К. Житлове право

1. Предмет та джерела житлового права

Житлове право — це галузь права, що включає норми, які ре­гулюють правовідносини між громадянами, державними та гро­мадськими організаціями у процесі реалізації права громадян на житло.

Житлове право України регулює правовідносини, що виникають у процесі:

— реалізації права на житло;

— надання житлових приміщень у користування;

— управління житловим фондом;

— будівництва житла;

— виключення з житлового фонду приміщень, що не придатні для проживання;

— розгляду житлових спорів тощо.

Основними джерелами житлового права України єЖитловий ко­декс Українивід 2 січня 1984 р., Закон «Про приватизацію державно­го житлового фонду» від 19 червня 1992 р. «Про об'єднання співвлас­ників багатоквартирного будинку» від 28 листопада 2001 р. та інші нормативно—правові акти.

2. Право громадян україни на житло. Порядок отримання житла

Стаття 47 Конституції України проголосила право на житло. Відпо­відно до вказаної статті, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надаєть­ся державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Громадянам України гарантується ряд житлових прав, в т. ч.:

— право на одержання у безстрокове користування приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду або будинках житлово—будівельних кооперативів (ЖБК);

— право на приватизацію квартир (будинків) державного житло­вого фонду або придбання їх у житлових кооперативах, на біржо­вих торгах;

— право на індивідуальне житлове будівництво чи одержання житла у власність на інших законних підставах.

Ніхто не може бути виселений із зайнятого житлового приміщен­ня або обмежений у праві користування житловим приміщенням інак­ше як на підставах і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з пору­шенням прав інших громадян або прав державних і громадських органі­зацій.

Право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли грома­дянин має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. У разі відсутності такої житлової площі громадянин ви­знається таким, що потребує поліпшення житлових умов, у т. ч. з дер­жавного і громадського фонду.

Такими, що потребують поліпшення житлових умов, вважають­ся громадяни:

— які забезпечені житлом нижче встановленого в даній місце­вості мінімуму;

— які живуть у приміщеннях, що не відповідають установленим санітарним нормам;

— хворі на тяжкі хвороби;

— проживають за договором найму чи піднайму в кооперативних квартирах;

— тривалий час живуть за договором в індивідуальних житлах;

— проживають у гуртожитках тощо.

Згідно з Житловим кодексом, всі житлові будинки, що знаходять­ся на території України, а також житлові приміщення в інших будинках утворюють житловий фонд України.

Житловий фонд включає:

— державний житловий фонд (відомчий і місцевих рад);

— громадський житловий фонд (колгоспів, профспілкових та інших громадських організацій);

— фонд житлово—будівельних кооперативів;

— приватний житловий фонд.

У житловий фонд не входять нежитлові приміщення, які знахо­дяться в житлових будівлях, але призначені для торгових, побутових та інших потреб.