3. Спільні і відмінні ознаки права та інших соціальних норм

Необхідною умовою стабільного функціонування суспільства є на­явність цілісної системи соціальних норм, в рамках якої гармонійно доповнюють одні одних норми права та інші соціальні норми. Як один з видів соціальних норм, право має спільні та відмінні з іншими нор­мами риси.

Спільні риси права та інших соціальних норм полягають у тому, що:

— вони відображають загальнолюдські цінності;

— мають спільну економічну та політичну основу;

— джерелом їх є народ;

— всі норми здійснюють функцію регулятора суспільних відносин.

Відмінні риси права та інших соціальних норм помітні з огляду на такі ознаки:

1) за походженням. Норми права утворюються, переважно, орга­нами держави і безпосередньо після прийняття стають обов'язко­вими. Інші соціальні норми утворюються під впливом громадської

думки, уявлень людей і стають значимими тільки після того, коли їх усвідомить велика група людей;

2) за сферою дії— норми права регулюють тільки найважливіші суспільні відносини, які до того ж піддаються зовнішньому контролю. Соціальні норми можуть регулювати і вужчу сферу суспільних відно­син, у т. ч. тих, що не піддаються контролю ззовні;

3) за ступенем деталізації— норми права є деталізованими пра­вилами поведінки, які чітко встановлюють права, обов'язки та відпо­відальність суб'єктів, а інші соціальні норми є, переважно, недеталі—зовані і виступають як загальні принципи;

4) за формою вираження — норми права фіксуються у спеціаль­них державних юридичних актах, а інші соціальні норми, як правило, не фіксуються у письмових документах;

5) за способом забезпечення — норми права забезпечуються дер­жавним примусом, а інші соціальні норми — силою громадської дум­ки, переконанням, виключенням з громадської організації тощо.

4.Функції права

Функції права — це основні напрями його впливу на суспільні відносини.

Основними функціями права є регулятивна та охоронна.

Регулятивна функція права полягає у закріпленні в нормах пра­ва бажаної поведінки суб'єктів. Вона ділиться на регулятивну дина­мічну та регулятивну статистичну функції.

Регулятивна динамічна функція права передбачає, що в нор­мах права закріплюються бажані моделі поведінки людей. Наприклад, норми цивільного права закріплюють право приватної власності, а це, в свою чергу, стимулює розвиток підприємництва.

Регулятивна статистична функція права полягає в тому, що норми права закріплюють ті відносини, що вже фактично склалися. Наприклад, перші нормативно—правові акти та Конституція закріпили основи державного і суспільного ладу України.

Охоронна функція права полягає в тому, що норми права за­кріплюють одні суспільні відносини і витісняють інші. Охоронна функція спрямована на припинення і попередження протиправної поведінки.

Охоронна функція права має такі прояви:

— заборона на здійснення протиправних діянь;

— встановлення юридичних санкцій за вчиненя протиправних діянь;

— безпосереднє застосування юридичних санкцій до осіб, що здійснили правопорушення.

5.Поняття та елементи системи права

Правознавство розрізняє поняття «правова система» та «си­стема права».

Правова система включає всі правові явища даного суспільства, в т. ч. систему права, систему законодавства, правовідносини, право­свідомість, правову культуру, правопорядок, законність і т. д.

Система права— це внутрішня структура права певної держави, яка включає галузі, інститути та норми права.

Основою поділу права на ці групи і в першу чергу — на галузі ви­ступає предмет правового регулювання та метод правового регулю­вання.

Предмет правового регулювання — це сукупність якісно одно­рідних суспільних відносин, врегульованих правовими нормами (на­приклад, майнові відносини, відносини в сфері державного управлін­ня іт. д.).

Метод правового регулювання — це сукупність засобів і ме­тодів впливу права на суспільні відносини.

Основним елементом системи права є галузь права.

Галузь права — це сукупність правових норм, що становлять са­мостійну частину системи права та регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм особливим методом.

Інститут права — це група норм певної галузі чи підгалузі пра­ва, яка регулює один конкретний вид суспільних відносин. Наприклад, інститут власності у цивільному праві. Інститути права бувають внут­рігалузеві (всі норми належать до однієї галузі) та міжгалузеві (містять норми, що належать до різних галузей).