7. Право користування землею. Оренда землі

Земельні ділянки можуть надаватися у постійне користування та в оренду.

Право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Пра­ва постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі стро­кове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхід­ною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юри­дичним особам України, іноземним громадянам і особам без грома­дянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути:

— короткостроковою — не більше 5 років;

— довгостроковою — не більше 50 років.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Орендодавцями земельних ділянок є їх влас­ники або уповноважені ними особи. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої вла­ди або органу місцевого самоврядування шляхом укладення догово­ру оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і оренда­рем. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або дого­вором, мають право:

— самостійно господарювати на землі;

— власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію;

— використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копали­ни, торф, лісові угіддя, водні об'єкти, а також інші корисні влас­тивості землі;

— на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

— споруджувати житлові будинки, виробничі та інші будівлі і спо­руди.

Поряд з правами, землекористувачі мають ряд обов'язків:

— забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;

— додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;

— своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;

— не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;

— підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні власти­вості землі;

— своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використан­ня земель та інших природних ресурсів у порядку, встановлено­му законом;

— дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'яза­них з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;

— зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зро­шувальних і осушувальних систем.

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель дер­жавної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місце­вого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекори­стувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користу­ванні земельні ділянки, але за чинним Земельним кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) госпо­дарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянсь­ким (фермерським) господарством відповідно до закону. При— цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищува­ти розміру земельного податку.

Земельний кодекс встановив право земельного сервітуту.

Право земельного сервітуту — це право власника або земле­користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Вста­новлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника зе­мельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земель­ної ділянки, щодо якої він встановлений.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вима­гати встановлення таких земельних сервітутів:

— право проходу та проїзду на велосипеді;

— право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

— право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій;

— право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чу­жої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

— право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

— право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

— право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до при­родної водойми;

— право прогону худоби по наявному шляху;

— право встановлення будівельних риштувань та складування бу­дівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

— інші земельні сервітути.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між влас­никами сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішен­ням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. Власник земельної ділянки, щодо якої встанов­лений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, зав­даних встановленням земельного сервітуту.

Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках:

— поєднання в одній особі суб'єкта права земельного сервітуту, в інтересах якого він встановлений, та власника земельної ділянки;

— відмови особи, в інтересах якої встановлено земельний сервітут;

— рішення суду про скасування земельного сервітуту;

— закінчення терміну, на який було встановлено земельний сер­вітут;

— невикористання земельного сервітуту протягом трьох років;

— порушення власником сервітуту умов користування сервітутом.На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передба­ченому законом або договором.

Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом встановлення:

— заборони на продаж або інше відчуження певним особам про­тягом установленого строку;

— заборони на передачу в оренду (суборенду);

— права на переважну купівлю у разі її продажу;

— умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;

— умови розпочати і завершити забудову або освоєння земель­ної ділянки протягом встановлених строків;

— заборони на провадження окремих видів діяльності;

— заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього виду нерухомого майна;

— умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

— умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

— умови надавати право полювання, вилову риби, збирання ди­корослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

— інших зобов'язань, обмежень або умов.