4.1.10. Бар’єри в процесі спілкування

Кесарево - кесарю, а Богу - Боже!

Євангеліє від Марка

У процесі спілкування часто люди зустрічають індивідуально-типові особливості сторін. До них належать: темперамент, характер, емоційний стан. Нерідко вони створюють бар’єри, збіль­шують психологічну дистанцію між партнерами, сприяють конфліктним ситуаціям.

Бар’єр темпераменту.Виникає начебто зустріч людей з різ­ними типами нервової системи. Тип темпераменту залежить від вродженого типу вищої нервової діяльності.

Бар’єр характеру. Характер являє собою поєднання найбільш стійких, сутнісних особливостей людини.

Як вважає німецький психіатр Карл Леонгард, у 20-30% людей деякі риси характеру, або темпераменту настільки загострені (акцентовані), що при певних умовах призводять до конфлікту. Про це повинен бути інформований управлінець, бо він працює з людьми.

За психологом Х. Шмішеком мають місце такі типи акцентуації:

- гіпертимічна особистість - постійно підвищений настрій, у народі говорять: “Досить хоробра особистість”;

- дистимічна особистість - замкннений, похмурий тип;

- циклоїдна особистість - циклічна зміна настрою (особистість веде себе то як гіпертимік, то як дистимік);

- збуджуючий тип особистості - гнівливий, схильний до неадекватно різкої реакції;

- застряваючий тип особистості - не схильний забувати вчинене йому і добро, і зло;

- педантичний тип особистості - занудливість, схильність до завищеної акуратності, формалізму, сумнівів;

- тривожний тип особистості - боязливий, насторожений, невпевнений;

- емотивний тип особистості - зайве чутливий, плаксивий, сердечно-чуйний;

- демонстративний тип особистості - манерний, істероїдний, егоцентричний;

- екзальтований тип особистості - схильний до перебільшень та правдивих проявів чуттів.

Кожен з перелічених типів акцентуації має позитиви й негативи, тим і породжує проблеми (гнів, радість, конфліктні поля суперечностей), тому важливо управлінцю, політику, вихователю, другу дбати про самооцінку та оцінку оточуючих через “міру речей”, “здоровий глузд” та “надію на краще - резерв для кожного при житті” тощо.

Бар’єр міри спілкування. Міра спілкування як індивідуалізована програма формується на базі темпераменту, характеру, типу акцентуації особистості.

Бути добрим керівником, управлінцем - справа надто непроста, що потребує, як кажуть у народі, “Божої голови”, а практика вимагає найкращих людських прагнень, рис, нормальних емоцій та дій позитивного плану.

Бар’єр негативних емоцій. Емоція - це суб’єктивна реакція людини на вплив внутрішніх та зовнішніх подразників, що проявляються у вигляді задоволення й незадоволення, сміливості, страху, сорому, поганого настрою, ненависті тощо. Усі перелічені чинники є джерелом конфліктів.

У зв’язку з тим, що управлінська кар’єра завжди має проб­лемний характер, то й управлінська роль потребує для себе великої міри стримування. Учені психологи, соціологи, педагоги пропонують запам’ятати такі застереження:

- у людей, зайнятих управлінням, вихованням, рівень емоційної рівноваги значно нижчий від середньостатичного рівня підлеглої особи;

- з віком рівень емоційної рівноваги ще більше падає;

- неврівноважений керівник погано впливає на інновації, зміни, пошук, мікроклімат у колективі тощо.

Бар’єр недооцінки ваги спілкування. Багато управлінців, керівників вищої ланки, маючи закладені стереотипи “чиновника-начальника”, вважають за недоцільне спілкуватися, доводити інформацію представникам “нижчої ланки”, вважають, що “їх не вистачить на всіх”. Цим самим вони втрачають найвищу духовну нагороду на свою адресу від підлеглих, забуваючи про те, що саме на “простому народі тримається світ” і завдяки йому цей управлінець керує, має роботу, живе. Проте часто управлінці про це забувають - вони більше сприйняли статус “бути начальником”.

Бар’єр неправильної установки свідомості. Установкою свідомості вважають здатність до дій відповідно до ситуації спілкування. Бар’єри неправильної, невідповідної здатності до дій виникають унаслідок:

- невідповідного стереотипу оцінок стосовно стану справ, інформації;

- недоброзичливого уявлення внаслідок зниження рівня самокритичності та підвищення власних самооцінок (не завжди обґрунтовано);

- неправильного уявлення, яке створюється внаслідок зміщення функціонально-рольових і особистих позицій;

- відсутністю інтересу - невміння управляти своєю увагою;

- нехтування фактами - поспішні висновки.

Бар’єр мови. Виникає внаслідок допущених мовних помилок. Виникає мовний бар’єр унаслідок емоційного збудження, неправильного добору слів, допущення помилок у побудові спілкування, слабкої аргументації, неволодіння соціально-психологічними механізмами спілкування.

Психологічні бар’єри. Виникають вони при невідповідності рольової компетенції особи та тієї системи спілкування, до якої особистість включена.