4. Форма державного устрою

Форма державного устрою визначає, на які адміністративно—територіальні одиниці ділиться держава, взаємовідносини між цими одиницями та державою в цілому.

За формою устрою держави бувають унітарні та федеративні. Деякі автори вживають поняття «прості» та «складні» держави.

Унітарна держава — це єдина держава, що складається з адмі­ністративно—територіальних одиниць, які не мають жодних ознак дер­жавності, в першу чергу власних законодавчих органів, конституцій та законодавства.

Унітарні держави можуть мати в своєму складі одне або декілька автономних утворень, які за своїм статусом відрізняються від решти адміністративно—територіальних одиниць.

Федеративна держава — це держава, що складається з двох чи більше суб'єктів, які зберігають деякі ознаки державності (наприклад, власні законодавчі органи, конституції і законодавство), але найваж­ливіші функції (оборонну, фінансову і т. д.) добровільно делегують федеральним (центральним) органам влади.

Деякі автори вважають імперію самостійною формою держав­ного устрою.

Імперія — це складна держава, яка утворюється не шляхом доб­ровільного об'єднання, а шляхом завоювання однією державою іншої.

Конфедерація — це тимчасовий добровільний союз самостійних держав, укладений для досягнення конкретних, як правило військо­во—політичних, цілей. Конфедерація — нестійке утворення, яке з ча­сом або розпадається, або перетворюється у федерацію.

Конфедерація не має спільних державних органів, законодавства, армії, податкової системи і т. д., тому більшість авторів вважають її не формою державного устрою, а союзом суверенних держав.

За державним устроєм Україна є унітарною державою, яка має у своєму складі автономне утворення з особливим правовим стату­сом —Автономну Республіку Крим.

5. Державний режим

Державний режим — це сукупність методів, засобів і способів здійснення державної влади.

У залежності від ступеня демократичності тієї чи іншої держави розрізняють демократичні, авторитарні та тоталітарні режими, межі між якими є досить нечіткими і відносними.

Сучасні демократичні режими характеризуються сукупністю та­ких основних ознак:

— народ виступає єдиним джерелом влади;

— народ здійснює владу як безпосередньо (шляхом виборів і ре­ферендумів), так і через виборні органи (місцеве самовряду­вання, парламент, президент і т. д.);

— поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, реальна неза­лежність судової влади від інших гілок влади, особливо від ви­конавчої;

— плюралізм (багатоманітність) як необхідна умова економічної, політичної та ідеологічної системи суспільства, що передбачає наявність різних форм власності, багатопартійність, відсутність державної ідеології тощо;

— рівноправність людей, наявність реальних механізмів захисту прав людини.

Авторитарні режими характеризуються такими ознаками:

— недостатній контроль з боку населення за формуванням та діяльністю органів влади;

— обмеженість реальних прав людини та можливості їх захисту;

— у системі органів державної влади домінує виконавча влада (уряд, президент), представницькі органи реальної влади не мають;

— формально може існувати багатопартійна система, але реальні • можливості опозиції впливати на політику держави обмежені.

Тоталітарним режимам властиві такі риси:

— тотальний (повний) контроль з боку держави за всіма проява­ми і сферами життя суспільства;

— відсутність механізмів захисту прав і свобод, безправ'я людини;

— однопартійність, наявність єдиної державної ідеології;

— реальна влада зосереджується в руках однієї особи чи групи осіб;

— відсутність опозиції.

Державний режим є основною складовою частиною політично­го режиму, який включає в себе не лише методи здійснення держав­ної влади, але і способи діяльності інших учасників політичної систе­ми суспільства: політичних партій, громадських організацій тощо.

Україна належить до держав, які проголосили себе демократич­ними (ст. 1 Конституції України), що треба розуміти як мету, шлях до якої є складним і тривалим.