Логістичного менеджменту

3. Система логістичного менеджменту формується й розвивається на множині запропонованих наукових ідей, поданих у вигляді певних інформаційних потоків, які можуть бути як правильними так і помилковими, не завжди зрозумілими для менеджерів [66].

Це призводить до виникнення ситуації стримування проходження таких потоків: частина наукових результатів ("інформаційний шум") за певних причин не сприймається проектантами логістичних процесів, наприклад, через сумнівність чи неповноту представлених результатів.

За таких умов виникає ефект стримування інформаційного потоку, першопричиною якого стає дія низки інформаційних трансформаторів. Їх основне призначення – перетворення наукових інформаційних потоків на технічні, що безпосередньо формують знання й досвід підприємства у сфері логістичної діяльності. Тому ефективність системи логістичного менеджменту значною мірою визначається рівнем формування та трансформування наукових інформаційних потоків (вищі навчальні заклади, інститути перепідготовки фахівців, інформаційні центри інше) у прикладні інформаційні потоки логістичного спрямування.

4. Механізм росту об’єму логістичного інформації, заданий рівнянням (3.5) не може зберігатися скільки завгодно довго. Поступово починають визначатися стримуючі фактори, в результаті чого відбувається порушення експоненціальної залежності проходження інформаційного потоку. У таких умовах формується новий механізм росту об’єму логістичної інформації, який описується диференціальним рівнянням:

dy

 = ky (b – y), (0 y  b, k  0), (3.6)

dt

Такий ріст обмежений, оскільки b є максимальним значенням величини y. Відносна швидкість росту об’єму інформації складає:

1 dy

  = ky (b – y), (3.7)

y dt

Вона вже не є постійною – вона стає лінійною функцією y. Чим вище стає досягнутий рівень досліджуваного показника, тим нижче виявляється швидкість росту об’єму логістичної інформації. Рішення диференціального рівняння (3.7) має вид (рис. 3.1, крива б):

b

y = , (k  0), (3.8)

1 + ae ^(-kbt)

При такому підході система логістичного менеджменту може розглядатися як складна самоорганізуюча система, що управляє інформаційними потоками (потоками знань). Рівень розвитку такої системи буде оцінюватися швидкістю розвитку таких потоків. Якщо відсутні обмежуючі фактори (ідеальний випадок), то інформаційна модель системи логістичного менеджменту описується законом експоненціального росту потоків інформації. Така залежність зберігається тільки до моменту, коли відчутно не зміняться зовнішні умови, в яких розвивається система. Ці зміни призводять до порушення експоненціального росту інформаційного потоку. В такому разі можлива поява точки перетину – переходу у логістичну залежність.

На даний час панівною є системотехнічна модель логістики. За нею логістика розглядається як складна система, що підлягає проектуванню, створенню, випробуванню, експлуатації та управлінню. Її методологічною основою є комплексне вивчення явищ, ситуацій чи об’єктів як єдиного цілого з позицій системного підходу. Незважаючи на принципову значимість такого підходу для розкриття сутності логістики, дещо передчасним є розгляд фахівцями даної моделі як такої, що здатна забезпечити комплексне вирішення всіх виробничо-економічних, соціальних та інших проблем підприємства. Але ж відомо, що будь-яка модель охоплює лише один аспект досліджуваного явища, за яким необхідне кропітке та поглиблене співставлення результатів, отриманих спеціалістами різного профілю, які досліджують проблему розвитку науки різними методами. Повноцінне використання будь-якої теорії, в тому числі й теорії логістики, та її практичного досвіду, здійснене лише за умов досягнення відповідного рівня розвитку економіки, наукового та підприємницького мислення, отримання змістовних даних у рамках кожної моделі.

За вищенаведеним, тільки при отриманні змістовних, науково обґрунтованих даних у площині існуючого спектру знань можна вести мову про комплексний підхід до проблеми встановлення основних закономірностей розвитку логістичного менеджменту.

Ефективність впровадження на підприємстві теоретичних здобутків у будь-якій області логістики у значній мірі визначається такими показниками організації інформаційного потоку, як динаміка росту відповідних наукових публікацій, початком і результативністю його трансформації та практичного втілення теоретичних напрацювань. Трансформований науковий інформаційний потік сприймається вже таким, що безпосередньо формує практичний досвід. Іншим результатом інформаційного опису логістичної системи є те, що розвиток логістики як певного інформаційного потоку не має меж. Існують періоди прискореного зростання темпів логістичних досліджень та їх уповільнення, тобто чергуються періоди розвитку та функціонування логістичної системи. Відомо [55], що тривалість періодів уповільнених темпів у розвитку науки збільшується у два рази при переході від одного періоду до наступного. У свою чергу, періоди прискорених темпів скорочуються в два рази при переході до наступного періоду.

Підтвердженням наведених закономірностей є узагальнені результати аналізу формування та розвитку на пострадянському просторі наукових інформаційних потоків у сфері логістики за останні двадцять років, які отримані на основі систематизації досяжних в Україні даних про публікації з питань теорії та практики логістики.

а) У більш загальному підході можна вважати, що залежності появи в Україні кількості публікацій з проблем логістики у визначеному часовому періоді апроксимуються експонентами. Це дозволяє прийняти підпорядкованість темпів розвитку логістики на пострадянському просторі загальному закону розвитку науки за інформаційною моделлю.

б) Порушення експоненціального ходу кривих спостерігається лише в інтервалі 1991 – 1994 рр., коли країни пострадянського простору були охоплені загальною економічною кризою, що неминуче позначилося і на активності роботи науковців.

в) У середньому щорічно логістичні дослідження промислового спрямування складають 40 – 60% від загальної кількості публікацій. При цьому рівень актуальності проблеми дослідження логістики підприємства в публікаціях відповідає загально визначеному рівню – подвоєння сукупної кількості публікацій в середньому становить 2 – 2,5 разів.

Поряд з цим аналіз сучасного стану використання державними органами інструментів впливу на формування та розвиток логістичної системи на макро- і мікрорівні свідчить про їх недосконалість. Цілі і завдання держави щодо створення системних умов для чіткої взаємодії вітчизняного ринку товарів і логістичних бізнес-процесів тільки починають визначатися. Тому всі аспекти вітчизняного логістичного менеджменту на макрорівні носять більш модельний, ніж організаційно-технологічний характер. На даний час прояви логістичного підходу в удосконаленні діяльності промислових галузей економіки країни відбивають, насамперед, об’єктивно обумовлені загальні тенденції еволюції виробничо-економічних процесів у динамічному ринковому середовищі.

Ступінь використання вітчизняними підприємствами методів і технологій логістичного менеджменту визначається рівнем оптимізації виробничо-економічних відносин, інтеграції й адаптації у часових і просторових параметрах їх середовища видів діяльності та викликаних ними потокових процесів, капіталу, засобів праці і предметів праці, необхідних для найбільш результативного залучення власних чи залучених ресурсів до створення споживчої вартості з отриманням стійкого прибутку. Різноманіття трактувань поняття логістики, їх досить широкий зміст, що у тій чи іншій мірі включає функції і завдання логістичного менеджменту, свідчить про незавершеність формування її концепції та важливість подальшого дослідження цієї сфери діяльності. Використання логістики має бути забезпечено чітким і однозначним викладенням теоретичних положень, які, з одного боку, будуть знаходитися у руслі системного підходу, а з іншого – надання йому своєї специфічної особливості і універсальності [60]. Вважається, що на сучасному етапі існує можливість розширення спектра логічних схем, які дозволяють досліджувати проблеми розвитку логістичного менеджменту.

З позицій загальної теорії систем уявлення про процес проектування системи логістичного менеджменту слід розглядати з позицій визначення функцій, властивих всім системам: прийняття рішення, формулювання проблеми, кількісні визначення, оцінка, оптимізація, субоптимізація, ієрархічна організація, управління, планування та регулювання [40, 60].

"Прийняття рішення" – це термін, який вживається у випадках для позначення дії. Він визначається вибором одного варіанту з декількох можливих. Прийняття рішення розглядається як інтерактивна процедура, кожний цикл якої включає декілька послідовних кроків.

Фаза "Формування стратегії проектування системи логістичного менеджменту":

досягається угода про те, як визначити завдання, що потребує розв’язання;

визначається світогляд проектувальника системи логістичного менеджменту (вихідні передумови, передбачення, система цінностей та пізнавальна спрямованість);

досягається угода про основні методи, що будуть використовуватися для інтерпретації реальних фактів;

досягається угода про те, яких результатів очікують самі проектувальники системи логістичного менеджменту;

починається пошук та розробка варіантів.

Фаза "Оцінка проекту системи логістичного менеджменту ":

Ідентифікація результатів та наслідків, що властиві кожному з варіантів;

угода про те, що обрані властивості і критерії для оцінки результатів відповідають встановленим цілям;

вибір моделей вимірювання та рішень, які будуть використовуватися для оцінки й порівняння варіантів;

угода про метод вибору конкретного варіанту.

Фаза "Реалізація проекту системи логістичного менеджменту":

оптимізація – визначення найкращого рішення;

субоптимізація – спроба оптимізації з роз’ясненням того, чому найкраще рішення не може бути отримано;

складність, яка пов’язана з тим фактом, що для розв’язання завдання необхідно бути проведено спрощення реальності, але вимога адекватності вирішення реальної ситуації визначається "достатньою складністю" рішення;

конфлікти, їх розумне урегулювання, управління ними;

критична оцінка результатів, що отримані від впровадження проекту системи логістичного менеджменту (результати можуть викликати у проектувальників оптимізм чи песимізм щодо можливості досягнення цілей та виправдання очікувань вищого керівництва);

повернення до початку циклу незалежно від успіху чи невдачі у отриманні очікуваних результатів.

При розгляді процесу реалізації проекту системи логістичного менеджменту особлива увага приділяється процесам передачі інформації за кожним зв’язком. Так названий процес дифузії пов'язаний з первісною передачею нововведень від проектувальника до користувача, потім передаються технології, що базуються на таких інноваціях. На передачу технології проектування системи логістичного менеджменту впливають формальні та неформальні фактори. Така процедура відома як модель інформаційної пов’язаності (Information Linker Model – ILM). Вона представлена на рис. 3.2.

Формальні фактори:

документування – це процедура визначення формату, структури та мовних засобів опису повідомлень про інновації проектування системи логістичного менеджменту;

розподіл – процедура визначення фізичних каналів розподілу інформації щодо проектування системи логістичного менеджменту;

організація – процедура визначення природи ділової активності, ресурсів, відносин, тенденцій, які призводять до успіху чи невдачі процесу передачі інноваційних технологій проектування системи логістичного менеджменту.