- •К. Д. Ушинський
- •Частина фізіологічна Глава і Про організми взагалі
- •Частина II Істотні властивості рослинного організму
- •Глава IV Необхідність і особливі умови оновлення тканин тваринного організму
- •Г л а в а V Потреба відпочинку і сну
- •Глава VIII м ’язи. М’язове почуття. Орган голосу
- •Глава XIII Звички і навички як засвоєні рефлекси
- •Глава XV Моральне і педагогічне значення звичок
- •Глава XVI Участь нервової системи в акті пам'яті
- •Частина психологічна Глава хviii Перехід від фізіології до психології
- •А. Свідомість
- •Глава XIX Процес уваги
- •Глава XX Увага: висновки
- •Глава XXIII Асоціація уявлень
- •Глава XXIV Забуття: розрив асоціацій пам'яті
- •Глава XXV Історія пам'яті
- •Глава XXVI Що таке пам'ять? Значення пам'яті
- •Глава XXIX Уява активна
- •Глава XXX Історії уяви
- •Глава XXXI Розумовий процес
- •Г лава XXXII Утворення понять
- •Глава XXXV Утворення понять часу, простору і числа
- •Глава XXXVI Значення довільних рухів у розумовому процесі
- •Глава хlш Історія розуму
- •Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
- •Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
- •Глава хlvi Протиріччя, що вносяться духом у мислення
- •Глава хlvii Протиріччя ідеї причини й ідеї волі Протиріччя причини
- •Протиріччя особистої волі
- •Глава хlviii Протиріччя дуалізму і монізму
- •Глава хvх Свідомість і розум
- •Глава l Що ж таке свідомість? (Висновки і термінологія)
- •Том другий Передмова до другого тому
- •Б. Відчування
- •Про відчування узагалі. Вступ.
- •Глава V Гіпотеза прагнень
- •Глава VI Вроджені прагнення
- •Глава VII Інстинктивні прагнення до суспільного і родового існування
- •Глава VIII Прагнення до свідомої діяльності
- •Глава X Походження відчувань зі свідомих уявлень
- •Глава XI Практичне значення серцевих відчувань
- •Глава XVIII Виділення душевних відчувань і їхній поділ
- •Глава XIX Задоволення і незадоволення *
- •Глава XX Відчування потягу і відрази
- •Глава XXI Гнів і доброта
- •Глава XXII Страх і сміливість
- •Глава XXIII Почуття сорому і почуття самовдоволення
- •Глава XXIV Почуття відсутності діяльності
- •Глава XXVII Почуття подиву
- •Глава XXVIII Почуття сумніву і почуття впевненості...
- •Глава XXIX Загальний огляд відчувань, система їх і їхнє відношення до свідомості
- •В. Воля
- •Глава XXX Воля. Вступ. Різні теорії волі
- •Глава XXXI Фізична теорія тілесних рухів
- •Глава XXXII Фізіологічне пояснення мимовільності рухів
- •Глава XXXIII Механічна теорія волі
- •Глава XXXV Об'єктивна воля по фактах природничих наук: вчення Дарвіна
- •Глава XXXVI Психологічні висновки з теорії Дарвіна
- •Глава XXXVII Результати критичного огляду теорій волі
- •Глава XXXVIII Воля як влада душі над тілом
- •Глава XXXIX Воля як бажання: елементи бажання — реальні і формальні
- •Глава хl Воля як бажання: вироблення бажань в переконання і рішення
- •Глава хli Воля як бажання: перехід бажань у схильності і пристрасті
- •Глава хiii Утворення характеру; стан питання: чотири темпераменти
- •Глава xliіі Фактори в утворенні характеру: а)вплив вродженого темпераменту
- •Глава хliv Другий фактор в утворенні характеру: б) вплив вражень життя
- •Глава хlv Воля як протилежність неволі: прагнення до волі
- •Глава хlviii Прагнення до щастя: значення мети в житті
- •Глава хliх Відхилення людської волі взагалі
- •Глава l Слабкість волі і схильності, що виходять із неї
- •Схильність до ліні
- •Схильність до звички
- •Схильність до наслідування
- •Схильність до розваг
- •Удаване прагнення до ліні
- •Глава lі Висновок
Глава xliv Вплив різних душевних процесів на розумовий процес
1....До душевних впливів на розумовий процес ми відносимо вплив... 1) зовнішніх відчуттів, 2) уваги, 3) пам’яті, 4) уяви, 5) внутрішніх відчувань і 6) волі.
2. Вплив більшої чи меншої досконалості зовнішніх почуттів на розумовий процес очевидний, тому що ці відчуття надають матеріал свідомості для всіх її розумових актів. Чим сильніші, тобто розбірливіші, наші зовнішні відчуття... тим різноманітніший матеріал дадуть вони свідомості. Природжена особливість того чи іншого тілесного органу може, таким чином, зробити дуже сильний вплив на розумову працю свідомості, але й у свою чергу свідомість, що працює сильно в сфері відчуттів якого-небудь одного органу відчуттів, може підсилити його природжену розбірливість.
3. Вплив уваги... на розумовий процес... висловлюється не тільки в тому, чим свідомість зосередженіша, тим ясніше вона усвідомить, але і... прагненням видаляти з нього протиріччя чи примиряти їх...
4. Але якщо протиріччя у свідомості не уживається, то дуже уживається помилкове примирення протиріч. ...Такі помилкові примирення не далекі душі кожної людини, але вони надзвичайно шкідливо діють на розумову роботу і породжують безліч самих грубих марновірств, забобонів і упереджень... Наука руйнує ці удавані примирення і дає правдиві, але дуже часто... ставить нові і такі ж обманні ширми замість тих, котрі викинула<...>
5. Пам'ять зберігає і нагромаджує матеріали, над якими працює свідомість у розумовому процесі, і зберігає самі результати цих робіт... Розумовий процес буде відбуватися обширніше і правильніше, ніж досконаліша пам'ять...
7. Уява надає свідомості матеріали, що зберігаються пам'яттю, і тому чим живіше й розбірливіше йде це перебирання матеріалів, тим швидше йде і розумова робота свідомості. <...>
13....Підкріплення пристрасті необхідно для сильного руху розумового процесу, а в той же час пристрасть затемнює розум...Є тільки одна пристрасть, що не засліплює розуму, і це — жагуча любов до істини... Прагнення до істини, природжене кожному, можна розвити в собі до щирої і всеперемагаючої пристрасті, була б тільки воля на те.
14. Воля знаходиться в найтіснішому зв'язку з розумовим процесом свідомості... Початок його є в більшій частині, якщо не завжди, акт волі, спонукуваний уродженими прагненнями душі знати правду, якою б вона не була... Тому що сама пристрасть до істини може бути розвинута тільки волею, тому виховання сильної волі ще необхідніше для вченого, ніж для практичного діяча. Воля наша повинна постійно стояти на сторожі тих розумових робіт, відгороджуючи їх від усіх сторонніх впливів...
Глава хlv Вплив духовних особливостей людини на розумовий процес
Ми вже показали вище, що здатність мати ідеї і дарунок слова дає людській свідомості ті засоби, з якими людський розум стає на ступінь, недосяжну для тварин, хоча починає з того, з чого і свідомість тварин.
Без засобів для стримування в душі ідеї, що створені в розумовому процесі, ми ніколи не могли б розпоряджатися цим актом, і він відбувався зовсім пасивно, як відбувається у тварин. Якби наша душа не засвоювала ідей то весь її розумовий процес обмежувався би явищами зовнішнього світу, причому подальший розвиток душі був би неможливим.
Значення слова для розумового процесу також велике. Слово виражає собою поняття, але не ідею, тому що слово як і поняття, перетворене в слово, слугують для вираження ідеї, котра існує завжди між словами, виражається в підборі слів, але не в словах...
9,...Між уявленнями, що склали поняття, і між словом, що виражає це поняття, немає нічого загального. Слова звуконаслідувальні складають у мові винятки, і чим більш розвинена мова, тим меншу роль грають вони в ній. Незрівнянно велика частина слів і для нас чисто довільними значками, які дух наш наклав на поняття, щоб мати справу з цими коротенькими значками понять, а не з цілими роями представлень, з яких поняття виникли...
10.Не потрібно багато спостережливості, щоб бачити, як слова облітають і скорочують розумовий процес... В одному слові «дерево»,«тварина», «камінь» безліч спостережень, досвідів, порівнянь, понять, розумових процесів; але неможливо вимірити ту коротку мить, яку потрібно свідомості, щоб вона могла усвідомити значення кожного з цих слів<...>
11...Досвід... доводить... що духовне, внутрішнє знаряддя — слово має для людини набагато більше значення, ніж зовнішнє знаряддя — зір.
13....Слово найвищою мірою концентрує матеріали свідомості і тим самим допускає їхній одночасний огляд свідомістю; воно ж зберігає в пам'яті плоди розумового процесу в найбільш стислій, концентрованій формі<...>
15. ...Слово... не вмирає, воно переходить у мову народу, робиться живим атомом цього могутнього, що вічно розвивається організму і, таким чином, слово, добуте в розумовому процесі нашими найдавнішими предками, перероблене в процесі свідомості наших дідів і батьків, із усіма слідами своєї свідомості і своєї багатовікової переробки в тисячах поколінь, досягне до наших нащадків і розбудить у них поняття, ідеї і почуття, що створювали і розвивали це слово. У такий спосіб збільшується століттями і роботою незліченних поколінь духовне багатство людини, і в особистостях. Із Нестерового літопису ми довідаємося прабатьків наших не тільки по плоті, але і по слову і за духом: вони почали вироблення тих самих ідей, що ми продовжуємо розвивати і які, судячи з аналогії з нами, будуть розвивати наші діти й онуки.