4.1. Теоретичні основи менеджменту персоналу

ТЕМА 1. Управління персоналом у сучасних умовах

Мета: розкрити роль людського фактора в сучасній системі управління; дати порівняльну характеристику керівництва у плановій та ринковій економіці; визначити особливості управління людськими ресурсами в умовах форму­вання і розвитку ринкової економіки; розглянути сучасні вимоги до ефек­тивного МП та показати напрями його подальшого розвитку.

План

1. Роль керівних кадрів у процесі трансформації економічної системи від планової до ринкової.

2. Менеджмент персоналу в умовах розбудови ринкової економіки.

3. Світові тенденції розвитку менеджменту персоналу.

1. Роль керівних кадрів у процесі трансформації економічної системи від планової до ринкової

Процес трансформації економічної системи від планової до ринкової вимагає не просто зміни економічних структур. Основна сутність і складність цього процесу полягає в необхідності зміни свідомості людей, які здійснюватимуть цю трансформацію.

Особливості керівництва в плановій економіці:

1. Керівники були державними чиновниками, призначеними “зверху” і відібраними відповідно до партійно-політичних критеріїв.

2. Керівна діяльність і ділове спілкування з підлеглими обмежувались відданням і отриманням вказівок та наказів.

3. Обмеженість права голосу в “верхах” і права брати участь у прийнятті рішень “внизу” при великому формалізмі прийняття рішень.

4. Необхідність вирішувати численні оперативні проблеми на шкоду концептуальним.

5. Відсутність у керівників мотивації до підвищення ефективності.

Особливості керівництва в ринковій економіці

Достатньо інформаційна схема відображення різноплановості ролей менеджера в умовах ринку запропонована Мінтцбергом:

1. Формування міжособистісних відносин (зразок, інтегратор, лідер).

2. Побудова інформаційних зв’язків (збирач, розподілювач інформації, інформатор).

3. Прийняття управлінських рішень (підприємець, розподілювач ресурсів, організатор переговорів, менеджер кризових ситуацій).

Вимоги до компетенції менеджера:

1. Професійна компетенція – специфічні “технічні” знання, які необхідні в конкретному трудовому процесі (спеціальні знання, навички та вміння застосовувати конкретні методи і прийоми для вирішення відповідних конкретних проблем).

2. Методична компетенція – здібності до сприйняття та інтерпретації інформації, структурування проблем, системного мислення. Мова йде про екстрафункціональні здібності, пов’язані не з конкретним “технічним” трудовим процесом, а з його організаційними та соціальними взаємозв’язками.

3. Соціальна компетенція – здатність до спілкування, співробітництва, вирішення конфліктів, тобто – здатність керувати співробітниками і підтримувати зовнішні комунікації.

У плановій економіці внаслідок переважання оперативних функцій керівництва підприємством перевага віддавалась професійній компетенції.

В умовах ринкової економіки відбувається зміщення профілю необхідних якостей керівника в бік підвищення ролі методичної і соціальної компетенції.

Особливості керівництва в перехідній економіці:

• керівнику необхідні кваліфікації, які відрізняються як від тих, що були в плановій економіці, так і від тих, які характерні для відносно стабільної системи ринкової економіки;

• трансформація економіки характеризується ризиком і невизначеністю, складними і динамічними змінами навколишнього середовища. Тому керівник по­ви­­­­нен вміти приймати нові, нестандартні рішення і ризикувати;

• керівник повинен мати інтуїцію, уміння оцінити ситуацію, сміливість, експериментаторство; теоретичні і практичні рекомендації для керівників у таких умовах не розроблені;

• на зміну практиці обману й імітації діяльності повинна прийти готовність проявити індивідуальну активність, спрямовану на якісне покращання виробничого процесу. Цього неможливо досягти в умовах авторитарного стилю керівництва;

• в умовах перехідної економіки завдання, які стоять перед керівниками, схожі на завдання, які постають у ринковій економіці тіль­­ки в кризових ситуаціях. Але й тоді в запасі у “ринкових” фірм залишаються стабільніші елементи планування, ніж у період трансформації економіки.

• підвищується роль керівника як лідера, зразка для наслідування (зразок лояльності до цілей фірми, надійності, готовності до дій, роботи з підвищеним навантаженням), тільки в такому разі він може виконувати керівні функції;

• керівник повинен бути “інтегратором” – він повинен уміти справлятись з конфліктами, породженими невпевненістю, різницею в трудовому навантаженні, відсутності єдності поглядів стосовно нового шляху розвитку;

• керівник у перехідній економіці є менеджером кризових ситуацій, це вимагає від нього швидкої реакції на поточні події при збереженні повної уваги до комплексних аспектів.

Висновок: ролі і функції керівників в умовах трансформації ринкової економіки відрізняються від їх ролі і функцій як в плановій, так і в ринковій економіці. Вони складніші та багатогранніші і вимагають високого професіоналізму.

Ролі менеджера залежно від фази розвитку економічної системи¹

Ролі менеджера	Планова економіка	Перехідна економіка	Ринкова економіка
Формування міжособистісних відносин взірець для наслідування інтегратор лідер Побудова інформаційних зв’язків збирання інформації розподіл інформації інформатор Прийняття управлінських рішень підприємець менеджер кризових ситуацій розподілювач ресурсів організатор переговорів	+ - - + + - - - ++ -	++ ++ ++ ++ + + ++ ++ + ++	+ + ++ ++ + ++ ++ + + +

¹ Управление персоналом в условиях социальной рыночной экономики / Под ред. Райнера Марра,Герберта Шмидта. – М.: Изд. МДУ, 1997.