13. Законність, її принципи і гарантії

Законність — це такий правовий режим у державі, за якого діяльність усіх державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюєть­ся відповідно до вимог закону. Законність є невід'ємним елементом демократії.

Основними умовами законності є:

— наявність системи законодавства, що відображає волю та інтереси більшості населення і спрямоване на забезпечення прав людини;

— високий рівень правової культури населення, тобто повага до права і прагнення суб'єктів правовідносин діяти у встановлених правом межах;

— наявність гарантій, за допомогою яких у суспільстві підтри­мується, ав разі потреби — відновлюється законність.

Гарантії законності — це система засобів і умов, за допомогою яких держава забезпечує здійснення вимог законності. У право­знавстві розрізняють загальні та спеціальні гарантії законності.

Загальні гарантії— це економічні, політичні, ідеологічні, соці­альні, моральні та інші засоби та умови, в яких функціонує правова система та підтримується правопорядок.

Правопорядок — це така реалізація правових норм, при якій діяльність суб'єктів права є правомірною. Загальні гарантії законності забезпечуються політичною та економічною системами суспільства.

Спеціальні гарантії— це спеціально—юридичні засоби і умови, які реально забезпечують вимоги законності. До спеціальних гарантій законності належать:

— ефективна робота правотворчих та правозастосовчих органів;

— попередження, виявлення та припинення правопорушень;

• невідворотність юридичної відповідальності тощо.

В. Конституційне право

1. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО — ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ ПРАВА УКРАЇНИ

Базовою галуззю права у всіх сучасних правових системах є кон­ституційне (у деяких країнах — державне право).Конституційні характеристики України більш детально визначені на сайті http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=12&d=492

Предметом правового регулювання конституційного права України у найширшому розумінні є суспільні відносини, які виникають у процесі здійснення влади народом, устрій держави та суспільства, становище людини в державі та суспільстві. У більш конкретному ро­зумінні предмет конституційного права включає такігрупи суспіль­них відносин:

— відносини, які складають основоположні засади народовлад­дя, народний суверенітет;

— відносини, які розкривають форму правління, форму держав­ного устрою держави, особливості державного режиму, поря­док використання державних символів;

— відносини, які визначають основоположні засади функціону­вання держави; гуманізм, демократизм, розподіл влади на за­конодавчу, виконавчу і судову тощо;

— відносини, що визначають характер зв'язків між державою і особою: інститут громадянства, права і свободи людини і гро­мадянина та механізм їх реалізації. В конституційному праві переважаєметод імперативного регу­лювання, при якому відносини між суб'єктами права ґрунтуються на засадах субординації, тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому. З огляду на це поведінка суб'єктів конституційного права строго регла­ментується, а їх права і обов'язки чітко визначені. Диспозитивний метод застосовується у конституційному праві значно рідше.

Об'єкти конституційного права України: поняття, ознаки та види більш детально розкриваються на сайтіhttp://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=12&d=452

Система конституційного права відповідає змісту та структурі Конституції України — основного джерела конституційного права — і включає такі конституційно—правові інститути:

— права, свободи і обов'язки людини і громадянина;

— форми безпосереднього народовладдя: вибори, референдуми тощо;

— законодавча влада;

— Президент України; — виконавча влада;

— судова влада;

— територіальний устрій;

— місцеве самоврядування.