18.2. Оцінка сучасної екологічної ситуації у світі.

Сучасна екологічна ситуація в системі природокористування в світовому масштабі характеризується певними особливостями, які відчутно впливають на стан навколишнього природного середови­ща. Це, зокрема:

ле кількісне і масштабне розширення енергоречевого обміну між суспільством і навколишнім середовищем;

зе глобалізація впливу людства на біосферу;

Ш Глава 18.Свіпювий досвід і тіжнар. співробіти. у сфері ояор. мавк. сер.

_Ж постійне зростання негативного антропотехногенного наван­таження на довкілля, тощо.

Сучасним методам і способам природокористування притаманні такі особливості, як висока ресурсомісткість та відходоємкість, мар­нотратство та антиекологічність, нераціональність та неефективність - як з позиції економіки, так і екології.

Проведені вченими дослідження свідчать, що відносно благопо­лучні в екологічному аспекті території швидко зменшуються, так як не уділяється належної уваги цьому питанню, в той же час виника­ють нові, ще більш складніші проблеми, пов'язані з серйозними соц-іально-економічними і політичними суперечностями.

Дослідження соціально-продуктивної діяльності людей дає мож­ливість пізнати закономірності процесу взаємодії природи і суспіль­ства. Як відомо, людина не може існувати не споживаючи природних ресурсів та не змінюючи довкілля. Використання сил і ресурсів при­роди відбувається в процесі праці, яка спрямована на задоволення власних потреб як людини, так і всього суспільства. В нинішніх умо­вах господарювання залежність людини від довкілля набуває нових форм, а суперечливий характер взаємовідносин з природою посту­пово стає помітнішим. Чим глибше і повніше людина використовує природу в процесі своєї трудової діяльності, тим вищого рівня роз­витку досягають її продуктивні сили і знання природних закономірно­стей.

Одночасно природа протистоїть людині як своєрідна система зі своїми внутрішніми законами, екологічними взаємозв'язками та взає -мо залежностями, здатністю до самовідновлення та саморозвитку. Досвід показує, що людська діяльність найчастіше здійснюється всу­переч закономірностям функціонування багатоаспектних екологічних відносин, а це призводить до порушення рівноваги та відповідних змін в природному навколишньому середовищі. Такі зміни спричи­няють передбачувані наслідки для самих людей і суспільства. Таким чином взаємодія суспільства і природи розгортається за принципом зворотного зв'язку, що призводить до істотних змін взаємодіючих

615

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Щ — . _ , .ф

сторін аж до якісного їх перетворення. Ці перетворення можуть бути настільки потужними, що їх вплив один на одного неможливо об'єк­тивно оцінити без урахування дії антропотехногенних навантажень. Отже пізнання соціальних явищ потребують відповідного вивчення і оцінки особливостей та дії екологічного чинника.

Оцінюючи сучасну обстановку щодо екологічної ситуації в світі можна констатувати, що людство планети опинилося у пастці гос­трих екологічних проблем власного соціально-економічного розвит-V ку. Постійне нарощування обсягів енергоречовинного обміну між суспільством і природним навколишнім середовищем шляхом при­скорення зростання темпів науково-технічного прогресу, залучення в господарський оборот всезростаючі обсяги природних ресурсів та посилення антропотехногенного тиску на довкілля - створює напру­жену ресурсно-екологічну ситуацію. Оскільки навколишнє природ­не середовище є не лише джерелом виробничої і перетворювальної діяльності людини, а й виконує важливу позавиробничу функцію фізичного, психологічного, естетичного середовища людського бут­тя, то зрозуміло, що деградована, забруднена природа об'єктивно перешкоджає процесам суспільного відтворення, є загрозою здоро­в'ю та життєдіяльності людини.

Невиважена антропотехногенна діяльність тим гостріша, чим ак­тивнішим і масштабнішим є суспільне споживання природних ре­сурсів та благ. За умов демографічного «вибуху» і науково-технічної революції діє своєрідний «екологічний бумеранг», який завдає як природі, так і людству щораз більшої шкоди.

За оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внас­лідок антропотехногенної діяльності вже деградовано понад 15% світового суходолу. В загальному обсязі цієї площі майже 6% земель зруйновано водною ерозією, 28% - вітровою, понад 12% засолено через неправильне зрошення, 5% - виведено з обороту внаслідок над­мірного забруднення хімічними речовинами та деструкції (знищення лісів, розорювання земель, промислове будівництво тощо).

Наукові дослідження і підрахунки засвідчують, що кожної години на планеті 1700 акрів продуктивних ґрунтів стають пустелю через не-

616?- =

раціональне використання, п'ять-шість видів тваринного і рослинно­го світу зникають, знищується понад 3000 акрів тропічних лісів. Через втрату родючості ґрунтів, опустелювання територій, вирубування лісів лише в Африці наприкінці 80-х років минулого століття постраждали біля 30 млн. осіб у 21 країні, з яких 10 млн. змушені були стати «еколо­гічними біженцями», тобто змінити місце проживання саме через кри­зову ситуацію.

За даними ООН майже 900 млн. осіб нині проживають у посушли­вих регіонах нашої планети, де відбуваються процеси інтенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Соціально-еко­номічні й екологічні втрати оцінюються в 40 млрд. дол. Біля 100 країн світу зазнають негативного впливу опустелювання, причому 81 з них належить до слаборозвинутих, де населення потерпає ще і від злиднів, хвороб, голоду тощо.

Одним із головних факторів є забезпечення населення планети питною водою. Нині біля 250 млн. осіб у багатьох державах світу споживають неякісну питну воду. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, внаслідок вимушеного користування забрудненою питною водою, щорічно хворіє понад 500 млн. осіб в 75 країнах світу. В той же час до природних водойм, що використовуються, щорічно надходить майже 500 млрд. томи промислових і побутових стоків, декілька мільйонів тонн нафти. Слід пам'ятати, що однієї літри на­фти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зро­шення, технічних потреб) одну тонну води (1 млн. літрів). Окремі моря, прісні водойми, яким людство зобов'язане водою, теплом, відпо­чинком, киснем, харчуванням, перетворюються на величезні «сміттєзбірники сучасності». За рахунок екологічного чинника серед інших погіршення стану здоров'я людей оцінюється фахівцями в 30-40%, а стосовно онкологічних захворювань - понад 50%.

Майже в усіх країнах світу серйозну тривогу викликає надмірне заб­руднення шкідливими викидами атмосферного повітря. Динамічна

¹ Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І. та інші. Світова економіка. Підручник. Київ, Либідь. 2000. с. 451.

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Щ — . _ , .ф

сторін аж до якісного їх перетворення. Ці перетворення можуть бути настільки потужними, що їх вплив один на одного неможливо об'єк­тивно оцінити без урахування дії антропотехногенних навантажень. Отже пізнання соціальних явищ потребують відповідного вивчення і оцінки особливостей та дії екологічного чинника.

Оцінюючи сучасну обстановку щодо екологічної ситуації в світі можна констатувати, що людство планети опинилося у пастці гос­трих екологічних проблем власного соціально-економічного розвит-V ку. Постійне нарощування обсягів енергоречовинного обміну між суспільством і природним навколишнім середовищем шляхом при­скорення зростання темпів науково-технічного прогресу, залучення в господарський оборот всезростаючі обсяги природних ресурсів та посилення антропотехногенного тиску на довкілля - створює напру­жену ресурсно-екологічну ситуацію. Оскільки навколишнє природ­не середовище є не лише джерелом виробничої і перетворювальної діяльності людини, а й виконує важливу позавиробничу функцію фізичного, психологічного, естетичного середовища людського бут­тя, то зрозуміло, що деградована, забруднена природа об'єктивно перешкоджає процесам суспільного відтворення, є загрозою здоро­в'ю та життєдіяльності людини.

Невиважена антропотехногенна діяльність тим гостріша, чим ак­тивнішим і масштабнішим є суспільне споживання природних ре­сурсів та благ. За умов демографічного «вибуху» і науково-технічної революції діє своєрідний «екологічний бумеранг», який завдає як природі, так і людству щораз більшої шкоди.

За оцінкою Міжнародного ґрунтового центру (Нідерланди) внас­лідок антропотехногенної діяльності вже деградовано понад 15% світового суходолу. В загальному обсязі цієї площі майже 6% земель зруйновано водною ерозією, 28% - вітровою, понад 12% засолено через неправильне зрошення, 5% - виведено з обороту внаслідок над­мірного забруднення хімічними речовинами та деструкції (знищення лісів, розорювання земель, промислове будівництво тощо).

Наукові дослідження і підрахунки засвідчують, що кожної години на планеті 1700 акрів продуктивних ґрунтів стають пустелю через не-

616?- =

раціональне використання, п'ять-шість видів тваринного і рослинно­го світу зникають, знищується понад 3000 акрів тропічних лісів. Через втрату родючості ґрунтів, опустелювання територій, вирубування лісів лише в Африці наприкінці 80-х років минулого століття постраждали біля 30 млн. осіб у 21 країні, з яких 10 млн. змушені були стати «еколо­гічними біженцями», тобто змінити місце проживання саме через кри­зову ситуацію.

За даними ООН майже 900 млн. осіб нині проживають у посушли­вих регіонах нашої планети, де відбуваються процеси інтенсивного опустелювання та виснаження природних ресурсів. Соціально-еко­номічні й екологічні втрати оцінюються в 40 млрд. дол. Біля 100 країн світу зазнають негативного впливу опустелювання, причому 81 з них належить до слаборозвинутих, де населення потерпає ще і від злиднів, хвороб, голоду тощо.

Одним із головних факторів є забезпечення населення планети питною водою. Нині біля 250 млн. осіб у багатьох державах світу споживають неякісну питну воду. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, внаслідок вимушеного користування забрудненою питною водою, щорічно хворіє понад 500 млн. осіб в 75 країнах світу. В той же час до природних водойм, що використовуються, щорічно надходить майже 500 млрд. томи промислових і побутових стоків, декілька мільйонів тонн нафти. Слід пам'ятати, що однієї літри на­фти достатньо, щоб зробити непридатним для вживання (пиття, зро­шення, технічних потреб) одну тонну води (1 млн. літрів). Окремі моря, прісні водойми, яким людство зобов'язане водою, теплом, відпо­чинком, киснем, харчуванням, перетворюються на величезні «сміттєзбірники сучасності». За рахунок екологічного чинника серед інших погіршення стану здоров'я людей оцінюється фахівцями в 30-40%, а стосовно онкологічних захворювань - понад 50%.

Майже в усіх країнах світу серйозну тривогу викликає надмірне заб­руднення шкідливими викидами атмосферного повітря. Динамічна

¹ Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І. та інші. Світова економіка. Підручник. Київ, Либідь. 2000. с. 451.

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ш ■!■ ■■ Tf^f

рівновага, яка донедавна існувала в природі стосовно виділення і по­глинання кисню, вуглекислоти й азоту, невпинно порушується, особливо в останній період в зв'язку з розвитком автомобілізації, урбанізації, електрифікації та індустріалізації діяльності людства. Наукові дослідження і підрахунки доводять, що за останні 50 років було використано кисню приблизно стільки ж, скільки за попередній мільйон років, або 0,02% від його запасу в атмосфері.

Як уже вище було сказано, забруднення атмосфери негативно впли­ває на здоров'я людей. За тривалої дії запилення і насиченого шкідли­вими газами повітря розвиваються пневмонія, бронхіт, бронхіальна астма та інші хвороби органів дихання. Проведені дослідження ме-диків-науковців підтверджують, що забруднення повітря пошкоджує шкіру, знижує опір організму і в кінцевому рахунку призводить до погіршення загального стану здоров'я, росту захворюваності і смер­тності населення, виснаження трудового потенціалу будь-якої дер­жави.

Забруднення атмосферного повітря промисловими викидами сприяє появі кислих дощів, «озонових дір», розвитку «парникового ефекту» на планеті. За даними наукових досліджень до 60% озоново­го шару над Антарктидою вже знищено, а над Північною частиною земної кулі - від 9 до 20%. Це спричиняє зниженню захисної дії озо­ну від сонячного ультрафіолетового опромінення і поширення захво­рювань шкіри, зору тощо.

Прогнози вчених засвідчують, що до 2025 р. світовий сумарний викид двоокису вуглецю від двигунів внутрішнього згорання може зрости з 25 до 44%, що в свою чергу зумовить посилення дії «парни­кового ефекту» (потепління клімату), а потім -танення льодовиків і значне підвищення рівня світового океану, яке призведе до порушен­ня нормального функціонування екосистем. До 2030 р. очікується зростання середньорічної температури на планеті на 1,5 - 4,5°С, а це призведе до підняття рівня океану на 20-140см. Для економіки країн світу, особливо тих, що межують з океанами, будуть величезні матер­іальні додаткові втрати. Наприклад, для економіки США матеріальні

₁-_Пл Глава і8.Стто®ий дост& і тіжмар. сптробітн. у сфері охор маеж сео

yj_ **шт—„—„_ —_ , _— .,, „_ІДІ_- ■ _lll|F-_<^

втрати оцінюються в межах 60 млрд. дол. Для країн інших континентів розташованих нижче рівня океану та для острівних держав втрати будуть ще більшими.

За даними Світової статистики нанесені щорічні збитки від дег­радації природи оцінюються у відсотках до ВНП: 0,4-2 - у розвину­тих країнах (США, ФРН, Велика Британія, Нідерланди, Японія); 3-5 - у державах Східної Європи; 6-15 - у країнах СНД (на Україні -10-15%); 6-18 -у країнах «третього світу» (Нігерія, Буркіна-Фасо, Ефіо­пія тощо)¹.

Через кризовий стан навколишнього природного середовища ок­ремі території планети мають міжнародно визнаний статус зон еко­логічного лиха. До них. зокрема, належать: Азовське, Чорне, Балт­ійське та Японське моря, Урал, Арал, Приаралля, Перська і Мекси­канська затоки, Кузбас, Тюменський нафтопромисловий регіон, Нова Земля, Сахель, Ефіопія та інші.

Серед Європейських країн Україна має найвищий інтегральний показник антропотехногенних навантажень на навколишнє природ­не середовище практично на всій території. Величезних розмірів на­брали забруднення повітряного басейну, водних і земельних ресурсів у Чорнобильській зоні (Житомирська, Київська і Чернігівська- об­ласті). Більшість населення України споживає неякісну питну воду, забруднені продукти харчування. Це в великій мірі сприяло стійкій тенденції до депопуляції населення. За останній період кількість на­селення України зменшилось майже на 5 млн. осіб. Практично йде процес виснаження національних продуктивних сил, який сьогодні уже досяг критичної межі.

Огляд світової екологічної ситуації і її оцінка наочно підтверджують наявність складних екологічних проблем, які мають важливе соціаль­но-економічне підґрунтя і потребують термінового їх вирішення з ме­тою недопущення переходу цих явищ за межу критичного стану.

¹ Філіпченко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І. та інші. Світова економіка, підручник. Київ, «Либідь». 2000. - С.453.

;618

619

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Зростання просторових масштабів природокористування та поси­лення інтернаціоналізації господарських зв'язків призвело до еколо­гічної взаємозалежності держав, виникнення транскордонних еколо­гічних ефектів антропотехногенної діяльності, експорт власних на­ціональних екологічних проблем за кордон. Тому проблеми сучасної екологічної ситуації практично торкаються всіх держав світу і їх ви­рішувати необхідно спільними зусиллями, маючи єдину програму розроблену і узгоджену з усіма зацікавленими державами і терміна­ми її практичного втілення в життя.