5. Взаємні права і обов'язки батьків і дітей

Батьки і діти зобов'язані надавати взаємну матеріальну допомо­гу та моральну підтримку один одному.

Батьки мають право і обов'язок виховувати своїх дітей та піклува­тися про їх здоров'я, надавати їм освіту та готувати їх до праці. Батьки спільно виховують дітей. Якщо один з батьків проживає окремо від сімї, він зобов'язаний брати участь у вихованні дітей і має право спілкува­тися з ними.

Батьки мають право вимагати повернення дітей від будь-якої осо­би, що удержує їх у себе не на підставі закону чи судового рішення.

За життя батьків діти не мають права на їх майно, так само, як батьки не мають право на майно дітей. Якщо у неповнолітніх є майно, батьки управляють ним як опікуни чи піклувальники з додержанням правил, встановлених для опіки та піклування.

Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухи­ленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей (аліменти) стягуються з них в судовому порядку в розмірі: на одну дитину — чверть, на двох — третину, на трьох і більше — половину заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів гро­мадян на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в інозем­них державах,— не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину. Стягнення аліментів за виконав­чим листом за минулий час може бути проведено не більш як за три­річний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стяг­нення.

Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обо—вязком їх повнолітніх дітей. Якщо вони не виконують цей обовязок доб­ровільно, їм можуть бути призначені аліменти. Діти можуть бути звільнені від обов'язків щодо утримання своїх батьків, якщо судом буде встановлено, що у свій час батьки ухилялися від виконання бать­ківських обов'язків.

6. Порядок усиновлення дітей

Усиновлення — це оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи доньки.

Усиновителем може бути будь-який повнолітній дієздатний гро­мадянин, а також іноземець чи особа без громадянства.

Усиновителями не можуть бути:

— особи, позбавлені батьківських прав;

— особи, які подали неправдиві відомості щодо усиновлення;

— особи, які бажають оформити усиновлення з метою отриман­ня матеріальної чи іншої вигоди;

— особи, які були усиновителями і усиновлення скасовано з їх вини;

— особи, які перебувають на обліку у психоневрологічному чи нар­котичному диспансерах чи лікуються в таких установах;

— особи, які під час усиновлення не мають постійного заробітку чи інших законних доходів.

Усиновлення проводиться виключно в інтересах дітей.

Усиновленими можуть бути діти віком до 18 років, які втратили батьківське піклування і виховання внаслідок різних причин; наприк­лад, батьки позбавлені батьківських прав, визнані судом недієздатни­ми, безвісно відсутні чи оголошені судом померлими тощо.

Для усиновлення дитини необхідна письмова згода її біологічних батьків. Згода батьків повинна бути свідомою, непримусовою, без отри­мання будь-якої винагороди, засвідчена державним нотаріусом або ад­міністрацією державного дитячого закладу, в якому перебуває дитина.

Батьки можуть дати згоду на усиновлення дитини лише після її народження.

Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені за наявності письмової згоди батьків на усиновлення після досягнення ними 2—місячного віку.

Усиновлення проводиться без згоди батьків у таких випадках:

— батьки невідомі;

— їх позбавлено батьківських прав, визнано недієздатними чи безвісно відсутніми;

— батьки понад 6 місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги та турботи.

Для усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в державних дитячих закладах, за відсутності батьків необхідна згода адміністрації дитячого закладу. Адміністрація дитячого закладу, прий­маючи дитину, має право з'ясувати, чи згодні батьки на усиновлення в майбутньому їхньої дитини. Дану згоду батьки можуть анулювати в будь-який момент до прийняття рішення про усиновлення їхньої дитини.Для прийняття рішення про усиновлення дитини, що досягла 10—річного віку, необхідна її згода. Якщо дитина проживала у сім'ї уси­новителів до подання заяви про усиновлення і вважає усиновителів своїми батьками, усиновлення може бути проведено без її згоди.

Між усиновителем і усиновленим повинна бути різниця у віці не менше 15 років. За наявності поважних причин таку різницю у віці може бути скорочено під час розгляду справи про усиновлення. У випадку усиновлення дітей їхніми родичами різниця у віці між усиновителями та усиновленими значення не має.

Усиновлення дітей в Україні проводиться за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, в судовому порядку. Усиновлення через пред­ставника не допускається, присутність усиновителів у суді при прий­нятті рішення про усиновлення є обов'язковою.

Облік дітей, які можуть бути усиновлені, та облік осіб, що бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями освіти і район­них та обласних державних адміністрацій.

Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей в Україні, ведеться Центром з усиновлення дітей, який діє при Міністерстві осві­ти і науки України.

Заява про усиновлення подається за місцем проживання усинов­леного. Іноземні громадяни подають заяви про усиновлення дітей, які проживають на території України, до Центру з усиновлення при Міністерстві освіти і науки України.

При наявності кількох осіб, що бажають усиновити одну й ту ж дитину, переважне право на її усиновлення мають:

— родичі, незалежно від місця їх проживання;

— громадяни України;

— особи, у сім'ї яких проживає дитина, що усиновлюється;

— особи, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи родинних зв'язків між ними.

Усиновлення настає з часу вступу в силу рішення суду про усинов­лення. Для забезпечення таємниці усиновлення може бути змінено місце народження усиновленої дитини, а у виняткових випадках і дата її народження, але не більше ніж на шість місяців.