З. Шлюбно—сімейне право

1. Предмет та джерела шлюбно—сімейного права

Шлюбно—сімейне право — це галузь права України, норми якої регулюють порядкок укладення шлюбу, взаємні особисті та майнові права подружжя, взаємні права та обов'язки батьків і дітей, розірвання шлюбу та визнання його недійсним. Шлюбно—сімейне право регулює також відносини усиновлення, опіки і піклування тощо.

Основним джерелом шлюбно—сімейного права є Кодекс про шлюб і сім'ювід 1 січня 1970 р.

Кодекс про шлюб і сім'ю включає такі розділи:

— загальні положення;

— шлюб;

— сім'я;

— опіка і піклування;

— акти громадянського стану;

— застосування законодавства України про шлюб і сім'ю до іно­земних громадян і осіб без громадянства. Застосування зако­нодавства про шлюб і сім'ю іноземних держав, міжнародних договорів і угод.

Новий кодифікований акт, покликаний регулювати шлюбно—сімейні відносини. Сімейний кодекс Українивід 10 січня 2002 р. вступає в силу 1 січня 2003 р.

2. ПОНЯТТЯ ШЛЮБУ, УМОБИ І ПОРЯДОК ЙОГО УКЛАДЕННЯ

Шлюбом в Україні визнається юридично оформлений добро­вільний союз чоловіка і жінки з метою утворення сім'ї. Шлюб укладаєть­ся у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Це ро­биться як в інтересах держави, так і майнових прав подружжя та дітей. Релігійний обряд вінчання, а також згода батьків юридичного значення не мають.

Укладення шлюбу відбувається по закінченні місячного строку після подачі бажаючими одружитися заяви в орган реєстрації актів громадянського стану (РАГС). На прохання осіб, які одружуються, цей строк при наявності поважних причин може бути скорочений орга­ном РАГСу.

Для укладення шлюбу необхідні такі умови:

— взаємна згода осіб, які одружуються;

— взаємна обізнаність про стан здоров'я один одного;

— досягнення ними шлюбного віку (в Україні — 18 років для чо­ловіків та 17 років для жінок). Виконавчі органи місцевих рад можуть у виняткових випадках знижувати шлюбний вік.

Не допускається укладення шлюбу:

— між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі;

— між родичами по прямій висхідній і нисхідній лінії, між повнорід—ними і неповнорідними братами й сестрами, між усиновителя­ми й усиновленими;

— між особами, з яких хоча б одна визнана судом недієздатною внаслідок душевної хвороби або слабоумства.

Особи, що вступають у шлюб, мають право за власним бажанням укласти шлюбний контракт.

Шлюбний контракт — це угода, в якій передбачаються взаємні майнові права і обов'язки, зокрема питання, пов'язані з правом влас­ності на майно, утримання подружжя і т. д.

Шлюбний контракт укладається до реєстрації шлюбу і вступає в силу з моменту реєстрації шлюбу. Укладається контракт за місцем проживання однієї з сторін або за місцем реєстрації шлюбу у пись­мовій нотаріальній формі. Неповнолітні, яким шлюбний вік знижено у відповідності з законом, укладають шлюбний контракт зі згоди батьків або інших законних представників. Зміни у шлюбний контракт можуть бути внесені під час перебування у шлюбі договором, який укладаєть­ся у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.

Якщо шлюбний контракт укладений з порушенням закону або він погіршує становище одного з подружжя у порівнянні із законодав­ством про шлюб і сім'ю, такий контракт може бути визнаний судом недійсним.

Якщо особи, які подали заяву про одруження, не з'явилися до орга­ну РАГСу протягом місячного строку і не повідомили причину неявки,—заява втрачає силу. Укладення шлюбу без присутності осіб, що його укладають, не допускається.

У документах, що посвідчують особу тих, що одружилися, простав­ляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, імені, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєст­рації шлюбу. Подружжю видається свідоцтво про одруження встанов­леного зразка.