Основні тактичні ходи в конфлікті

Слово - теж учинок.

Л.М.Толстой

Менеджери пропонують:

• раціональне переконання (використання фактів та логіки для підтвердження своєї позиції);

• натиск (вимоги, накази, погрози);

• апеляція до влади;

• дружня поведінка (створення в опонента враження про наявність у нього гарних якостей);

• коаліційна тактика (прохання про підтримку, пропозиції про союз);

• укладання угод (взаємний обмін матеріальними благами, обіцянки);

• введення опонента у стан тривоги, розгубленості;

• управління його увагою;

• створення ефекту несподіванки тощо.

Усе це допоможе “охолонути “ опонентові й оцінити стан справ, а згодом - прийняти нормальне рішення.

1.2.11. Міжособистісні конфлікти та їх першопричини. Як запобігти конфліктогенам

Порушення міри навіть

у добрих справах ганебне.

Пелагій

Міжособисті конфлікти та їх першопричини

Міжособистий конфлікт- окремий випадок взаємодії між людьми в процесі їх спілкування та спільної діяльності. Найбільш очевидні вияви міжособистих конфліктів через взаємні звинувачення, суперечки, нападки та захист.

В усякому міжособистому конфлікті існують два або кілька учасників та певна ситуація їх взаємодії.

Які способи слугують стриманню агресії? Існує три способи зняття агресії - пасивний, активний і логічний.

Дамо їм коротку характеристику.

Пасивнийспосіб полягає у тому, щоб “поплакатися”.

Активнийспосіб - це спосіб, який проявляється у дії.

Логічний спосіб полягає в тому, щоб працею думки вгамувати емоції.

Подолання егоїзму теж потребує свого прийому. Найбільша перемога над егоїзмом особи - та, яку отримує егоїст над собою, коли він усвідомлює, яке зло він собі робить такою поведінкою. Його не люблять, йому не співчувають, з ним не діляться тощо.

Для визначення причин конфліктів потрібен всебічний і глибокий аналіз як дій, позицій, психологічних особливостей його учасників, так і обставин, що виникли в ситуації їх взаємодії.

Які ж причини конфліктів? У психологічній, конфліктологіч­ній, науковій літературі виділяють такі причини:

- інформаційні (неточні факти, чутки, запізнілі інформації тощо);

- поведінкові фактори (намагання до зверхності, прояв агресивності, прояв егоїзму);

- фактори стосунків (незадоволення від взаємодії сторін);

- ціннісні фактори (принципи, що проголошуються чи заперечуються, які ми потребуємо або відхиляємо);

- структурні фактори (влада, політичні партії і течії, релігія, право тощо).

Однак у реальному житті, як правило, “чисті”, тобто зумовлені тільки однією групою причин конфлікти, зустрічаються вкрай рідко.

Міжособисті конфлікти можна класифікувати:

- за сферами існування;

- за ефектом та функціональними наслідками;

- за критерієм реальності або правдивості тощо.

Першопричини міжособистих конфліктів

Мудрий має міру в усьому:

у доброму й злому.

Народна мудрість

Типи конфліктогенів міжособистого характеру різні. Більшість конфліктогенів можна віднести до одного з трьох запропонованих типів:

• прагнення до зверхності;

• прояв агресивності;

• прояв егоїзму.

Прагнення до зверхностіможе проявитися через:

• зверхність (наказ і загроза, критика, насмішка, сарказм);

• зверхність у доброзичливості (“не ображайтеся”, “заспокойтеся”, “невже ви не розумієте”, “ви мудра людина, але такий вчинок (дія) …” тощо;

• хвальба, розмови про свої успіхи (правдиві й вигадані);

• категоричність, безапеляційність, вияв надмірної впевненості у своїй правоті;

• нав’язування своїх порад (давайте пораду лише тоді, коли у вас її просять);

• перебивання розмови співбесідника (ніби ваші думки більш цінні, ніж думки інших);

• приховування інформації по роботі або видача її певним особам;

• жарти над окремими особами в колективі;

• обман усіх або окремих осіб;

• нагадування про якусь неприємну для співрозмовника ситуацію;

• перекладання відповідальності на інших людей тощо.

Прояви агресивності:

- природна агресивність - коли людина не може жити без сварки (частіше жіноча стать);

- людина з підвищеною агресивністю (конфліктоген) часто розв’язує свої внутрішні проблеми за рахунок інших;

- людина з агресивністю нижче за середню ризикує домогтися в житті менше, ніж заслуговує;

- ситуативна агресивність (фрустрація).

Пам’ятаймо, що агресивність нерідко стимулює невроз та інші психічні розлади.

Прояви егоїзму:

- егоїст домагається чогось для себе за будь-яких обставин, нехтуючи етикою.