Глава 18.Свіпювий досвід і міжшр, співробітн. У сфері опор, навк. Сер.

-ф- необхідність пошуку нових родовищ корисних копалин та здійснення відповідних матеріальних витрат;

-Ф потреби більш глибокого використання ресурсів на діючих ро­довищах та залучення до виробництва законсервованих покладів ко­рисних копалин, що вимагатиме додаткових витрат;

-ф- зменшення валютних надходжень в зв 'язку з зниженням нату­ральних обсягів видобутку корисних копалин, які спрямовувалися на експорт;

-Ф зростання цін на корисні копалини, що пов 'язано із обмежен­ням пропозицій на зовнішньому ринку;

-ф- потреби переходу на альтернативні технології та нові дже­рела енергії, що вимагатиме додаткових коштів.

Зміни кліматичних умов. За останні роки на планеті в різних її континентах спостерігаються значні зміни кліматичних умов. Зок­рема паводкові явища, які практично охопили усі континенти і запо­діяли значних збитків як матеріальних, так і людських жертв, суховії, різке підвищення температури, морські бурі, нетипові для різних кліматичних зон погодні умови. Все це завдало великої шкоди еко­номіці на міждержавному рівні. Для зменшення їх впливу і стабілі-зації економічного розвитку необхідні об'єднані зусилля на міжна­родному рівні та розробка комплексних заходів і їх впровадження в дію.

З цією метою потрібно:

0 активні міжнародні зусилля щодо обмеження паливних ре­сурсів, які спричиняють підвищення температури на поверхні пла­нети та Світового океану, викиду вуглекислого газу, які призводять до парникового ефекту, використання фреонів, що руйнують озо­новий шар тощо;

0 встановлення більш жорстких норм національних законо­давств щодо контролю над виробничими процесами, які мають над­то великий вшив на навколишнє середовище;

0 потрібно розробити І прийняти відповідне положення про розширення повноважень міжнародних організацій, які спеціалі-

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРМРОДОКОРМСТУВАННЯ

зуються на питаннях охорони навколишнього середовища. З цією метою створення по напрямах нових міжнародних природоохо­ронних структур.

Антропотехногенніускладнення та катастрофи. Ці усклад­нення мають різноманітні прояви: подій разового характеру, коротко­термінові дії, катастроф, які мають тривалі, а іноді фатальні наслідки для великої кількості регіонів планети та загального погіршення умов життя людей. Нам добре відомі найбільш трагічні та масштабні за на­слідками аварії, які мали місце в 80-х роках минулого століття. Це зок­рема, на Україні: Чорнобильська катастрофа, від якої постраждали мільйони людей. Нанесені збитки і втрати ще будуть підраховані в майбутньому, не дивлячись, що вже пройшло з того часу понад 20 років. В кінці минулого століття катастрофічні явища мали місце і в ряді інших країн (Індії, Індонезії, Китаї, СІЛА, Європі тощо).

Однією з найбільших відомих катастроф., в якій загинула велика кількість людей, сталася на хімічному комбінаті великої міжнарод­ної корпорації Union Carbide, що розташований у Бхопалі (Індія). У ніч з 2-го на 3-те грудня 1984р. понад 40 тонн надзвичайно отруйно­го метилового газу ізоцианіду потрапило в навколишнє середовище. Тисячі людей загинули відразу, а загальна кількість жертв, урахову­ючи померлих пізніше від хвороб, перевищила 10000 осіб, корпора­ція понесла мільярдні втрати від катастрофи.

Екологічні та економічні втрати від катастроф та шкідливих тех­нологічних процесів вимагають шукати шляхи щодо попередження аналогічних подій у майбутньому.

Нині обсяги видобування природних ресурсів у деякій мірі з окре­мих видів перевищують межу можливого їх використання, що нега­тивно впливає на геологічні процеси як у місцевому, так і глобально­му масштабах та створює антропогенний тиск на біосферу, тварин­ний і рослинний світ. Тому повинні бути жорсткішими вимоги до способу і характеру виробничої діяльності та природокористування. Необхідно сформулювати сучасні нові вимоги як до національного, так і міжнародного екологічного регулювання. В першу чергу на на­ступні напрями діяльності:

ф міжнародне співробітництво з метою попередження та по­долання наслідків катастроф, запровадження безпечніших моделей господарювання;

Ще прийняття національних програм екобезпеки при забезпеченні відповідного міжнародного контролю;

• реформування макроекономічних моделей розвитку галузей на­ціональної економіки, особливо в пріоритетних напрямах їх розвит­ку (енергетики, агропромислового комплексу);

• підвищення вимог до безпеки виробничої діяльності тих об 'єд­нань і організацій, які займаються екологічно небезпечними видами бізнесу як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Сьогодні ряд країн світу уже приймають радикальні заходи щодо більш жорсткіших вимог до виробничої діяльності та природокорис­тування. Так наприклад, Австралія, африканські та азіатські країни, з яких раніше вивозились дикі тварини, або продукти промислу на них (слонова кістка, шкури, препарати, отримані в результаті пере­робки органів та інші) вводять суворі обмеження на відповідні статті експорту.

Позитивним і корисним є набутий досвід ряду країн Західної Євро­пи щодо застосування економічних механізмів заохочування вироб­ничого сектору до переходу на маловідходні та ресурсозберігаючі технології. Одночасно вжиття економічних та інших санкцій до підприємств і їх керівників, які допускають забруднення навколиш­нього середовища. Наприклад, у США запроваджено значні фінан­сові субсидії, вигідні кредити та податкові пільги на організацію еко­логічно чистого виробництва. Передбачається стимулювання пере­ходу на використання поновлюваних джерел енергії, впровадження нових енергозаощаджувальних приладів та технологій як на вироб­ництві, так і в побуті (застосування теплоізоляційних дахів, вікон, стін, дахів із сонячними батареями тощо).

Міжнародні екологічні вимоги встановлюють певні ліміти на вико­ристання природних ресурсів. Зокрема, вимоги Рамкової конвенції ООН щодо кліматичних змін (1992р.). Вона містить зобов'язання дер-

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

жав-підписантів, які фактично означають утримання від надмірного споживання ресурсів у ситуаціях, коли має місце надмірний тиск на екологічну сферу. Згідно протоколу до Конвенції, підписаного в грудні 1997р. в Кіото (Японія) запроваджений механізм купівлі-продажу лімітів на викиди в атмосферу, які встановлюються для окремих країн з метою попередження парникового ефекту. Це означає, що поступо­во вводяться елементи більш «екологічно справедливої» ситуації. Краї­ни, які проводять виважену політику щодо природного середовища, завдяки міжнародно узгодженим механізмам контролю можуть отри­мувати своєрідну фінансову компенсацію від інших країн - тих, які є найбільшими забруднювачами довкілля. Такий міжнародний контроль та взаємні правові зобов'язання країн можуть стати фактором еколог­ічної оптимізації виробничої діяльності різних держав., в тому числі й

України.

У липні 2001р. на конференції у Боні (Німеччина) Українська де­легація підтвердила готовність виконати усі положення Кіотського протоколу. На засіданні конференції підкреслювалися і позитивні моменти: протягом останніх років емісія парникових газів в Україні зменшилась майже вдвічі.

Пошуки міжнародних узгоджень щодо проведення масштабних природоохоронних заходів тривають. В великій мірі це буде залежа­ти від США, які є однією з країн, які найбільшою мірою страждають від потепління глобального клімату через підняття Світового океану, повеней, буревіїв, пожеж тощо.