7.Опіка і піклування

Опіка і піклування встановлюються:

— для виховання та захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх дітей, що залишилися без батьків­ського піклування;

— дпя захисту особистих та майнових прав та інтересів до­рослих осіб, які за станом здбров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.

Опіка і піклування встановлюються районними державними ад­міністраціями та виконавчими комітетами рад територіальних гро­мад за місцем проживання особи, яка підлягає опіці чи піклуванню або за місцем проживання опікуна чи піклувальника. Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно бути прийняте протягом місяця з моменту, коли орган опіки чи піклування дізнався про не­обхідність встановлення опіки чи піклування.

Для безпосереднього здійснення опіки чи піклування призначається опікун чи піклувальник з числа осіб, близьких підопічному, чи з числа осіб, виділених громадською організацією. Опікун чи піклувальник при­значається тільки з його згоди.

Не можуть бути опікунами та піклувальниками:

— особи, які не досягли 18 років;

— особи, визнані обмежено дієздатними чи недієздатними;

— особи, позбавлені батьківських прав;

— особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підляга­ють опіці чи піклуванню.

Обов'язки, пов'язані з опікою чи піклуванням, виконуються без­платно.

Опіка встановлюється:

— над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років;

— над громадянами, визнаними судом недієздатними.

Опіка припиняється:

— після досягнення неповнолітнім п'ятнадцяти років, за винят­ком випадків, коли він буде визнаний судом недієздатним;

— у разі повернення неповнолітніх, що не досягли 15 років, на виховання батькам;

— у разі видужання або значного поліпшення здоров'я особи, яка була визнана недієздатною, та поновлення її судом у дієздатності;

— у разі смерті підопічного.

Піклування встановлюється:

— над неповнолітніми віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років;

— над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними;

— над особами, що за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права (таким особам піклувальник призначаєть­ся тільки на їх прохання).

Піклування припиняється:

— після досягнення підопічним вісімнадцяти років або укладен­ня ним шлюбу до настання 18 років;

— у разі скасування судом обмеження у дієздатності осіб;— якщо відпала причина, що викликала встановлення піклуван­ня над особами, які за станом здоров'я не могли самостійно захищати свої права;

— внаслідок смерті особи, яка перебувала під піклуванням.

8. Позбавлення батьківських прав

Батьки, які не виконують своїх обов'язків стосовно дітей, можуть бути позбавлені батьківських прав. Такий захід застосовується лише тоді, коли всі інші дії не дають позитивного результату.

Підставами, за яких батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, є:

— ухилення батьків від виконання своїх обов'язків з виховання дітей, у тому числі відмова без поважних причин взяти дитину з пологового будинку (відділення) та інших дитячих лікувально—профілактичних і навчально—виховних закладів;

— зловживання своїми батьківськими правами, жорстоке повод­ження з дітьми, шкідливий вплив на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;

— якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Не може бути позбавлена батьківських прав особа, яка не вико­нує своїх батьківських обов'язків внаслідок душевної хвороби, недо­умства, тривалого відрядження, створення перешкод з боку іншого з батьків, з яким проживає дитина.

Позбавлення батьківських прав може провадитись тільки в судо­вому порядку. Такі справи розглядаються за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, за заявою державних або громадсь­ких організацій, а також за позовом прокурора. В разі позбавлення бать­ківських прав одного з батьків, дитина, що проживала з обома батьками, лишається на вихованні другого з батьків. Коли обоє батьків позбавлені батьківських прав, дитина передається на опікування органів опіки і піклу­вання. Ці органи вирішують, яким особам або установам передати дити­ну на виховання: призначають опікуна (піклувальника), віддають дитину до дитячого будинку, школи—інтернату тощо.

Батьки, позбавлені батьківських прав, втрачають всі права, за­сновані на факті родинності з дитиною, включно:

— немайнові права, наприклад, право виховувати дитину, пред­ставляти її інтереси, визначати місце проживання тощо;

— майнові права, наприклад, право на отримання в майбутньо­му від дітей аліментів у випадку своєї непрацездатності.

Водночас, позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей.

Позбавлення батьківських прав має безстроковий характер, але суд за заявою особи, позбавленої батьківських прав, може поновити її у правах відносно своєї дитини, якщо в житті і поведінці такої особи сталися істотні зміни на краще і вона доведе своє бажання та спро­можність виховувати дитину.

Справи про поновлення у батьківських правах обов'язково роз­глядаються за участю представника органів опіки і піклування та прокурора. Суд зобов'язаний з'ясувати думку другого з батьків, якщо він не позбавлений батьківських прав, відносно можливостей по­новлення у правах того, хто був позбавлений батьківських прав. Його думка є важливою, але не вирішальною для суду. Батьки, понов­лені у своїх правах, знову набувають батьківських прав і обов'язків у повному обсязі.