Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Пiрен-конф-сканер.doc
Скачиваний:
89
Добавлен:
06.02.2016
Размер:
1.11 Mб
Скачать

Глава 2. Конфлікт: його суть, складові, психологія

Усякий, хто хоче змінити людей,

повинен перш за все змінити

умови їх життя.

Народна мудрість

1.2.1. Структурні елементи конфлікту

З чого почати вивчення конфліктів? Найперше - з визначення причин конфлікту. Як правило, справжні причини конфліктів замовчуються, водночас конфлікти втягують у свою орбіту все нових і нових учасників.

Можна подати таку схему конфлікту:

конфліктна ситуація + інцидент конфлікт

Розглянемо суть цих понять з прагматичної точки зору.

Конфліктна ситуація -це нагромадження суперечностей, що вміщують суттєву причину конфлікту.

Інцидент - це збіг обставин, що є приводом для конфлікту.

Як відомо з практики, найчастіше конфлікт виникає не зненацька. Йому передують певні прояви поведінки, що виступають його сигналом. У зв’язку із цим заслуговує на увагу аналіз сигналів. Спробу дати перелік їх зробили Х.Корнеліцс, Ш.Фейр.

Автори виділяють такі сигнали конфлікту:

криза (проявляється у відчайдушних суперечках, коли люди ображають одне одного, втрачають контроль над емоціями, здатні до крайнощів);

напруження (цей стан спотворює сприйняття іншої людини, її вчинків, взаємини з нею стають причиною занепокоєності);

непорозуміння (як правило, виникає через неправильні висновки з певної ситуації внаслідок відсутності взаєморозуміння);

інцидент (як правило, це є лише привід, який може викликати деяке роздратування);

дискомфорт (інтуїтивне відчуття, що щось “не так”).

Конфлікт - це відкрите протистояння, як наслідок інтересів і позицій, що взаємо виключають одні одних.

Існує думка, що врегулювати конфлікт означає:

- ліквідувати конфліктну ситуацію;

- вичерпати інцидент.

Однак життєвий досвід доводить, що коли конфліктну ситуацію з об’єктивних причин подолати неможливо, то варто бути дуже обачним, щоб не створити інциденту як попередника конфлікту.

Стрижневу роль у врегулюванні конфліктувідіграє правильне формулювання конфліктної ситуації. Це повинен робити кваліфікований фахівець, який добре обізнаний з причинами конфлік­тів.

В.А. Шейнов у роботі “Конфлікти в нашому житті та їх врегулювання” пропонує “Правила найбільш ефективного вивчення конфліктної ситуації” [119]. Їх шість.

Правило 1.Пам’ятайте, що конфліктна ситуація - це те, що необхідно долати.

Правило 2.Конфліктна ситуація завжди виникає раніше за конфлікт. Конфлікт виникає одночасно з інцидентом.

Правило 3.Сам опис конфліктної ситуації повинен підказувати, що робити, як себе поводити в ній.

Правило 4. Поставте собі запитання “чому?” і думайте над ним до того часу, доки не з’ясуєте першопричини, з якої виникають конфліктні ситуації.

Правило 5.Сформулюйте конфліктну ситуацію своїми словами, по можливості не повторюючи слів з описання конфлікту.

Суть цієї ситуації в тому, що при розгляді конфлікту багато говоримо про його видимі сторони (про конфлікт та інцидент). До розуміння конфліктної ситуації приходимо після певних висновків та узагальнень. Таким чином, у її формулюванні з’являються слова, яких не було раніше.

Правило 6. У формулюванні конфліктної ситуації бажано обходитися мінімумом слів (“стислість - сестра таланту”).

Таким чином, конфліктна ситуація - це діагноз хвороби під назвою “конфлікт”. Тільки правильний діагноз веде до можливого виліковування такої хвороби. Як бачимо, в тому і полягає потреба вивчати проблеми та теорію конфліктів (у рамках можливого).

Для аналізу структури конфлікту необхідно виділити основні його складові.

І. Конфліктні сторони- окремі особи або групи, можуть бути змішані, а інші учасники - співчувальники (з одного або з другого боку), провокатори (підбурювачі), примирювачі, консультанти, невинні.

ІІ. Зона розбіжностей - предмет, факт, проблема. Вона не завжди може бути легко виявлена. Нерідко учасники конфлікту самі її чітко не уявляють. Однак, коли почнуть конфліктувати, зона розбіжностей розбухає, у ній виникають все нові й нові зони. Коли конфліктологи досягають згоди за якимось пунктом, то зона розбіжностей звужується. При ліквідації всіх розходжень вона зникає, що означає завершення конфлікту.

ІІІ. Уявлення про ситуацію. Кожен з учасників має своє уявлення про конфліктну ситуацію. Конфліктанти бачать справу по-різному - це, власне, і створює грунт для їх зіткнення. Стосовно до конфлікту це значить: якщо людина вважає конфліктну ситуацію реальною, то це тягне за собою реальні конфліктні наслідки.­

IV. Мотиви.Чому двоє людей уявляють собі одне і те ж по-різному? Для цього повинні бути якісь причини. Причин багато. Великий Шекспір писав, що кожна людина - цілий світ у мініатюрі, який ніхто ніколи не зможе пізнати й зрозуміти повністю. Однак у кожної людини складається свій комплекс установок, потреб, інтересів, думок, ідей. Мотиви можуть бути як усвідомленими, так і неусвідомленими. Конфліктологові далеко не завжди легко зрозуміти мотиви, якими керуються конфліктанти. Люди нерідко приховують справжні мотиви своєї поведінки, бо самі їх як треба не розуміють, навіть інколи щиро помиляються стосовно них. Для конфліктолога дуже важливо розібратися в мотивах, намаганнях конфліктантів, оскільки інакше не зрозуміти їх поведінки і спрямувати хід конфлікту на конструктивне врегулювання.

V. Дії.Коли у людей, які конфліктують, є зона розбіжностей, різні уявлення про ситуацію, що виникає у зв’язку з існуванням цієї зони, які суперечать одна одній, водночас нездійсненні мотиви і цілі - то, природно, що ці люди починають поводити себе так, що їх дії стикаються. Дії кожної сторони заважають іншій стороні досягти своєї мети - тому їх дії набувають в очах обох негатив­них, некоректних оцінок. Конфліктолог повинен бачити за видимими проявами конфлікту його невидимі сторони. Така його місія.­

У конфліктних стосунках доцільно виділити об’єктивні й суб’єктивні фактори, дії яких штовхають людей на конфлікт.

Об’єктивні фактори - це реальні обставини, суб’єктивні фактори - це чинники, що являють собою стимули до конфліктних дій, зумовлені ілюзорними обставинами, що такими видаються­ конфліктантам.

Нині досить поширеною є схема аналізу конфлікту, розроблена Л.А.Петровською. Ця схема включає: а) структуру конфлікту;­ б) його динаміку; в) функції; г) типологію.

Мають місце й інші спроби побудови системи понять для опису конфліктів. Так на основі аналізу різних підходів до понятійного розгляду пропонують: 1) сутність конфлікту; 2) його генезу; 3) еволюцію конфлікту; 4) класифікацію; 5) структуру; 6) дина­міку; 7) функції; 8) особу в конфлікті; 9) запобігання; 10) врегулювання; 11) методи вивчення конфлікту [2].

На нашу думку, цей підхід включає весь комплекс методологічних і методичних засобів дослідження проблеми конфлікту. Проте наука і практика потребують різних підходів, оскільки жоден з конфліктів не є тотожним один до одного.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]