, планування, реалізація, експлуатація та ліквідація). Третє визначення орієнтоване на послуги: логістика – це процес координації нематеріальних дій для ефективного надання послуг згідно з вимогами споживача.

ЗМІСТОВНІ АСПЕКТИ ПРЕДМЕТНОЇ ОБЛАСТІ ЛОГІСТИКИ

За існуючих підходів до трактування поняття "логістика" виділяють такі змістовні аспекти предметної області логістики [31].

1. Управлінські аспекти.

Логістика розглядається через планування, управління і контроль потоку матеріальної продукції, яка надійшла на підприємство, її було оброблено там і вона залишила підприємство, і віднесених до такого матеріального потоку потоків інформації, фінансів, сервісу.

2. Економічні аспекти.

Логістика розглядається через інтеграцію різних видів діяльності з метою отримання з найменшими витратами необхідної кількості продукції у визначений час і у визначеному місці, де існує конкретна потреба у даній продукції.

3. Управлінсько-економічні аспекти.

Логістика розглядається через поєднання процесів планування і контролю руху матеріальних цінностей зі скороченням витрат на їх переміщення і інформаційне забезпечення.

4. Оперативно-фінансові аспекти.

Логістика розглядається, виходячи з часу розрахунків партнерів за угодою і діяльності, що пов’язана з рухом і зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів у господарському обігу з моменту сплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за доставку кінцевої продукції споживачеві.

5. Операційні аспекти.

Логістика розглядається як виконання певних операцій: складування, завантаження-розвантаження, транспортування, експедиція тощо.

Велика кількість трактувань поняття "логістика" (їх сьогодні налічують більше тридцяти) свідчить про незавершеність формування її концепції та важливість цієї сфери діяльності. Вони не суперечать одне одному, а тільки відображають точку зору різних спеціалістів та творчих колективів на одну і ту ж проблему, зосереджуючись на певних аспектах логістики.

Поряд з таким необхідно відзначити, що всі існуючі визначення логістики виходять як з широкого, так і з вузького її розуміння [14].

У широкому розумінні логістика – це наука про управління матеріальними і пов’язаними з ними інформаційними і фінансовими потока-ми у певній мікро-, мезо- чи макроекономічній системі для досягнення поставлених перед нею цілей з оптимальними витратами ресурсів.

За такою логікою на рівні підприємства логістика складає собою певний функціонал управління і контролю організації підприємницької діяльності з метою оптимізації ресурсів підприємства, пов’язаних з потоковими процесами, відповідною інформацією і фінансами.

У вузькому розумінні логістика – це інструментарій інтегрованого управління потоками матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції, а також пов’язаної з цим інформації, фінансів і послуг, який сприяє досягненню корпоративних цілей організації підприємницької діяльності з оптимальними витратами ресурсів.

Логістика мобілізує наявні ресурси підприємства для досягнення у середовищі відносин всіх учасників формування, руху та трансформації товаропотоків кінцевого результату, який складає цінність для споживача. Логістична діяльність підприємства спрямовується на:

скорочення часових інтервалів між придбанням матеріальних ресурсів, виробництвом готової продукції і її реалізацією споживачеві;

різке скорочення матеріальних запасів;

прискорення процесу отримання, опрацювання інформації та її доведення до користувачів;

ефективне використання фінансових коштів;

підвищення сервісного забезпечення продукції на всіх етапах її споживчого використання.

Необхідно відзначити, що є певні особливості у розумінні сутності предметної області логістики, практичного застосування її основоположних принципів та інструментарію в управлінні господарськими системами в країнах пострадянського простору.

В. Пурлік вказував, що у СРСР за логістичним підходом (не зосереджуючи увагу на самому терміні "логістика") вирішувалися оптимізаційні завдання планування та управління переважно макрорівневого характеру – встановлення міжгалузевих господарських зв’язків, формування за регіональним та галузевим принципами складського господарства, асортиментний розподіл завантаження виробництва і т. ін. [47]. Досить ефективними були напрацювання щодо розрахунків потреб у матеріальних ресурсах та нормування їх витрат; розробка складських і транспортних технологій, нормування та управління запасами.

Велика частина таких наукових напрацювань, насамперед із удосконалення матеріально-технічного забезпечення у останні десятиріччя була перенесена на теорію оптимізації потокових процесів. На відміну західному підходу, де пріоритет надається плануванню та управлінню потоковими процесами, російські та українські економісти зосереджують свою увагу на питаннях оптимізації виробничих, комерційних та інших видів діяльності, пов’язаних із плануванням та управлінням потоковими господарсько-економічними процесами, що відбуваються на підприємстві та у зовнішньому середовищі.

Одночасно з цим, позначається неузгодженість відпрацьованих вченими теоретичних положень логістики на основі накопиченого світового наукового потенціалу та застосування сучасних інформаційних технологій із їх впровадженням у сферу вітчизняного промислового виробництва. Насамперед, це відбувається в силу низької ефективності уп-равлінських впливів на працівників виробничо-господарських систем. Як правило, логістичні технології задіються локально, без врахування повного комплексу властивостей та принципів логістики. В окремих випадках на підприємствах відбувається підміна понять і розуміння сутності логістики, зводячи це до реалізації традиційними методами матеріально-технічного постачання, виробничої диспетчеризації та збуту готової продукції.

У контексті вищевикладеного необхідно відзначити таке. Для вирішення існуючих проблемних питань щодо найбільш повного осмислення сутності логістики та ефективності її прикладення у сфері матеріального відтворення, потрібне чітке усвідомлення її базових цілей і завдань, поглиблений науковий аналіз та опис розвитку логістики як певного напряму економічних знань. За таким, використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності [54]. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектру логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістики. Логістика приносить максимальні стратегічні переваги і вигоди лише за умови, що всі її функціональні ланки працюють на основі інтеграції і адаптації ресурсних можливостей підприємства до динамічно змінюваного зовнішнього середовища. Тільки при об’єднанні логістичних функцій у єдину систему управління на основі інтегрованої інформації про взаємопов’язані логістичні операції різних галузей економіки забезпечується ефективне розв’язання протиріч між функціональними підрозділами як окремих підприємств, так і галузей економіки при задоволенні попиту споживачів. Сутність інтегрованої логістики виходить із розгляду всіх етапів виготовлення, реалізації та споживання кінцевої продукції як єдиного безперервного процесу руху логістичних потоків.

На сьогодні виділені такі основні напрями розвитку логістики та їх практичного застосування:

дослідження у сфері залучення логістичних процесів на мезо- і макрорівні, в тому числі формування регіональних розподільних центрів, координація управління регіонально-визначеними процесами постачання, збуту, торгівлею і т. ін.;

оптимізація матеріально-технічного постачання та збуту, визначення умов формування оптової та роздрібної торгівлі;

дослідження логістичних аспектів функціонування транспорту в нових умовах виробництва, матеріального постачання, збуту, торгівлі т. ін.;

дослідження можливостей логістичного управління інформаційними, кадровими та фінансовими потоками;

застосування властивостей логістики у сфері промислового виробництва, в тому числі підвищення якості виробленої продукції за умов зниження її собівартості;

дослідження процесів міжнародної інтеграції виробників і постачальників на міжнародних товарних ринках, формування логістичних процесів у сфері міжнародних економічних відносин, насамперед в торгівлі та на транспорті.

У сучасних умовах ринкових відносин дослідження сутності логістики набуває теоретичного і практичного значення, оскільки від цього значною мірою залежить повнота й точність обґрунтування проблем формування й розвитку логістичного менеджменту у різних сферах народного господарства України.

До основних передумов подальшого розвитку логістичної теорії та трансформації ринку логістичних послуг у ХХІ ст. відносять такі:

глобалізація діяльності мережних споживачів логістичних послуг;

концентрація та спеціалізація промислових, комерційних підприємств на утриманні ключових компетенцій та передачі на аутсорсинг непрофільних напрямків своєї діяльності;

скорочення життєвого циклу товарів, нові підходи до маркетингу і дистрибуції,зростання значимості виробничо-комерційних інновацій;

зростання ролі мережних інформаційних технологій та інформацій-но-комунікаційних систем передачі даних, прискорений розвиток електронного ринку та Internet-комерції;

намагання до скорочення розміру логістичних ланцюгів і оптимізації логістичних витрат;

відхід від виконання спеціалізованих логістичних операцій та зосередження на наданні споживачам комплексних логістичних послуг та завершених логістичних рішень [43].