2. Декларація про державний суверенітет україни:

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І ЗНАЧЕННЯ

Конституція України встановила, що Україна є суверенна і неза­лежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет Ук­раїни поширюється на всю її територію.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

У правознавстві розрізняють три види суверенітету: національ­ний, державний та народний, причому всі види суверенітету пов'язані між собою.

Національний суверенітет — це повновладдя нації та її реаль­ну можливість самостійно вирішувати власні питання, можливість ре­алізації своїх прав, у т. ч. право утворювати національну державу.

Народний суверенітет — це повновладдя не окремої нації, а народу, його здатність до організації економічного, політичного та куль­турного буття, реальна участь народу в управлінні справами держави, визнання народу єдиним джерелом влади.

Державний суверенітет — це верховенство, самостійність та не­залежність державної влади всередині країни та за її межами.

Одним з важливих етапів становлення Української держави було прийняття Декларації про державний суверенітет України. Цей доку­мент надовго передував Конституції, він був прийнятий 16 липня 1990 p., коли Україна ще знаходилася в складі СРСР. Основним завданням Декларації було урочисто проголосити про намір українського народу створити незалежну суверенну державу.

Декларація про державний суверенітет Українискладається з пре­амбули (вступної частини), десяти розділів та заключної частини.

Зміст декларації зводиться до таких положень:

— Україна реалізує своє право на самовизначення в межах існу­ючих кордонів;

— єдиним джерелом влади є народ України, тобто громадяни Республіки всіх національностей;

— влада в Україні здійснюється шляхом її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

— Україна має своє громадянство;

— територія України є недоторканною і не може бути змінена без її згоди;

— гарантією державного суверенітету є економічна самостійність України, в основі якої — виключне право народу на володіння, користування і розпорядження національним багатством;

— Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи, гарантії екологічної безпеки та раціонального приро­докористування на своїй території;

— держава забезпечує національно—культурне відродження і розвиток українського народу та право на вільний національ­но—культурний розвиток інших національностей;

— проголошувалося право України на власні Збройні Сили, внутрішні війська, органи державної безпеки та намір стати у майбутньому без'ядерною державою;

— Україна проголошувалася рівноправним учасником міжна­родних відносин, проголошувався пріоритет норм міжнарод­ного права перед нормами національного права.

3. Акт проголошення незалежності україни

19 серпня 1991 р. в СРСР була здійснена спроба державного перевороту, що прискорило процес утворення самостійної Українсь­кої держави. Через кілька днів,24 серпня 1991 p., був схваленийАкт проголошення незалежності України.Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною у зв'язку зі спробою державного перевороту 19 серпня, виходячи з пра­ва українського народу на самовизначення, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто прого­лосила незалежність України та створення самостійної держави —України.

Територія України проголошувалася неподільною і недоторкан­ною, а з проголошенням незалежності на її території діють виключно Конституція та закони України.

День прийняття Акта проголошення незалежності України —24 серпня — оголошено національним святом — Днем незалежності України.

На підтвердження Акта проголошення незалежності України Вер­ховна Рада призначила проведення республіканського референдуму. Такий референдум відбувся 1 грудня 1991 р. 90,32% громадян, які брали участь у референдумі, проголосували за державну незалежність України.