6. Функції держави

Функції держави — це основні напрямки діяльності держави, в яких виражається та конкретизується суть, соціальне призначення, завдання і цілі держави.

Існують різні способи класифікації функцій держави:

— за соціальною значимістю — основні і другорядні;

— за змістом — економічні, політичні, гуманітарні, екологічні та ін.;

— за тривалістю — постійні і тимчасові;

— за спрямованістю — зовнішні і внутрішні. Поділ функцій на внутрішні і зовнішні є найбільш поширеним. У внутрішніх функціях конкретизується внутрішня політика та уп­равлінська діяльність держави.Основними внутрішніми функціями більшості сучасних держав, включаючи Україну, є:

— захист конституційного ладу;

— забезпечення і захист основних прав людини;

— охорона законності і правопорядку;

— соціальне забезпечення;

— охорона навколишнього середовища;

— господарсько—організаторська функція і т. д.

Зовнішні функції характеризують державу як суб'єкта міжна­родних відносин. Основними з них є:

— оборона країни;

— підтримання добросусідських відносин з іншими державами;

— зовнішньоекономічна діяльність і т. д.

7. МЕХАНІЗМ ТА АПАРАТ ДЕРЖАВИ. ДЕРЖАВНИЙ ОРГАН

Для реалізації будь-якої функції кожна держава створює відпо­відні державні організації, які у своїй сукупності творять механізм дер­жави.

Механізм держави — це система всіх державних організацій, які беруть участь у реалізації функцій держави. Сюди входять органи державної влади, державні підприємства, установи, заклади тощо.

Апарат держави—це система не всіх державних органів, а лише тих, які наділені владними повноваженнями. Тобто апарат держави є поняттям вужчим, ніж механізм держави. Наприклад, державний уні­верситет чи державне підприємство є елементом механізму держа­ви, але не входить до її апарату, тому що не виконує владних функцій. А обласна державна адміністрація є елементом апарату держави.

Первинною ланкою апарату держави є державний орган.

Державний орган — це окремий службовець чи колектив служ­бовців, який виконує певну державну функцію і наділений для цього державно—владними повноваженнями та відповідними засобами.

Прикладом окремого службовця як органу держави є Президент України, прикладом колективу — міністерство.

Існують різні способи класифікації державних органів:

— за місцем у системі державного апарату — первинні, які обираються населенням (наприклад, Верховна Рада Украї­ни), та вторинні, які створюються первинними (наприклад, Кабінет Міністрів України);

— за способом утворення — виборні (наприклад, обласна рада), призначувані (наприклад, обласна державна адміністрація), та ті, що успадковуються (як правило, характерні для мо­нархій);

— за складом — одноособові (Президент) та колегіальні (Верхов­на Рада);

— за часом функціонування — постійні (Кабінет Міністрів) і тимча­сові (Конституційна комісія);

— за територією, на яку поширюються їх повноваження,— цен­тральні та місцеві;

— за змістом та напрямами державної діяльності — Глава дер­жави (Президент України), представницькі органи державної влади (Верховна Рада, обласні, районні, міські та інші ради), органи державного управління (Кабінет Міністрів, обласні та районні державні адміністрації), судові органи (Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції та господарські суди), конт­рольно—наглядові (прокуратура, державні інспекції).