13. Поняття, підстави і види цивільно—правової відповідальності

Цивільно—правова відповідальність — це встановлена законом негативна реакція держави на цивільне правопорушення, що вияв­ляється в позбавленні особи певних цивільних прав чи накладенні на неї обов'язків майнового характеру.

Склад цивільного правопорушення є підставою для притяг­нення до цивільно—правової відповідальності і включає:

— наявність майнової і моральної шкоди.

Майнова шкода — це будь-яке зменшення наявного майна (позитивна шкода) або неодержання доходів, що їх мав би одержати кредитор, якби зобов'язання було виконане (упущена вигода).

Моральна шко­да може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкод­женням здоров'я тощо;

— протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди;

— вина заподіювача шкоди.

Вина — це психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки. У цивільному праві існує пре­зумпція вини боржника, тобто особа, яка не виконала зобов'я­зання чи вчинила позадоговірну шкоду, вважається винною,

поки не доведе протилежного. Вина може бути у формі умис­лу чи необережності. За деякі дії, у передбачених законом чи угодою випадках, може наступати відповідальність без вини. До таких випадків належать: невиконання грошового зобов'я­зання; втрата, недостача чи пошкодження майна зберігачем; заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки;

— причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою.

Існує декілька способів класифікації видів цивільно—правової відповідальності. Цивільно—правова відповідальність може бути до­говірною і позадоговірною.

Договірна відповідальність настає в разі порушення умов до­говору.

Позадоговірна відповідальність настає у випадку заподіяння шкоди майну чи здоров'ю, якщо між заподіювачем шкоди і потерпі­лим не було цивільно—правового договору.

Якщо у цивільних правовідносинах є кілька зобов'язаних суб'єктів, наступає один з таких видів відповідальності:

— часткова (дольова);

— солідарна;

— субсидіарна (додаткова).

Часткова (дольова) відповідальність передбачає, що кожна з зобов'язаних осіб несе відповідальність тільки у своїй частці.

Солідарна відповідальність передбачає, що кредитор має пра­во звернути стягнення як в частині, так і в цілому на майно всіх борж­ників, частини їх або одного з них. Виконання солідарного зобов'я­зання одним із декількох боржників звільняє решту від відповідаль­ності. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом або договором. Якщо одна з цих осіб відшко­дує потерпілому збитки, то вона має право зворотної вимоги (рег­рес) до кожного з решти боржників у рівній частці.

Субсидіарна (додаткова) відповідальність передбачає на­явність крім основного боржника ще й додаткового. У разі неможли­вості відшкодування збитків основним боржником до відповідаль­ності притягається додатковий. Наприклад, неповнолітній у віці від 15 до 18 років сам несе відповідальність за вчинену ним шкоду за наявності у нього власного майна. Якщо неповнолітній не має тако­го майна, або майна недостатньо, відшкодовувати заподіяну ним шкоду зобов'язані його батьки чи піклувальники, які несуть субсиді—арну відповідальність.

Боржник звільняється від відповідальності за невиконання зо­бов'язання або вчинення позадоговірної шкоди, якщо мала місце непереборна сила чи випадок.

Випадок (казус) — це дія, що має зовнішні ознаки проступку, але не тягне за собою юридичної відповідальності, бо не містить вини.

Непереборна сила (форс—мажор) — надзвичайна подія, яку за даних умов не можна було відвернути (наприклад, стихійне лихо, військові дії тощо).