Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Универ 03.05.2013 18-15 / Менеджмент персоналу / Комплекс з МП до друку.doc
Скачиваний:
83
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
2.69 Mб
Скачать

4. Наукове і навчально-методичне забезпечення професійного навчання

Забезпечення необхідного рівня професійного навчання працівників державної податкової служби України вимагатиме розширення тематики досліджень, відповідного навчально-методичного забезпечення для:

  • визначення разом із зацікавленими міністерствами та відомствами раціонального змісту та термінів навчання відповідно до вимог кваліфікаційних характеристик та посадових інструкцій;

  • розроблення методик професійного навчання працівників державної податкової служби України та визначення порядку їх запровадження;

  • визначення науково обгрунтованих нормативів матеріально-технічного та кадрового забезпечення системи професійного навчання;

  • розроблення наукової методики розрахунку поточної та перспективної потреби в спеціалістах;

  • підготовки методики визначення соціальної та економічної ефективності та якості професійного навчання;

Навчальне-програмне забезпечення передбачає створення інформаційного банку типових навчальних планів та програм:

  • підготовки фахівців за освітньо-професійними програмами у галузі оподаткування в університеті;

  • підвищення кваліфікації за професійними програмами;

  • підвищення кваліфікації шляхом здійснення дистанційного навчання (з використанням новітніх комп’ютерних технологій).

Контрольні питання

  1. Визначте сутність, мету й основні принципи професійного навчання.

  2. Визначіть організаційну структуру та управління системою професійного навчання в ДПС України.

  3. Які нові форми та методи навчання запроваджуються в Національному університеті ДПС України?

5. Методичні вказівки до організації підготовки, виконання і проведення семінарсько-практичних занять, самостійної, індивідуально-консультаційної та розрахункової роботи:

Рекомендації для студентів денної та заочної форм навчання з курсу “Менеджмент персоналу” для підготовки магістрів галузі знань 0305 «Економіка та підприємництво» спеціальностей 8.03050801 «Фінанси і кредит», 8.03050901 «Облік і аудит», 8.03050401 «Економіка підприємства», 8.03050301 «Міжнародна економіка» денної та заочноїформ навчання розроблені на основі робочої навчальної програми курсу “Менеджмент персоналу” затвердженої у 2010 році

5.1. Семінарсько-практичні заняття

Активність на семінарсько-практичних заняттях відноситься до поточного контролю знань і оцінюється за 10-ти (8-ми) бальною шкалою: максимальна оцінка за одне заняття дорівнює двом балам(5*2=10; 2-гий варіант-4*2=8, включаючи тестовий контроль). Готуючись до семінарсько-практичних занять студенти досліджують визначені в програмі теоретичні питання, вивчають основні поняття, підбирають і опрацьовують матеріал для виконання самостійної, індивідуальної та розрахункової робіт.

Семінарсько-практичне заняття №1

Теми 1- 2. Управління персоналом в сучасних умовах та його методологія

Питання та завдання для підготовки до заняття і перевірки знань

  1. Історія, сучасність та перспективи розвитку менеджменту персоналу в Україні.

  2. Теоретичні основи науки управління персоналом.

  3. Характеристика та аналіз адміністративних методів управління.

  4. Сутнісна специфіка економічних методів управління персоналом.

  5. Переваги та недоліки соціально-психологічних методів управління персоналом.

Основні поняття

  1. Менеджмент персоналу – це стратегічне й оперативне управління діяльністю, спрямоване на підвищення ефективності використання людських ресурсів організації.

  2. Теоретичними джерелами науки менеджменту персоналу є:

  • теорія ринку праці, сутність якої полягає в обґрунтуванні закономірностей взаємодії попиту і пропозиції робочої сили на зовнішніх та внутрішніх ринках праці;

  • поведінкові теорії, які пов’язані зі спонуканням персоналу до цілеспрямованої активної праці, формуванням позитивного відношення працівників до роботи та їх мотивацією;

  • організаційні теорії, предметом дослідження яких є кординація діяльності членів колективу і керівництво процесами адаптації організацій до мінливих умов зовнішнього середовища.

  • Принципи управління персоналом – це об’єктивні правила управлінської поведінки, що витікають із потреб об’єкта управління.

  • Методи управління персоналом – це конкретні способи та прийоми здійснення управлінської діяльності.

  • Адміністративні методи – способи здійснення управлінського впливу на персонал, які базуються на владі, дисципліні і покаранні.

  • Психологічні методи – сукупність прийомів впливу на поведінку працівників з метою досягнення поставлених цілей управління.

  • Соціально-психологічні методи – способи здійснення управлінських впливів на персонал, які базуються на використанні закономірностей соціології і психології.

  • Економічні методи – способи здійснення управлінських впливів на персонал на основі використання економічних законів та категорій і товарно-грошових відносин.

  • Комунікації – це способи спілкування і передачі інформації від людини до людини у вигляді усних і письмових повідомлень, за допомогою мови рухів і параметрів мовлення.

  • Переговори – це процес обміну думками для досягнення згоди з певної проблеми.

  • Етикет – установлений регламентами і прийнятий порядок проведення прийомів і форм поведінки культурних людей у суспільстві. Розрізняють дипломатичний і світський етикет.

    Візуальне супроводження

    Рис. 1. Посадові злочини, які підпадають під кримінальну відповідальність

    Рис. 2. Класифікація адміністративних методів управління персоналом

    Таблиця 1

    Позитивні та негативні впливи методів адміністративного управління

    Позитивний метод впливу

    Негативний метод впливу

    1

    2

    1. Ріст рівня регламентації управління (організаційний вплив)

      1. Наявність добре відпрацьованого статуту підприємства із вільним доступом до нього працівників

      2. Розвиток партнерських відносин адміністрації і профсоюзів через колективний договір

      3. Розробка чітких Правил внутрішнього трудового розпорядку і робота із персоналом

      4. Наявність чіткої організаційної і штатної структур і їх щорічне корегування у зв'язку із змінами умов виробництва

      5. Розробка чітких положень про підрозділи, які регламентують адміністративні і функціональні зв'язки всередині підприємства

      6. Наявність чітких посадових інструкцій із визначенням функціональних обов'язків працівника і нормуванням праці

      7. Розвиток контрактної схеми організації оплати праці і збільшення питомої ваги співробітників, які мають контракти

    1. Неефективний організаційний вплив на персонал:

      1. Типовий статут підприємства, який зберігається за "сімома печатями"

      2. Прийняття формальних колективних договорів (або відсутність їх на підприємстві) і конфронтація з профсоюзами

      3. Використання типових або застарілих Правил внутрішнього трудового розпорядку

      4. Відсутність або використання застарілої організаційної структури, наявність в штатному розкладі "пролісків"

      5. Відсутність або використання застарілих положень про підрозділи, які не відповідають умовам виробництва

      6. Відсутність посадових інструкцій, орієнтація на усні вказівки керівництва, використання застарілих інструкцій.

      7. Відсутність або ліквідація контрактної системи організації і оплати праці.

    2. Ефективні види розпоряджувальних впливів:

    1. Чіткі накази із зазначенням стану питання, заходів, ресурсів, строків і відповідальних

    2. Чіткі розпорядження заступників директора із казанням оперативних доручень

    3. Чіткі усні вказівки керівництва на всіх рінях управління

    4. Застосування системи контролю виконання документів на підприємстві

    2. Неефективні види розпоряджувальних впливів:

    1. Розпливчасті або суперечливі накази із констатацією стану питання і без чітких заходів

    2. Розпливчасті або суперечливі розпорядження заступників директора

    3. Нечіткі суперечливі усні вказівки керівництва

    4. Відсутність системи контролю виконання документів на підприємстві або її низька ефективність

    3. Баланс між адміністративними методами покарання і заохочення

    1. Скорочення плинності персоналу, аналіз причин звільнення і розробка заходів по їх усуненню

    2. Звільнення працівників за ініціативою адміністрації тільки у випадку грубого порушення внутрішніх нормативних документів

    3. Виключне використання методів покарання співробітників (сувора догана)

    4. Ефективне застосування методу адміністративного заохочення співробітників за досягнуті результати (підвищення посади, збільшення оплати праці, направлення на стажування)

    5. Використання японського правила: упущення записуються, досягнення заохочуються

    3. Дисбаланс між адміністративними методами покарання і заохочення

    1. Ріст плинності персоналу, відсутність аналізу причин звільнення

    2. Байдуже відношення до звільнення співробітників, розправа із неугодними тошо.

    3. Часте і не завжди обґрунтоване використання методів покарання співробітників для остраху інших

    4. Відсутність зв'язку адміністративного заохочення із досягнутими співробітником результатами (оголошення догани , а потім підвищення посади)

    1. Відсутність чітких правил покарання і заохочення