3. Права та обов'язки власників природних ресурсів

І ПРИРОДОКОРИСТУВАЧІВ

Різновидами права природокористування є:

— право землекористування;

— право водокористування;

— право лісокористування;

— право користування надрами;

— право користуватися тваринним світом;

— право користуватися природно—заповідним фондом і т. д. Розрізняють загальне і спеціальне природокористування.

Загальне природокористування означає гарантоване право громадянам використовувати природні ресурси для задоволення жит­тєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, мате­ріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окреми­ми особами і надання відповідних дозволів.

Спеціальне природокористування означає, що природні ресур­си надаються громадянам, підприємствам, установам і організаціям у володіння, користування або оренду на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.

Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» по­кладає спеціальні обов'язки на суб'єктів спеціального природокорис­тування. За спеціальне природокористування встановлюється збір, розмір якого залежить від кількості та якості використаних ресурсів, місцезнаходження тощо. Суб'єкти спеціального природокористування зобов'язані також вносити плату за забруднення навколишнього при­родного середовища.

У сфері природокористування та охорони навколишнього природ­ного середовища здійснюється державний та громадський контроль.

4. Склад земель

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільо­вим призначенням поділяються на категорії. Україна за межами її тери­торії може мати на праві державної власності земельні ділянки, право­вий режим яких визначається законодавством відповідної країни.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяють­ся на такі категорії:

— землі сільськогосподарського призначення;

— землі житлової та громадської забудови;

— землі природно—заповідного та іншого природоохоронного призначення;

— землі оздоровчого призначення;

— землі рекреаційного призначення;

— землі історико—культурного призначення;

— землі лісового фонду;

— землі водного фонду;

— землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Категорії земель України мають особливий правовий режим. Зміна цільового призначення земель провадиться органами вико­навчої влади або органами місцевого самоврядування, які прийма­ють рішення про передачу цих земель у власність або надання у ко­ристування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти зем­леустрою або приймають рішення про створення об'єктів природо­охоронного та історико—культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юри­дичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних діля­нок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть пе­ребувати у запасі. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.