- •Д. Цивільне та підприємницьке право
- •Ж. Право соціального захисту
- •К. Житлове право
- •Н. Адміністративне право
- •Список використаних нормативно—правових актів та літератури а. Основи теорії держави
- •2. Поняття і ознаки держави
- •4. Форма державного устрою
- •5. Державний режим
- •6. Функції держави
- •8. Держави, що існували на території україни
- •9. Поняття і ознаки громадянського суспільства та правової держави
- •Б. Основи теорії права
- •3. Спільні і відмінні ознаки права та інших соціальних норм
- •4.Функції права
- •5.Поняття та елементи системи права
- •6.Загальна характеристика основних галузей права україни
- •7. Норма права. Види та структура норм права
- •1.За функціональною спрямованістю норми права діляться на:
- •8.Джерела права
- •9. Система законодавства
- •10. Поняття та структура правовідносин
- •11.Поняття і склад правопорушення
- •13. Законність, її принципи і гарантії
- •В. Конституційне право
- •2. Декларація про державний суверенітет україни:
- •3. Акт проголошення незалежності україни
- •4. Правонаступництво україни
- •5. Конституція: поняття і види
- •8. Державні символи україни
- •9. Правовий статус української мови та мов національних меншин
- •10.Поняття громадянства україни. Правовий статус громадян
- •11. Порядок набуття громадянства україни
- •13. Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців
- •14. Конституційні права і свободи людини і громадянина
- •16. Правовий статус національних меншин в україні
- •17. Сучасні міжнародно—правові механізми захисту прав людини
- •18. Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадські організації
- •20.Гарантії права на освіту права та обов'язки учнів та студентів
- •1)Освітні рівні:
- •2)Освітньо—кваліфікаційні рівні:
- •21. Зміст загального військового обов'язку та способи його здійснення
- •22.Порядок проходження альтернативної
- •23. Поняття референдуму.Види референдумів в україні
- •25. Вибори народних депутатів україни
- •27. Виборчі округи та дільниці
- •28. Система виборчих комісій
- •29. Порядок складання списків виборців
- •30. Фінансування виборів. Порядок формування виборчих фондів та використання їх коштів
- •31. Висування кандидатів у депутати
- •32.Порядок реєстрації кандидатів у депутати у багатомандатному та одномандатних округах
- •33.Проведення передвиборної агітації
- •34. Представники партій (блоків) у цвк та уповноважені особи
- •35. Офіційні спостерігачі
- •37. Порядок підготовки і проведення повторних виборів
- •38. Порядок підготовки і проведення проміжних виборів
- •40. Верховна рада — єдиний законодавчий орган держави
- •44. Вибори президента україни загальні засади проведення виборів. Види виборів
- •45. Виборчі округи та дільниці
- •46. Порядок складання списків виборців
- •50. Порядок підготовки та проведення
- •51. Конституційний статус та повноваження
- •52. Дострокове припинення повноважень президента. Імпічмент
- •53.Рада національної безпеки та оборони
- •54. Кабінет міністрів україни. Центральні органи
- •55. Місцеві органи виконавчої влади
- •56. Вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Загальні засади проведення виборів. Види виборів
- •58. Порядок складання списків виборців
- •59. Висування кандидатів у діпутати місцевих рад
- •60. Реєстрація кандидатів. Довірені та уповноважені особи
- •62. Повторні вибори
- •63. Статус депутатів місцевих рад
- •64. Поняття, структура та повноваження місцевого самоврядування в україні
- •Г. Судочинство. Судові правоохоронні та правозахисні органи
- •1. Поняття правосуддя. Основні засади судочинства
- •2. Конституційний суд україни
- •3. Система судів загальної юрисдикції
- •5. Прокуратура в україні
- •7. Правовий статус служби безпеки україни
- •9. Адвокатура в україні
- •10. Нотаріат в україні
- •11. Система органів юстиції
- •Д. Цивільне та підприємницьке право
- •1. Суспільні відносини, що регулюються цивільним правом
- •2. Суб'єкти цивільних правовідносин. Громадяни як суб'єкти цивільного права
- •3. Визнання громадянина безвісно відсутнім
- •4. Поняття, ознаки і види юридичних осіб
- •6. Поняття та строки позовної давності
- •7. Представництво та довіреність
- •8. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •9. Право власності. Форми власності в україні
- •10. Захист права власності
- •11. Поняття зобов'язання. Способи забезпечення зобов'язання
- •12. Право інтелектуальної власності
- •13. Поняття, підстави і види цивільно—правової відповідальності
- •14. Спадкування за законом і за заповітом
- •15. Поняття підприємницької діяльності та порядок державної реєстрації її суб'єктів
- •16. Поняття і види підприємств
- •17. Поняття і види господарських товариств
- •18. Обмеження монополізму і недобросовісної
- •20. Умови і порядок визнання суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами
- •Е.Трудове право
- •1. Предмет та джерела трудового права
- •2. Поняття колективного договору
- •3. Порядок укладання та припинення трудового договору
- •4. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •6. Поняття та види робочого часу
- •7. Оплата праці
- •9. Види та тривалість відпусток
- •10. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці
- •11. Трудова дисципліна, дисциплінарна відповідальність
- •12. Матеріальна відповідальність за шкоду,
- •13. Особливості праці молоді, жінок та інвалідів
- •14. Індивідуальні трудові спори
- •15.Колективні трудові спори
- •Ж. Право соціального захисту
- •2. Види пенсій в україні
- •3. Пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
- •4. Соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи
- •5. Соціальний захист ветеранів війни, праці та інших осіб похилого віку в україні
- •6. Державна допомога сім'ям з дітьми
- •7. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям—інвалідам
- •З. Шлюбно—сімейне право
- •1. Предмет та джерела шлюбно—сімейного права
- •3. Особисті і майнові права і обов'язки подружжя
- •4. Порядок розірвання шлюбу та визнання його недійсним
- •5. Взаємні права і обов'язки батьків і дітей
- •6. Порядок усиновлення дітей
- •7.Опіка і піклування
- •8. Позбавлення батьківських прав
- •К. Житлове право
- •1. Предмет та джерела житлового права
- •2. Право громадян україни на житло. Порядок отримання житла
- •3. Договір найму житлового приміщення
- •4. Приватизація державного житлового фонду
- •5. Кондомініуми
- •Л. Екологічне та земельне право
- •1. Предмет та джерела екологічного і земельного права
- •2. Екологічні права та обов'язки громадян
- •3. Права та обов'язки власників природних ресурсів
- •4. Склад земель
- •5. Набуття і реалізація права на землю
- •6. Форми власності на землю
- •7. Право користування землею. Оренда землі
- •8. Охорона і використання земель
- •9. Гарантії прав на землю. Порядок вирішення земельних спорів
- •10. Природно—запобідний фонд україни та правова охорона тваринного світу
- •11. Правова охорона атмосферного повітря та водних ресурсів
- •М. Кримінальне право
- •1. Предмет та джерела кримінального права
- •2.Поняття, ознаки та склад злочину
- •3. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
- •4. Співучасть у вчиненні злочину
- •7. Кримінальна відповідальність. Види кримінальних покарань
- •8. Призначення покарання та звільнення бід покарання. Погашення і зняття судимості
- •9. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •Н. Адміністративне право
- •1. Предмет та джерела адміністративного права
- •2. Державна служба та служба б органах місцевого самоврядування
- •3. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення (проступку)
- •4. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень
- •6. Особливості адміністративної відповідальності
- •Список використаних нормативно—правових актів та літератури
4. Правонаступництво україни
Правонаступництво — це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта конституційного права до іншого. Правонаступництво має місце, коли в силу різних причин (розпаду, об'єднання тощо) утворюються нові держави і виникає необхідність з'ясувати, які права і обов'язки держав—попередниць переходять до новостворе—них держав.
Україна виникла в результаті розпаду колишнього СРСР, вона стала універсальною правонаступницею УРСР і частково — правонаступницею СРСР. 12 вересня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Правонаступництво», який містить такіосновні положення:
— з моменту проголошення незалежності України найвищим органом державної влади України є Верховна Рада України в депутатському складі Верховної Ради УРСР;
— до ухвалення нової Конституції України на території України діє Конституція УРСР;
— закони УРСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою УРСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України;
— органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції УРСР, діють до створення в Україні нових органів на підставі Конституції України;
— державним кордоном України є державний кордон СРСР та кордон між УРСР та колишніми радянськими республіками — Білорусією, Росією та Молдавією станом на 16 липня 1990 p.;
— Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, які уклала УРСР до проголошення незалежності;
— Україна визнає себе правонаступницею тих прав і обов'язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції та інтересам України;
— Україна дає згоду на обслуговування частини зовнішнього боргу СРСР станом на 16 липня 1990 р. Розмір цієї частки передбачалося встановити міждержавними угодами колишніх республік, що входили до складу СРСР. Україна відмовлялася нести зобов'язання за кредитними угодами СРСР, що були укладені після 1 липня 1991 р. без її згоди;
усі громадяни СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на її території, є громадянами України.
5. Конституція: поняття і види
Поява конституцій зв'язана з епохою буржуазних революцій. Перші конституції були прийняті в другій половині 18 століття.
Конституція — це основний закон держави. Як правило, це єдиний правовий акт чи система таких актів, за допомогою яких безпосередньо народ чи органи держави, що виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, визначають статус державної влади і місцевого самоврядування, закріплюють права і свободи людини і громадянина.
У правознавстві існують два значення терміна «конституція» —юридична конституція та фактична конституція.
Юридична конституція — це основний закон держави, що має вищу юридичну силу щодо інших нормативно—правових актів.
Фактична конституція — реальний порядок організації і здійснення державної влади, фактичні відносини між державою та особою.
Найважливіші ознаки конституції:
— це основний закон держави, який виступає основою всього національного законодавства;
— це закон, який має найвищу юридичну силу, а всі інші нормативно—правові акти мусять відповідати положенням конституції, що забезпечується створенням системи правової охорони конституції (у формі конституційного контролю чи конституційного нагляду);
— має підвищений ступінь стабільності, яка забезпечується спеціальною процедурою внесення змін і доповнень до конституції, складнішою від процедури внесення змін і доповнень до решти законів.
Існують різні способи класифікації конституцій:
— за формою вираження — писані (у формі одного чи кількох нормативних актів), неписані (у формі правових уявлень, концепцій тощо), змішані (поєднання двох попередніх);
— за порядком прийняття — даровані (як правило, вводяться в дію одноособово монархом), народні (приймаються референдумом або парламентом), договірні (є результатом угоди між різними суб'єктами конституційного процесу);
— за порядком внесення змін і поправок — гнучкі (зміни до них вносяться в порядку, передбаченому для будь-якого закону) та жорсткі (для яких передбачена особлива процедура внесення змін і доповнень);
— за часом дії— тимчасові (приймаються на певний термін або до настання певної події) та постійні (приймаються на невизначе—ний термін);
у залежності від форми державного устрою — унітарні, федеративні та конституції суб'єктів федерації.
6. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇН
Історія розвитку конституційно-правових доктрин в Україніє досить тривалою. Після проголошення незалежності України на її території продовжувала діяти Конституція УРСР від 20 квітня 1978р., в яку вносилися зміни та доповнення. В 1990 р. розпочалася діяльність по створенню і прийняттю нової української Конституції, якабула прийнята 28 червня 1996 р.
Конституція Українипроголосила, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина і держава відповідає перед людиною за свою діяльність, роботу державних органів та посадових осіб. Встановлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція окреслила коло питань, які визначаються виключно законами України. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надається Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Ст. 21 Конституції встановила, що норми Конституції є нормами прямої дії, тобто людина має право звернутися в суд за захистом своїх прав і свобод, якщо вони порушені, безпосередньо на основі Конституції, не посилаючись на інші закони. Якщо використані всі національні правові засоби захисту прав і свобод, громадяни мають право звертатися до міжнародних інстанцій.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Конституція закріпила, по суті, президентсько—парламентську форму правління в Україні. Єдиним органом законодавчої влади є парламент — Верховна Рада. Главою держави є Президент, а вищим органом виконавчої влади є Кабінет Міністрів.
Конституція проголосила українську мову державною, але в той же час забезпечується розвиток і збереження мов національних меншин. У Конституції зафіксовано право приватної власності на землю для громадян України. Серед соціальних прав проголошено право на освіту, соціальне забезпечення, охорону здоров'я, житло.
Конституція України складається з преамбули, 15 розділів, 161 статті, прикінцевих та перехідних положень.
Преамбула — це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.
Розділ І. «Загальні засади» містить статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства, положення, що стосуються суверенітету України, соціального захисту громадян, екологічної безпеки, статті, що визначають державну символіку.
Розділ II. «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»
містить норми, що визначають основні особисті, політичні, економічні, соціальні права і свободи громадян, гарантії їх здійснення та конституційні обов'язки людини і громадянина. Це є найбільший за обсягом розділ Конституції.
Розділ III. «Вибори. Референдум» присвячений регулюванню порядку проведення виборів і референдумів як основних форм волевиявлення.
Розділ IV. «Верховна Рада України» закріплює порядок утворення та роботи єдиного законодавчого органу України — Верховної Ради, її склад, компетенцію, а також статус народного депутата України.
Розділ V. «Президент України» містить норми, що регулюють правове становище Президента України, порядок його обрання, компетенцію, умови припинення його повноважень.
Розділ VI. «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» присвячений порядку утворення, діяльності та компетенції українського уряду, місцевих державних адміністрацій, порядку припинення діяльності цих органів.
Розділ VII. «Прокуратура» закріплює завдання та структуру органів прокуратури.
Розділ VIII. «Правосуддя» містить норми, що регулюють порядок утворення і функціонування органів правосуддя, визначають статус суддів.
Розділ IX. «Територіальний устрій України» закріплює принципи та систему адміністративно—територіального устрою України.
Розділ X. «Автономна Республіка Крим» містить норми, що визначають становище цієї автономії, її компетенцію, основи взаємовідносин між Україною і Автномною Республікою Крим, повноваження органів влади автономії.
Розділ XI. «Місцеве самоврядування» містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування», їх склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів.
Розділ XII. «Конституційний Суд України» визначає склад та повноваження Конституцій ного Суду, встановлює гарантії незалежності та недоторканності суддів.
Розділ XIII. «Внесення змін до Конституції України» встановлює порядок подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін і доповнень до Конституції та порядок їх розгляду.
Розділ XIV. « Прикінцеві положення» вказує, що Конституція набуває чинності з дня її' прийняття, а день прийняття Конституції є державним святом — Днем Конституції.
Розділ XV. «Перехідні положення» закріплює порядок введення в дію тих норм Конституції, які не можуть бути реалізовані негайно, та вирішення інших питань, що виникли у зв'язку з прийняттям нової Конституції.
Конституція України 1996 р. є основою подальшого розвитку національного законодавства та правової системи України.
7. ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ
Процедура внесення змін до Конституції України регулюється розділом XIII Конституції «Внесення змін до Конституції України» івключає такі основні положення:
1. Не може бути прийнято рішення про зміну Конституції, якщо дані зміни ліквідовують або обмежують права і свободи громадян або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності України чи порушення її територіальної цілісності.
2. Конституція не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.
3. Найважливіші конституційні інститути (основи конституційного ладу, основи виборчої системи, процедура внесення змін до Конституції), які регламентуються розділом І «Загальні засади», розділом III «Вибори. Референдуми», розділомXIII «Внесення змін до Конституції України») можуть бути змінені лише в такому порядку:
— проект внесення змін до цих розділів вносить Президент або не менше 2/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради (тобто 300 народних депутатів);
— за проект повинні проголосувати не менше 2/3 від конституційного складу Верховної Ради;
— дане рішення повинно бути підтверджене на Всеукраїнському референдумі.
4. Інші розділи Конституції можуть бути змінені в такому порядку:
— законопроект про внесення змін подається до Верховної Ради не менш як 1/3 народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради;
— законопроект повинен бути попередньо обговорений і схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради, що не виключає можливості внесення в подальшому змін і доповнень до законопроекту; — схвалений простою більшістю законопроект може бути прийнятий тільки на наступній черговій сесії парламенту, при умові, що за нього проголосують не менше 2/3 від конституційного складу Верховної Ради.
5. Повторний розгляд законопроекту про внесення змін до Конституції, що розглядався Верховною Радою і був відхилений, може відбутися лише через рік з дня прийняття рішення щодо нього.
6. Верховна Рада не може двічі змінювати одні й ті ж положення Конституції протягом строку своїх повноважень.
7. Конституційний Суд робить висновки про конституційність будь-якого законопроекту про внесення змін до Конституції перед тим, як цей законопроект розглядається Верховною Радою.