Н. Адміністративне право

1. Предмет та джерела адміністративного права

Адміністративне право —це самостійна галузь права, яка включає юридичні норми, які регулююють суспільні відносини, що виникають у сфері виконавчо—розпорядної діяльності держави, насамперед — у сфері діяльності органів державної виконавчої влади всіх рівнів.

Основними джерелами адміністративного права є Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушеннявід 7 грудня 1984 р., закони «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р., «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р., Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України тощо.

Важливім джерелом адміністративного права України є Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Кодекс України про адміністративні правопорушення скла­дається з таких розділів:

1. Загальні положення.

2. Адміністративне правопорушення і адміністративна відпові­дальність.

3. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

4. Провадження в справах про адміністративні правопорушення.

5. Виконання постанов про накладення адміністративних стяг­нень.

Адміністративне право, як галузь права, має свій предмет.

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з організацією органів державного управління і в процесі їх адміністративної діяльності.

Державне управління — це діяльність органів державної вико­навчої влади, а також організаційна діяльність деяких органів, що на­лежать до інших гілок влади та діяльність органів місцевого самовря­дування по реалізації ними делегованих державою повноважень.

Систему адміністративного права складають Загальна та Особ­лива частини.Загальна частина адміністративного права включає норми, що регулюють:

— загальні принципи державного управління;

— правове становище суб'єктів адміністративного права;

— форми і методи виконавчої діяльності;

— адміністративний процес;

— способи забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні.

Особлива частина адміністративного права включає норми, що регулюють:

— управління економікою;

— соціально—культурною сферою;

— адміністративно—політичною діяльністю;

— міжгалузеве державне управління.

Особливістю методу адміністративного права є його владний, імпе­ративний характер, що у більшості випадків відрізняє його від інших галузей права.

2. Державна служба та служба б органах місцевого самоврядування

Держава реалізовує свої адміністративні (управлінські) функції через інститут державної служби. Основні принципи державної служ­би та статус державного службовця в Україні регламентуються Зако­ном «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р.

Державна служба — це професійна діяльність осіб, які займа­ють посади в державних органах та їх апараті щодо практичного ви­конання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Основними принципами державної служби є:

— служіння народу України;

— демократизм і законність;

— гуманізм і соціальна справедливість;

— пріоритет прав людини і громадянина;

— професіоналізм, компетентність, ініціатива, чесність, відданість справі;

— персональна відповідальність за виконання службових обо­в'язків і дисципліну;

— дотримання прав та законних інтересів органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян.

Важливим компонентом державної служби є посада.

Посада — це визначена структурою і штатним розписом пер­винна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Посадовими особами відповідно до закону вважаються керів­ники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними ак­тами покладено здійснення організаційно—розпорядчих та консульта—тивно—дорадчих функцій.

Право на державну службу мають громадяни України, незалеж­но від походження, соціального і майнового стану, політичних поглядів, релігійних переконань, місця проживання, які одержали відповідну ос­віту та професійну підготовку та пройшли у встановленому порядку конкурсний відбір.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну служ­бу, приймають присягу. Державний службовець підписує текст При­сяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги ро­биться запис у трудовій книжці.

При прийнятті на державну службу може встановлюватися ви­пробування терміном до шести місяців. З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися ста­жування у відповідному державному органі терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Державним службовцям присвоюються ранги у залежності від посади, яку вони обіймають. Закон «Про державну службу» встано­вив 7 категорій посад державних службовців та 15 рангів, які присво­юються їм відповідно до посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи. Ранги, що відповідають посадам першої кате­горії, присвоює Президент України, другої — Кабінет Міністрів Украї­ни, від третьої до сьомої — керівник державного органу, в системі яко­го працює державний службовець.

Для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії по­сад, державний службовець повинен успішно відпрацювати на зай­маній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних зав­дань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чин­ним законодавством про працю України (догана, звільнення), можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у при­своєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду. Держав­ний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.Державний службовець зобов'язаний:

— додержуватися Конституції та інших актів законодавства України;

— забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань дер­жавних органів відповідно до їх компетенції;

— не допускати порушень прав та свобод людини та громадянина;

— безпосередньо виконувати покладені на нього службові обо­в'язки, своєчасно і точно виконувати рішення державних органів і посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

— зберігати державну таємницю, інформацію про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служ­би та іншої інформації, що не підлягає розголошенню;

— підвищувати професійну кваліфікацію тощо.

Державний службовець має право:

— користуватися правами і свободами, що встановлюються Кон­ституцією та законами України;

— брати участь у розгляді питань та прийнятті рішень в межах своїх повноважень;

— одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій, органів місцевого самоврядування необхідну ін­формацію з питань, що належать до їх компетенції тощо.

Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, службовець повинен невідкладно у письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а якщо вона наполягає на виконанні доручення — повідомити про це вищу за посадою особу.

Державному службовцю забороняється:

— брати участь у діях, що суперечать національним інтересам України, ускладнюють функціонування державних органів;

— брати участь у страйках;

— здійснювати дії, що можуть бути розцінені як використання службового становища у корисливих цілях або вважатися ко—рупційними, виявляти прихильність чи упередженість до юри­дичних чи фізичних осіб.

Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків та 55 років для жінок.

Особливості проходження служби в органах місцевого самовря­дування регулює закон «Про службу в органах місцевого самовряду­вання» від 7 червня 2001 р.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні поса­дові повноваження щодо здійснення організаційно—розпорядчих та консультативно—дорадчих функцій і отримує заробітну плату за раху­нок місцевого бюджету.

Посадами в органах місцевого самоврядування є:

— виборні посади, на які особи обираються територіальною гро­мадою;

— виборні посади, на які особи обираються або затверджують­ся відповідною радою;

— посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передба­ченою законодавством України.

На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

— визнані судом недієздатними;

— які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом по­рядку;

— які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їх апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

— які у разі прийняття на службу в органи місцевого самовряду­вання будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі осо­бам, що є близькими родичами чи свояками.