- •Д. Цивільне та підприємницьке право
- •Ж. Право соціального захисту
- •К. Житлове право
- •Н. Адміністративне право
- •Список використаних нормативно—правових актів та літератури а. Основи теорії держави
- •2. Поняття і ознаки держави
- •4. Форма державного устрою
- •5. Державний режим
- •6. Функції держави
- •8. Держави, що існували на території україни
- •9. Поняття і ознаки громадянського суспільства та правової держави
- •Б. Основи теорії права
- •3. Спільні і відмінні ознаки права та інших соціальних норм
- •4.Функції права
- •5.Поняття та елементи системи права
- •6.Загальна характеристика основних галузей права україни
- •7. Норма права. Види та структура норм права
- •1.За функціональною спрямованістю норми права діляться на:
- •8.Джерела права
- •9. Система законодавства
- •10. Поняття та структура правовідносин
- •11.Поняття і склад правопорушення
- •13. Законність, її принципи і гарантії
- •В. Конституційне право
- •2. Декларація про державний суверенітет україни:
- •3. Акт проголошення незалежності україни
- •4. Правонаступництво україни
- •5. Конституція: поняття і види
- •8. Державні символи україни
- •9. Правовий статус української мови та мов національних меншин
- •10.Поняття громадянства україни. Правовий статус громадян
- •11. Порядок набуття громадянства україни
- •13. Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців
- •14. Конституційні права і свободи людини і громадянина
- •16. Правовий статус національних меншин в україні
- •17. Сучасні міжнародно—правові механізми захисту прав людини
- •18. Право громадян на об'єднання у політичні партії та громадські організації
- •20.Гарантії права на освіту права та обов'язки учнів та студентів
- •1)Освітні рівні:
- •2)Освітньо—кваліфікаційні рівні:
- •21. Зміст загального військового обов'язку та способи його здійснення
- •22.Порядок проходження альтернативної
- •23. Поняття референдуму.Види референдумів в україні
- •25. Вибори народних депутатів україни
- •27. Виборчі округи та дільниці
- •28. Система виборчих комісій
- •29. Порядок складання списків виборців
- •30. Фінансування виборів. Порядок формування виборчих фондів та використання їх коштів
- •31. Висування кандидатів у депутати
- •32.Порядок реєстрації кандидатів у депутати у багатомандатному та одномандатних округах
- •33.Проведення передвиборної агітації
- •34. Представники партій (блоків) у цвк та уповноважені особи
- •35. Офіційні спостерігачі
- •37. Порядок підготовки і проведення повторних виборів
- •38. Порядок підготовки і проведення проміжних виборів
- •40. Верховна рада — єдиний законодавчий орган держави
- •44. Вибори президента україни загальні засади проведення виборів. Види виборів
- •45. Виборчі округи та дільниці
- •46. Порядок складання списків виборців
- •50. Порядок підготовки та проведення
- •51. Конституційний статус та повноваження
- •52. Дострокове припинення повноважень президента. Імпічмент
- •53.Рада національної безпеки та оборони
- •54. Кабінет міністрів україни. Центральні органи
- •55. Місцеві органи виконавчої влади
- •56. Вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Загальні засади проведення виборів. Види виборів
- •58. Порядок складання списків виборців
- •59. Висування кандидатів у діпутати місцевих рад
- •60. Реєстрація кандидатів. Довірені та уповноважені особи
- •62. Повторні вибори
- •63. Статус депутатів місцевих рад
- •64. Поняття, структура та повноваження місцевого самоврядування в україні
- •Г. Судочинство. Судові правоохоронні та правозахисні органи
- •1. Поняття правосуддя. Основні засади судочинства
- •2. Конституційний суд україни
- •3. Система судів загальної юрисдикції
- •5. Прокуратура в україні
- •7. Правовий статус служби безпеки україни
- •9. Адвокатура в україні
- •10. Нотаріат в україні
- •11. Система органів юстиції
- •Д. Цивільне та підприємницьке право
- •1. Суспільні відносини, що регулюються цивільним правом
- •2. Суб'єкти цивільних правовідносин. Громадяни як суб'єкти цивільного права
- •3. Визнання громадянина безвісно відсутнім
- •4. Поняття, ознаки і види юридичних осіб
- •6. Поняття та строки позовної давності
- •7. Представництво та довіреність
- •8. Особисті немайнові права громадян та їх захист
- •9. Право власності. Форми власності в україні
- •10. Захист права власності
- •11. Поняття зобов'язання. Способи забезпечення зобов'язання
- •12. Право інтелектуальної власності
- •13. Поняття, підстави і види цивільно—правової відповідальності
- •14. Спадкування за законом і за заповітом
- •15. Поняття підприємницької діяльності та порядок державної реєстрації її суб'єктів
- •16. Поняття і види підприємств
- •17. Поняття і види господарських товариств
- •18. Обмеження монополізму і недобросовісної
- •20. Умови і порядок визнання суб'єктів підприємницької діяльності банкрутами
- •Е.Трудове право
- •1. Предмет та джерела трудового права
- •2. Поняття колективного договору
- •3. Порядок укладання та припинення трудового договору
- •4. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника
- •5. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
- •6. Поняття та види робочого часу
- •7. Оплата праці
- •9. Види та тривалість відпусток
- •10. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці
- •11. Трудова дисципліна, дисциплінарна відповідальність
- •12. Матеріальна відповідальність за шкоду,
- •13. Особливості праці молоді, жінок та інвалідів
- •14. Індивідуальні трудові спори
- •15.Колективні трудові спори
- •Ж. Право соціального захисту
- •2. Види пенсій в україні
- •3. Пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ
- •4. Соціальне забезпечення громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи
- •5. Соціальний захист ветеранів війни, праці та інших осіб похилого віку в україні
- •6. Державна допомога сім'ям з дітьми
- •7. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям—інвалідам
- •З. Шлюбно—сімейне право
- •1. Предмет та джерела шлюбно—сімейного права
- •3. Особисті і майнові права і обов'язки подружжя
- •4. Порядок розірвання шлюбу та визнання його недійсним
- •5. Взаємні права і обов'язки батьків і дітей
- •6. Порядок усиновлення дітей
- •7.Опіка і піклування
- •8. Позбавлення батьківських прав
- •К. Житлове право
- •1. Предмет та джерела житлового права
- •2. Право громадян україни на житло. Порядок отримання житла
- •3. Договір найму житлового приміщення
- •4. Приватизація державного житлового фонду
- •5. Кондомініуми
- •Л. Екологічне та земельне право
- •1. Предмет та джерела екологічного і земельного права
- •2. Екологічні права та обов'язки громадян
- •3. Права та обов'язки власників природних ресурсів
- •4. Склад земель
- •5. Набуття і реалізація права на землю
- •6. Форми власності на землю
- •7. Право користування землею. Оренда землі
- •8. Охорона і використання земель
- •9. Гарантії прав на землю. Порядок вирішення земельних спорів
- •10. Природно—запобідний фонд україни та правова охорона тваринного світу
- •11. Правова охорона атмосферного повітря та водних ресурсів
- •М. Кримінальне право
- •1. Предмет та джерела кримінального права
- •2.Поняття, ознаки та склад злочину
- •3. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
- •4. Співучасть у вчиненні злочину
- •7. Кримінальна відповідальність. Види кримінальних покарань
- •8. Призначення покарання та звільнення бід покарання. Погашення і зняття судимості
- •9. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •Н. Адміністративне право
- •1. Предмет та джерела адміністративного права
- •2. Державна служба та служба б органах місцевого самоврядування
- •3. Поняття, ознаки та склад адміністративного правопорушення (проступку)
- •4. Адміністративна відповідальність. Види адміністративних стягнень
- •6. Особливості адміністративної відповідальності
- •Список використаних нормативно—правових актів та літератури
3. Стадії вчинення умисного злочину. Добровільна відмова від доведення злочину до кінця
У кримінальному праві розрізняють закінчений та незакінчений злочин.
Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого статтею Особливої частини КК України.
Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.
Готуванням до злочину є підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.
Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Кримінальне право передбачає інститут добровільної відмови від доведення злочину до кінця.
Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. Добровільна відмова характеризується двома ознаками — добровільністю та закінченістю. Мотив відмови при цьому значення не має.
4. Співучасть у вчиненні злочину
Співучасть — це умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Вчинення злочину у співучасті є більш небезпечним, ніж вчинення його однією особою. В той же час деякі злочини можуть вчинятися тільки у співучасті, наприклад бандитизм.
За об'єктивними ознаками співучасть поділяють на дві форми:
— просту, при якій всі співучасники є виконавцями злочину, тобто роль їх однакова;
— складну, при якій учасники виконують різні ролі, в залежності від чого виділяють виконавця, підбурювача, пособника та організатора злочину.
Виконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК України.
Організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.
Підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину.
Пособником є особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.
За суб'єктивними ознаками розрізняють такі форми співучасті:
— злочин вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою;
— злочин вчинений за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення;
— злочин вчинений організованою групою якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи;
— злочин вчинений злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об'єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
5. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ
У кримінальному праві виділені випадки, коли діяння мають ознаки злочину, але через певні обставини позбавлені суспільної небезпеки, тому не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
До обставин, які виключають злочинність діяння, належать:
— необхідна оборона;
— крайня необхідність;
— затримання особи, що вчинила злочин;
— фізичний або психічний примус;
— виконання наказу або розпорядження;
— виправданий ризик;
— виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Хоч ці діяння і містять зовнішні ознаки злочину, але вони спрямовані на захист інтересів суспільства, держави чи окремих громадян, тому вони не є суспільно небезпечними, а навпаки — є суспільно корисними.
Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
У ч. 1 ст. 38 КК України зазначається: «Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлен—ня її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи».
Поняття крайньої необхідності дає ст. 39 КК. Вона передбачає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками. Питання про кримінальну відповідальність особи за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо ця особа зазнала фізичного примусу, внаслідок якого вона зберігала можливість керувати своїми діями, а також психічного примусу, вирішується відповідно до положень статті 39 КК України.
Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.
Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допустила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам. Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.
Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності. Така особа підлягає кримінальній відповідальності лише за
вчинення у складі організованої групи чи злочинної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно і пов'язаного із спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому або настанням інших тяжких або особливо тяжких наслідків.
6. ОСУДНІСТЬ, НЕОСУДНІСТЬ, ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ
До кримінальної відповідальності може бути притягнена тільки осудна особа, тобто така, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
При вирішенні питання про визнання особи неосудною використовуються два критерії — медичний і юридичний.
Медичний критерій діє за наявності однієї з таких ознак:
— хронічне психічне захворювання (шизофренія, епілепсія тощо);
— тимчасовий розлад психічної діяльності, який раптово і на короткий час настає в період загострення деяких психічних хвороб (алкогольний психоз, марення, викликані травмою тощо);
— недоумство (олігофренія, інбіцильність, дебілізм);
— інший хворобливий стан психіки, тобто певні захворювання, пов'язані з розладом психічної діяльності (тимчасовий психічний розлад, психопатії тощо).
Юридичний критерій неосудності складається з двох ознак:
— інтелектуальної, тобто нездатності особи усвідомлювати свої
дії;
— вольової, тобто нездатності особи керувати своїми діями.
Питання про осудність вирішується судово—психіатричною експертизою у всіх випадках, коли виникає сумнів з приводу осудності підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного. Стан неосудності встановлюється в момент вчинення злочину. Однак особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, також не підлягає покаранню.До такої особи можуть бути застосовані такі примусові заходи медичного характеру:
— надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
— госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
— госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
— госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.
Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.