9. Гарантії прав на землю. Порядок вирішення земельних спорів

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умо­ви захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

— визнання прав;

— відновлення стану земельної ділянки, який існував до пору­шення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

— визнання угоди недійсною;

— визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

— відшкодування заподіяних збитків;

— застосування інших, передбачених законом, способів.

Земельним кодексом встановлені гарантії права власності на зе­мельну ділянку.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Земельним кодексом та іншими законами України. Органи виконавчої влади та органи місцевого само­врядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпоряджен­ня належною йому земельною ділянкою або встановлювати неперед­бачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за шкоду, заподіяну їх неправомірним втру­чанням у здійснення власником повноважень щодо володіння, кори­стування і розпорядження земельною ділянкою. У разі видання ор­ганом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи роз­порядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнаєть­ся недійсним. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслі­док видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Земельні спори вирішуються:

— судами;

— органами місцевого самоврядування;

— органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу воло­діння, користування і розпорядження земельними ділянками, що пе­ребувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебу­вають у власності і користуванні громадян, та додержання громадя­нами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів вирі­шують земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами насе­лених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та зе­мельних сервітутів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.

Органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та орга­нами місцевого самоврядування земельні спори розглядаються на підставі заяви однієї із сторін у місячний термін з дня подання заяви. Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які по­винні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсут­ності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поваж­них причин. Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і при­йняття рішення. У рішенні органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів визначається порядок його виконання. Рішення передається сторонам у 5—денний термін з часу його прийняття. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування всту­пає в силу з моменту його прийняття.

Оскарження зазначених рішень у суді призупиняє їх виконання.

Виконання рішення щодо земельних спорів здійснюється ор­ганом, який прийняв це рішення. Виконання рішення не звільняє порушника від відшкодування збитків або втрат сільськогосподарсь­кого та лісогосподарського виробництва внаслідок порушення зе­мельного законодавства. Виконання рішення щодо земельних спорів може бути призупинено або його термін може бути продов­жений вищестоящим органом або судом.Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністратив­ну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення земельного законодавства:

— укладення угод з порушенням земельного законодавства;

— самовільне зайняття земельних ділянок;

— псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх за­бруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;

— розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єк­тів, що негативно впливають на стан земель;

— невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

— порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, при­датний для використання за призначенням;

— знищення межових знаків;

— приховування від обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок;

— непроведення рекультивації порушених земель;

— знищення або пошкодження протиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень;

— невиконання умов знімання, збереження і нанесення родю­чого шару ґрунту;

— самовільне відхилення від проектів землеустрою;

— ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та по­дання недостовірної інформації щодо них;

— порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.