Управління людьми - людська потреба

Епоха лицарства минула, настала

епоха управлінців, економістів

та комп’ютерників.

Психологічна ремарка

Відомо, що понад 90% працездатного населення у світі заробляє собі на життя як працівники організацій і не можуть заробляти поза організаціями. Тому є потреба в управлінні людьми та колективами.

Ключові елементи управління людьми: керівництво, мотивація, винагорода, управління конфліктами, управління творчістю.

Процедури в процесі управління персоналом: прийняття рішень, узгодження, залучення працівників, звільнення, просування, оцінка, компенсації.

3.1.3. Мотивація управлінської діяльності

Людина - мірило всіх речей!

Протагор

Управлінська діяльність завжди мотивована свідомо чи не свідомо. Поняття “мотив” - від латинського movere - рухати, штов­хати. Стосовно ж управлінської діяльності мотивація означає спонукання до діяльності, зокрема, інтересу до розвитку, самоутвердження, реалізацію обов’язку перед колективом та суспільством. Успіх у будь-якій діяльності залежить не тільки від здібностей та знань, а й від мотивації (прагнення працювати, самореалізувати себе, досягати високих результатів). Мотиваційний інтерес управлінця забезпечує успіх у діяльності не тільки його, а й усього колективу. Управлінця спонукають до управлінської діяльності не один, а низка мотивів.

Спинимося коротко на окремих.

Мотив самоутвердження- пов’язаний з почуттям власної гідності, честолюбства, самолюбства. Стосовно управлінської діяльності в цьому разі певну роль відіграє домінанта престижу, високого статусу в колективі, фірмі. Такий мотив стимулює управлінця інтенсивно працювати і водночас саморозвиватися, бути інноваційним, - саме цього вимагає сучасна управлінська культура.

Мотив ідентифікаціїз іншою особистістю - прагнення бути схожим на героя, кумира, авторитетну особистість (батька, вчителя та ін.). Цей мотив стимулює інтенсивність праці, вдосконалення свого фаху і є особливо важливим для молодих менеджерів. Вони йдуть з інтересом набувати суміжні професії, вивчати мови.

Мотив влади- це прагнення управлінця впливати на людей, бути при владі. Мотивація влади - одна із найголовніших рушійних сил молодих управлінців до праці - “творити себе”.

Прагнення панувати, керувати іншими - це мотив, який стимулює долати значні перешкоди, докладати великих зусиль. Цей мотив створює проблеми в житті людини, вона може позбутися тієї межі, за якою є лише своє “Я”, що не дасть людям, суспільству користі (бюрократія, корупція, деспотія).

Процесуально-змістовні мотиви - коли управлінцю подобається виконувати цю діяльність, виявляти свою інтелектуальну або фізичну активність. Особистість цікавить те, чим вона займається, а дія інших чинників не виходить за рамки її інтересів, вони для неї другорядні.

Екстринсивні мотиви- коли стимулюючі фактори містяться­ поза діяльністю. Наприклад:

• мотив обов’язку, відповідальності перед суспільством, людьми;

• мотиви самовизначення та самовдосконалення;

• прагнення отримати схвалення інших;

• прагнення отримати високий статус, визнання тощо.

Мотив саморозвитку- цей мотив стимулює управлінця до копіткої праці. На думку А. Маслоу, це прагнення до повної реалізації своїх здібностей та прагнення відчути свою компетентність, проте він дуже ризикований, тому що не кожна особистість легко йде на зміни свого стереотипу. Саморозвиток, рух уперед часто супроводжуються внутрішньособистісним конфліктом. А. Маслоу стверджує, що розвиток відбувається тоді, коли наступний крок уперед об’єктивно дає більше радості, більше внутрішнього задоволення, ніж попередні [65].

Мотив досягнення - це прагнення досягти високих результатів та майстерності в діяльності. Відомо, що успіхи в управлінській діяльності залежать не тільки від здібностей, навичок, знань, а й від мотиваційних інтересів, спрямованих на діяльність, яка стимулюється [35, с. 23]:

• вагомістю досягнення успіху;

• надією на успіх;

• суб’єктивно оцінюваною вірогідністю досягнення успіху;

• суб’єктивними еталонами досягнення.

Просоціальні мотиви, або суспільно значущі, як їх часто називають соціологи. До цієї групи належать мотиви, пов’язані з усвідомленням суспільного значення діяльності, з почуттям обов’язку, відповідальності перед фірмою, людьми колективу, де працює управлінець, або суспільством. Такі управлінці дуже потрібні сучасному українському суспільству, бо їм притаманні просоціаль­ні, патріотичні, громадянські норми і принципи, їм властиві нормативність, лояльність до групових стандартів, визнання та захист групових цінностей, намагання реалізувати людські прагнення.

Такі управлінці, активні керівники, сумлінно виконують професійні обов’язки. Вони вважають, що від їх праці та зусиль залежить загальнонародна справа. Про потребу саме таких управлінців для майбутнього українського уряду заявляв В. Ющенко (екс-прем’єр).

Мотив афіляції(від англійського affilation - приєднання) - це прагнення до встановлення або підтримання стосунків з іншими людьми, схильність до контактів та спілкування. Ця мотивація була популярною за радянської системи і продовжує існувати в системі стосунків колишньої компартійної еліти через пиятики, пікніки, знайомства. “Блат” має бути неприйнятним для справжньої управлінської еліти.

Негативна мотивація- це спонукання, викликане усвідомленням можливих неприємностей, незручностей, покараннь, які можуть бути здійснені у разі невиконання відповідних наказів, прохань тощо. Це простежується в сучасному українському соціумі в середовищі політичної та управлінської еліти, особливо серед депутатського корпусу та представників олігархічних груп, у середовищі тіньової номенклатури. Саме це призводить управлінців та урядовців до проблемних ситуацій у їх середовищі та зневіри народу до управлінської еліти.